Кредитування підприємств міжнародними фінансово-кредитними інститутами (стр. 1 из 3)

Таврійська державна агротехнічна академія

Кафедра “ Бухгалтерський облік та аудит”

Кредитування підприємств міжнародними фінансово-кредитними інститутами.

Виконав Компанієць Є.О.

Перевірила Михайлова М.М.

м. Мелітополь

2006 р.

Основними кредиторами на сучасному етапі є міжнародні й регіональні валютно-фінансові організації. До них належить Європейський банк реконструкції та розвитку, який здійснює Програму мікрокредитування в Україні для малих і середніх приватних підприємств.

В умовах глобального економічного і фінансового спаду, обмежених внутрішніх фінансових можливостей, що характеризують перехідну українську економіку, однією з дієвих форм державної підтримки національного товаровиробника є залучення середньо- і довгострокових фінансових ресурсів у межах міжнародних договорів для забезпечення придбання українськими підприємствами необхідних ресурсів економічного розвитку на зовнішньому ринку.

З огляду на це треба розповісти про таке поняття, як "міжнародний кредит", визначити його переваги й вади, функції, які він виконує, детальніше охарактеризувати міжнародні й регіональні валютно-кредитні та фінансові організації на прикладі програми мікрокредитування в Україні за лінією Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) й Німецько-українського фонду.

Дослідження сутності й значення міжнародного кредиту для українських підприємств знайшли відображення у працях В.В. Лагутіна, A.M. Мороза, M.I. Савлука, М.Ф. Пуховкіна, У.В. Владичина1, Є.А. Боброва, О.Л. Кривонога.

А.Г. Голуб і дали визначення міжнародних і регіональних валютно-кредитних та фінансових організацій і організацій, які до них належать: міжнародні й регіональні валютно-кредитні та фінансові організації — це інститути, що створені на основі міждержавних угод для регулювання міжнародних економічних, валютно-кредитних і фінансових відносин. До таких організацій належать:

· Банк міжнародних розрахунків (БМР);

· Міжнародний валютний фонд (МВФ);

· Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР);

· Регіональні банки розвитку.

Регіональними валютно-кредитними організаціями Спільного ринку є:

· Європейський інвестиційний банк (ЄІБ);

· Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС);

· Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Однак питання про міжнародні кредити і програми їх надання потребують подальших наукових досліджень.

Міжнародний кредит з'явився ще за феодалізму як специфічний різновид лихварського кредиту і використовувався переважно для фінансування війн, хрестових походів і утримання королівських дворів Європи. Стрімкого розвитку міжнародний кредит набув за капіталізму, що пов'язано з інтернаціоналізацією виробництва, розвитком світового господарства.

Як економічна категорія міжнародний кредит виражає відносини між кредиторами і позичальниками різних країн світу щодо надання, використання і погашення кредиту.

У зовнішньоекономічних зв'язках міжнародний кредит виконує такі функції:

забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів між сторонами;

посилює процес накопичення в межах усього світового господарства;

прискорює процес реалізації товарів, послуг, інтелектуальної власності у всесвітньому масштабі, розсуваючи тим самим рамки розширеного відтворення.

Кредитна дискримінація — це встановлення гірших умов отримання, використання або погашення міжнародного кредиту для певних позичальників порівняно з іншими з метою застосування до них економічного й політичного тиску.

Міжнародний кредит має певні негативні й позитивні сторони, які висвітлено в табл. 1.

Таблиця 1. Позитивні й негативні сторони міжнародних кредитів

Негативні	Позитивні
1. Поглиблює і загострює диспропорцію в економіці	1. Стимулює зовнішню торгівлю, створюючи додатковий попит на ринку
2. Сприяє перевиробництву товарів, перерозподіляє позиковий капітал між країнами і сприяє стрибкоподібному розвиткові виробництва в періоди підйому та періодичним його спадам	2. Створює сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій, оскільки пов'язаний із потребою надання пільг фірмам країни-кредитора
3. Посилює диспропорції суспільного відтворення, полегшує розвиток найприбутковіших галузей і затримує розвиток галузей, у які не залучається іноземний капітал	3. Використовується у створенні інфраструктури, необхідної для функціонування підприємств, зокрема — іноземних і змішаних
4. Є важелем спекуляції й чинником загострення економічних і валютних криз	4. Використовується для вилучення прибутку з країн-позичальників, посилюючи позиції фінансового капіталу
5. Сприяє проведенню політики кредитної дискримінації та кредитної блокади	5. Сприяє створенню і закріпленню в країнах-боржниках вигідних для іноземних монополій економічного й політичного режимів.

Стратегія залучення і використання іноземних кредитів базується на пріоритетних напрямах розвитку економіки України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 року № 234 (енерго- та ресурсоощадні технології, агропромисловий комплекс, медична й мікробіологічна промисловість, авіабудування, ракетобудування, автомобілебудування, легка промисловість, інфраструктура, окремі, надзвичайно важливі об'єкти), на програмах діяльності Кабінету Міністрів України з відповідними корективами, що окреслюються законами про Державний бюджет України на кожний рік.

Останнім часом при залученні іноземних експортних кредитів державні органи докладають зусиль, щоб змусити ці ресурси працювати на території України й підтримувати українські підприємства. Міжнародні правила дозволяють фінансувати і ту частку контрактів, яка передбачає постачання товарів або надання послуг, що походять не з країн-кредиторів, зокрема й частку власного виробництва (до 15 %). Як вимогу до зарубіжного кредитора при наданні державних гарантій Уряд України висуває виконання субконтрактів за експортними контрактами українськими виробниками, створення спільних підприємств.

Залучення і використання іноземних кредитів стимулює збільшення прямих інвестицій в економіку України, про що свідчать окремі приклади, коли спочат

ку постачалося обладнання до України за рахунок іноземного кредиту, а згодом компанія-виробник приймала рішення про заснування спільного підприємства із внесенням статутного фонду і відповідно створення додаткового механізму своєчасного погашення залучених кредитів.

Виходячи з необхідності структурних зрушень в українській промисловості, перевага надається спрямуванню іноземних кредитів у галузі з високою часткою доданої вартості (машинобудування, переробна, харчова, легка промисловість, інфраструктура).

З вересня 1997 року укладено вісім міжнародних угод про фінансове співробітництво з урядами Японії, Чехії, Фінляндії, Канади, Норвегії, Данії, Польщі, Туреччини, які дають змогу українським підприємствам залучати іноземні кредити на загальну суму понад 1 млрд доларів США і співпрацювати з іноземними партнерами у різних напрямках модернізації власного виробництва конкурентоспроможним обладнанням, тим самим інтегруючись у європейську й світову кооперацію.

У листопаді 1998 року Європейський банк реконструкції і розвитку започаткував Програму мікрокредитування в Україні. Ця програма є розширенням кредитної лінії для малих і середніх підприємств, що існує в Україні з 1995 року і становить за обсягом 120 млн дол. Програма мікрокредитування має на меті підтримку розвитку мікро- та малих підприємств шляхом створення сприятливих умов для отримання банківських кредитів. Особливу увагу також приділено тим бізнес-групам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Реалізація програми відбувається за підтримки TACIS — Програми Європейського союзу та USAID — Агентства США з міжнародного розвитку. З українського боку відповідальним за виконання проекту є Національний банк України.

У вересні 1996 року створено Німецько-український фонд (НУФ), метою якого є полегшення доступу до кредитів для малих і середніх підприємств (МСП) в Україні. Водночас цей фонд доповнює вже наявні проекти в рамках програми уряду Німеччини "TRANSFORM". Стартовий капітал НУФ становив на той час 10 млн DM, який уряд Німеччини надав Україні як грант, створений у вигляді "вічного" револьверного фонду. На сьогодні видано близько 600 кредитів на суму, що перевищує 21 млн DM. Відповідальними за виконання проекту є Кредитна установа для відбудови (KFW) і Національний банк України.

Проект спільного кредитування має на меті (на взаємодоповнювальній основі):

· надання кредитних коштів мікро- і малим підприємствам;

· надання технічної підтримки комерційним банкам у сприянні розвитку
названих цільових груп;

· створення умов для тривалого фінансування мікро- і малих підприємств українськими комерційними банками.

Цільовими групами програми є, з одного боку, мікро- і малі підприємства України, а з другого — зацікавлені комерційні банки, що отримують систематичну допомогу, метою якої є навчання й підготовка до кредитування мікро- і малого бізнесу.

У країнах Східної Європи з перехідною економікою мікро- і малі підприємства наштовхуються на велику кількість проблем і перешкод, однією з яких є майже повна відсутність доступу до кредитних ресурсів банківської системи. Це стосується як короткострокового обігового капіталу, так і довгострокового інвестиційного. Саме тому впровадження міжнародним співтовариством кредитних ліній для місцевих комерційних банків України набуває особливого значення. Кінцевою метою програми є надання послуг по всій країні. На сьогодні програма вже діє у Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Києві, Львові, Харкові.