Формування ідентичності інтегрованих спільнот зосереджено на формуванні єдиної ідентичності об’єднання суспільств не у сенсі суми Я-концепцій останніх, а як результат здійснення пристосування соціокультурних кодових систем суспільств у складі утвореної спільноти. До цих механізмів слід відносити ігнорування не релевантних для спільноти кодів чужорідного суспільств, що інтегруються, визначення спільної перспективи. В результаті утворюється об’єднання «включного» (inclusive) чи «виключного» (exclusive) типу ідентичності стосовно відношення до інформації, що надходить зовні. Формування таких спільнот як США та ЄС, зокрема, відбувається зіставлення з ідентичністю колишнього Радянського Союзу. Виокремлюються міфеми єдності простору, часу та інформації, що свідчать про здатність спільноти до участі у міжсуспільній комунікації у якості цілісного суб’єкта.
Досить часто розглядають акомодацію, аккультурацію та асиміляцію як фази інтеграційних процесів та визначено вибори, що здійснює спільнота між універсальними явищами та власним спільним простором, а також регіональним чи національним світосприйняттям. Проводиться розмежування інтеграційних процесів за мотивами об’єднання: коагуляція суспільств у спільноту під впливом загрози та власне інтеграція внаслідок дискурсивного урегулювання протиріч та утворення спільного соціокультурного простору. Далі пропонується відокремлювати явища міжсуспільної комунікації як середовища інтеграції від «глобалізації», де релевантним є саме об’єднання незалежно від наслідків. Наводяться приклади того, що в інформаційну епоху ці поняття актуалізуються одночасно. Аналізуються причини уразливості комунікації у світлі зіткнення суспільств-носіїв Я-концепції різних стадій сформованості [16, 48].
Поступовий перехід до нової стадії сформованості Я-концепції є сходженням по спіралі трансформацій за ознакою «донорства» кодів та поверненням до стану «реципієнта» нового рівня на кожному новому повороті циклу. Негативні фактори, впливаючи на усталеність спільнот, повертають їх до попередньої стадії сформованості Я-концепції та змінюють їх статус.
Встановлення сучасних інформаційних зв’язків, що існують в суспільстві в більшості своїй залежать і походять від економічних взаємовідносин та необхідності, що встановлюється разом із ними.
Розвиток торгівлі як всередині держави, так і експорту та імпорту сприяють розвитку інформаційних зв’язків та їх глобалізацію. Зростає кількість потенційних суб’єктів інформаційних зв’язків, що основним джерелом свого комунікативного зв’язку мають виробництво, збут, конкуренція.
Поглиблення та розвиток економічних звязків є саме тим головним рушієш, який найбільш повно розкриває та розвиває процес інформаційної інтеграції різних суспільних прошарків.
Отже, складовою соціально-економічного розвитку стають знання і інформація, оволодіння якими вимагає вищої професійної освіти. Змінюється підхід до сутності, змісту і засобів отримання знань і добору інформації. На ринки праці впливають технологічні досягнення в сфері комп'ютеризації, біотехнології, енергетики, зв'язку і досліджень космосу.
У розвинених країнах зайнятість у секторі інформатики і телекомунікацій зросла в 90-ті роки найвищими в порівнянні з іншими галузями темпами. Причому цей ріст відбувався в основному шляхом збільшення чисельності висококваліфікованого персоналу.
Висновки до розділу 2
Cучасні інформаційні й телекомунікаційні технології стали настільки важливою частиною інфраструктури суспільства, що від них залежить не тільки технологічний, але й соціальний поступ, економічна конкурентоспроможність країни в цілому, її місце у світовій економіці, роль у міжнародному розподілі праці, здатність розвивати демократичні інститути, зростання нових робочих місць і т. п. Тобто інформаційні технології із технологічного чинника розвитку перетворилися у важливий елемент функціонування сучасного суспільства. Однак при такій трансформації їх подальше втілення вже залежить не тільки від прогресу науково-технічної думки, але й від соціально-економічних і правових умов, в яких вони існують.
Складовою соціально-економічного розвитку стають знання і інформація, оволодіння якими вимагає вищої професійної освіти. Змінюється підхід до сутності, змісту і засобів отримання знань і добору інформації. На ринки праці впливають технологічні досягнення в сфері комп'ютеризації, біотехнології, енергетики, зв'язку і досліджень космосу.
У розвинених країнах зайнятість у секторі інформатики і телекомунікацій зросла в 90-ті роки найвищими в порівнянні з іншими галузями темпами. Причому цей ріст відбувався в основному шляхом збільшення чисельності висококваліфікованого персоналу.
Таким чином, з кожним роком зростає кількість інформаційно вискокваліфікованих працівників. Розширюється інформаційна сфера на основі застосування інформаційних технологій в побутті, виробництві, медицинні, навчанні та інших галузях діяльності.
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
3.1 Пропозиції та пріоритетні напрямки вдосконалення інформатизації суспільства в умовах глобалізації
Актуальність розв’язання зазначених питань значною мірою пов’язується з посиленням ролі і значення гуманітарної складової в процесі підготовки майбутніх соціальних працівників. Це обумовлює, у свою чергу, потребу в розробці психолого-педагогічних засобів, забезпечення відповідних умов щодо формування інформаційної культури фахівця з врахуванням світоглядних, соціальних, етико-психологічних, технологічних тощо характеристик, що й обумовило вибір теми дослідження.
Усвiдомлюючи важливiсть i незамiннiсть інформації взагалi бачимо, що iнформацiйне суспiльство знаходиться лише на дуже раннiй стадiї свого розвитку. I якщо комусь здається, що суспiльство зараз перенасичено iнформацiєю то цiкаво було б почути думку цих же людей хоча б рокiв через 20 - 30.
Перетворюючий потенцiал iнформатизацiї зараз ще мало хто оцiнює правильно (хоч серед масси недооцiнок знайдуться i переоцiнки). I не дивлячись на зауваження про те, що людство взагалi дуже iнертне i його нiщо не може змiнити, iнформацiя це та сила якiй багато хто iз сучасних філософів (i взагалi людей що думають) вiдводить роль засобу досягнення «свiтлого майбутнього» або слiпої стихiї за допомогою якої людство себе знищить. Мiж iншим iснування цих двох позицiй є неодмiнним атрибутом будь-якого серйозного нововведення в життi людей. Але iсторiя показує що нi перше нi друге нiколи не настає.
Однак у переважнiй бiльшостi сучасних прогнозів переважають песимiстичнi настрої. I нiякi блага iнформатизацiї вже не викликають захоплення, коли постає загроза демократiї (яку справедливо вважають найбiльшим досягненням людства; не плутати з владою натовпу) або замiни природнiх вiдчуттiв штучними чи навiть перетворення людей на роботів (це не такий вже i абсурд якщо серйозно подумати, хоч дехто вважає що це вже сталося).
Взагалi апокалiптичнi прогнози завжди були улюбленою темою для масової аудиторiї. Але облишимо це питання скептикам.
Вiдчуження людини вiд природнiх засобiв сприйняття оточуючої дiйсностi це вже справа майже вирiшена. Вся життєво важлива iнформацiя отримується iз засобiв масової iнформацiї. Все частiше друзi i знайомi спiлкуються лише по телефону (Iнтернету, електроннiй поштi). Хоча неможна не вiдмiтити i позитивної сторони - розширення кола спiлкування.
Однак спiлкування можливе лише на певнiй зрозумiлiй спiврозмовникам мовi. Багато хто вважає що ця проблема може бути розв'язана за допомогою впровадження автоматизованого машинного перекладу (наприклад при електронному листуваннi).
Втiм iдея машинного перекладу iснує з 1945 року коли її вперше висунув американець У. Уiвер. В 1947 роцi батько кiбернетики Вiнер висунув думку про передчаснiсть постановки цiєї проблеми через складнiсть мови i неможливостi її «механізації». Час пiдтвердив це твердження. За 50 рокiв iснування подiбних систем не спостерiгається нiякого прогресу. Машинний переклад залишається майже дослiвним.
Зрозумiло, що розв'язання цiєї проблеми можливе двома шляхами:
1. Створення повноцiнного штучного iнтелекту.
2. Унiфiкацiя i стандартизацiя мовних засобiв.
Сучасний штучний iнтелект залишається досi надто спецiалiзованим. А привести до ладу мову нiхто не збирається (принаймнi українська мова iде останнiм часом по шляху подальшого ускладнення i темп появи нововведень дедалi зростає).
Уже зараз широко використовують технології фiльтрування електронної пошти (виключення нецензурних, не замовлюваної iнформацiї, реклами). Недавно з'явились системи що дозволяють так само фiльтрувати відео зображення (видаляти зморшки з обличч, всебiчно покращувати якiсть зображення). Неважко уявити собi подiбнi активнi фiльтри якi будуть напiвпрозорими для нас. Щось подiбне вже давно (кiлька десятилiть) використовуть вiйськовi.
Це здебiльшого системи цiлевiдiлення. Аналогiчним чином можна за допомогою активних фiльтрiв видiляти важливi або цiкавi, або небезпечнi предмети, або звуки, або запахи, або навiть робити доступним для сприйняття те що ранiше для нього було недоступним (надтихi звуки, надслабкi запахи, радiоактивне випромiнення тощо).
В Україні за останні 10 років сформувалися такі фактори соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку, які можна розглядати як передумови переходу до інформаційного суспільства. Україна з 48-мільонним населенням має один з найвищих у світі індексів освіченості (98%), що створює великі потенційні можливості. Також можна стверджувати, що в Україні сформувався й успішно розвивається вітчизняний ринок телекомунікацій, інформаційних технологій, продуктів і послуг. Ще однією передумовою переходу України до інформаційного суспільства стало те, що сьогодні Україна стала невід’ємною часткою світового політичного і економічного співтовариства, у прямому і переносному сенсі приєднана до зовнішнього світу кабельними і супутниковими каналами зв'язку.