При відкритті кодованого рахунку вкладнику видається вкладний документ (вкладна книжка, якщо вона оформлялася) з відміткою “Кодований” або пластикова картка.
Уповноважений працівник банку відкриває кодований рахунок по початковому ордеру, заносить номер рахунку у вкладну книжку на титульний лист, де замість прізвища, ім’я та по батькові вкладника пише “Кодований” і засвідчує своїм підписом та відбитком печатки Банку, що прийняв вклад. При видачі пластикової картки, уповноважений працівник реєструє її через картрідер. При відкритті кодового рахунку вкладник вводить через Пін-клавіатуру цифровий ПІН – код, який замінює його підпис при здійснені операцій.
Заява та інші документи, за якими може бути ідентифікована фізична особа-власник рахунку, зберігаються в сейфі уповноваженого працівника банку, доступ до якого мають тільки працівники, визначені наказом по Банку.
Операції за кодованим рахунком здійснюється як шляхом безпосереднього звернення власником рахунку до банку, так і через телекомунікаційні системи типу “клієнт-банк”.
При здійсненні банківських операцій за кодованими рахунками в банківських документах не вказуються дані про особу-власника рахунку, а замість них проставляється лише номер рахунку з обов’язковим застосуванням параметрів аналітичного бухгалтерського обліку, за якими ідентифікується, поточний це рахунок чи депозитний (вкладний), а також кому він належить: резиденту чи нерезиденту.
Документальне оформлення та режим функціонування кодованих поточних та вкладних рахунків здійснюється аналогічно поточним та депозитним (вкладним) рахункам, вкладеному в відповідних розділах цього Положення.