ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Система бізнесу в умовах економічного спаду
1.1 Природа бізнесу та його економічні засади
1.2 Види бізнесу
1.3 Структура бізнесу
РОЗДІЛ 2. Проблеми управління бізнесом українських підприємств в умовах економічної кризи
2.1 Стратегічні аспекти антикризового управління бізнесом
2.2 Методи оцінки і аналізу фінансово-економічної діяльності підприємства
2.3 Розробка і реалізація концепцій управління підприємством в умовах економічного спаду
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Бізнес - це будь-який вид безпосередньої діяльності з метою отримання прибутку. Він передбачає залучення власних засобів або опосередковану участь в такій діяльності через вкладення в діло власного капіталу. В бізнесі не обов’язково безпосереднє керівництво, можлива тільки форма участі (наприклад, через деякі засоби, гроші тощо). Ось чому служба в державних установах, робота по найму в компанії не є бізнесом, але володіння акціями компанії або робота на власному підприємстві – бізнес.
Визначальними рисами бізнесу є:
- ініціативність;
- самостійність у прийнятті господарських рішень;
- рисковий характер діяльності;
- економічна свобода суб'єктів господарювання;
- творчий підхід до справи.
Кожен бізнес за час свого існування стикається з кризовими ситуаціями. Подолання кризи потребує нових підходів в роботі – не дивно, що якщо підприємство проходить це випробовування, то у більшості випадків отримує імпульс, який дає змогу вийти на наступний рівень розвитку.
Розглянемо класифікація факторів виникнення кризи:
1. За місцем виникнення кризових факторів:
- Внутрішні (ендогенні) – виникають в результаті діяльності підприємства, прийняття певного рішення, загального стану системи. На них можна легко вплинути.
- Зовнішні (екзогенні) – виникають незалежно від діяльності підприємства, підприємство не може вплинути на них, залежать від стану навколишньго середовища.
1. За наслідками прояву кризових факторів:
- Загальні – кризові фактори дія яких погіршує загальні умови здійснення підприємницької діяльності.
- Спецефічні - кризові фаткори дія яких погіршує діяльність підприємств в окремій галузі, окремого профілю чи спеціалізації.
- Індивідуальні – кризові фактори дія яких спричиняє виникнення ситуації банкрутства на конкретному підприємстві.
2. За ступенем впливу:
- Основні – кризові фактори які прямо впливають на виникнення банкрутства.
- Другорядні – кризові фактори які справляють другорядний вплив на виникнення банкрутства.
3. За ступенем взаємообумовленості:
- Незалежні – кризові фактори визначаються певними тенденціями чи подіями.
- Похідні – кризові фактори є наслідками дії незалежних кризові фактори, в результаті впливу причинно-наслідкових зв'язків.
4. За часом дії:
- Постійні – кризові фактори які діють постійно і визначають рівень загрози виникнення банкрутства.
- Тимчасові – кризові фактори діють не постійно і посилюють рівень загрози виникнення банкрутства внаслідок дії тих чи інших подій.
Детальніше управління бізнесом в умовах економічного спаду ми розглянемо нище.
РОЗДІЛ 1. Система бізнесу в умовах економічного спаду
1.1 Природа бізнесу та його економічні засади
Бізнес як вид економічної діяльності здійснюється приватними особами, підприємствами або організаціями з виробництва, продажу товарів або надання послуг в обмін на інші товари, послуги чи гроші до взаємної вигоди зацікавлених осіб.
Бізнес — це створення продукції, потрібної людям. Бізнес — це робота. Бізнес — це центральна магістраль у соціально-економічній системі. Бізнес — це те, як ми живемо. Що таке бізнес? Спробуйте самі обрати те єдине слово, те визначення, яке б відобразило численність різних видів діяльності та понять і здавалося б найбільш точним. Самі жми визначаємо бізнес як систему виробництва для задоволення потреб і бажань суспільства".
Функції бізнесу:
1) ведення фінансів та обліку: мобілізація капіталу за рахунок коштів інвесторів чи кредитів, накопичення доходів від продажу,управління використанням капіталу і доходів у межах бізнесу;
2) кадрова: добір та прийняття на роботу відповідно до потреб бізнесу, виріщення усіх питань, що стосуються працівників;
3)матеріально-технічне забезпечення: придбання сировини, машин та обладнання, інші поставки, необхідні для господарської діяльності;
4)виробнича: перетворення сировини та інших матеріалів на вид продукції, потрібний для продажу клієнтам підприємства;
5)маркетинг: визначення потреб споживачів та управління процесом обміну між підприємствами та їх контрагентами.
Бізнес — це конкретна діяльність, організована в межах певної структури. Головна її мета — отримання прибутку. Капітал є основою, внутрішнім змістом будь-якого процесу створення продукту чи послуги, що здійснюється з метою отримання доходу. Це мета і кінцевий результат діяльності в багатьох сферах, галузях економіки, тобто мета і результат бізнесу.
Будь-який бізнес має свою економіко-організаційну форму у вигляді підприємства.
Економічна свобода — головна умова розвитку бізнесу. В системі вільного підприємництва, ставлячи особисті цілі, маємо свободу добровільно співпрацювати.
Економічна свобода однаково важлива і для підприємців, і для споживачів. У системі вільного підприємництва власник підприємства має такі права:
1)починати чи завершати свій бізнес;
2)використовувати будь-яку технологію;
3)добувати будь-які ресурси, за які він здатен заплатити;
4)виробляти будь-яку продукцію та пропонувати її до продажу за будь-якою ціною;
5)вкладати гроші на власний розсуд.
Проте усі ці права не забезпечують гарантований успіх кожному підприємцеві.
Свобода особистого вибору так само важлива, як і свобода підприємництва. Кожна людина має право приймати такі рішення:
- купувати будь-який доступний товар чи послугу, ча яку вона здатна заплатити;
- пропонувати свої послуги для виконання будь-якої роботи;
- відмовитися від будь-якої роботи;
- використовувати власні ресурси так, як вона того побажає, за умови, що це не порушує прав інших людей.
Ці права не дають ніяких гарантій.
Економічні свободи підприємств і людей взаємопов'язані. Якщо підприємство перебуває у приватній власності, то посягання на свободу підприємництва — це фактично зазіхання на свободу особистості володаря власності. Важливою є відмінність між термінами "приватне підприємництво" і "свобода підприємництва". Система приватного підприємництва не обов'язково вільна, але система вільного підприємництва повинна бути і приватною, і вільною. Звичайно ж, потрібно усвідомлювати, що абсолютна економічна свобода недосяжна. Використання прав одними обмежується тим, що інші також користуються своїми правами.
Економічна свобода — важлива складова системи вільного підприємництва, оскільки дає змогу ставити особисті цілі. Вона заохочує до підвищення продуктивності, а відповідно — до зростання рівня життя.
Істотною характеристикою вільного підприємництва є система стимулів. Очікування винагороди стимулює працівників виробляти більше, а роботодавців використовувати ресурси раціональніше. Система стимулів передбачає і покарання. За вільного підприємництва воно здебільшого набуває форми збитків (чи банкрутства) для бізнесменів та низької зарплати (а можливо, і безробіття) для окремих працівників. Збитки сигналізують про те, що питання "Що виробляти?" та "Як виробляти?" вирішувались неправильно.
Щоб система стимулів була дієвою, втручання ззовні повинно бути мінімальним. Якщо окремим особам та підприємствам не дають можливості скористатися результатами своєї праці, вони матимуть мало спонукальних мотивів що-небудь виробляти, а це зменшує можливі розміри спільної вигоди.
У системі вільного підприємництва обмін інформацією здійснюється на конкретних ринках. Під конкурентними ринками слід розуміти ринки, де існує достатньо велика кількість покупців та продавців і де один із них не є настільки сильним, щоб впливати на ринкові ціни за власною волею [1-65]. Сила конкуренції не дозволяє одному покупцеві чи продавцю контролювати увесь ринок. Будь-який виробник має змогу ввійти у будь-яку галузь чи покинути її за власним бажанням. Виробники вільні змагатися між собою за споживачів. Так само працівники вільні змагатися один з одним за роботу, а покупці — за придбання товарів та послуг. Конкурентні ринки дають змогу реалізувати економічні свободи.
Система вільного підприємництва відповідає бажанням та потребам людей. Вона дає можливість кожному виробити стратегію, що відповідає власним інтересам, і реалізувати рішення на вільних ринках. І продавці, І покупці повинні бачити користь у кожній діловій угоді.
Отже, система вільного підприємництва призначена для того, щоб служити людям. Кожній людині надано можливість визначати напрями своїх дій відповідно до її інтересів. Це гарантовано економічними свободами і обмеженою роллю уряду. Приватна власність дає змогу кожному користуватися доходами від свого майна. Від того, що кожна людина має свою вигоду, виграють усі. Добровільний обмін здійснюється тому, що обидва учасники вважають ділову угоду вигідною для себе. їх спонукають до цього економічні стимули.
Сучасна економіка поєднує традиційні, командні та ринкові риси. Дії урядів значно перебільшують ті обмежені обов'язки, які покладаються на них у системі вільного підприємництва.
Добробут та економічна свобода нероздільні. А посилення ролі держави пояснюється тим що система вільного підприємництва недосконала, навіть в найчистішому вигляді вона має недоліки. За певних умов ринки не здатні нормально функціонувати. Дуже часто відчувається, що ринки, які вільно діють, не забезпечують необхідних суспільних благ (парки, дороги, освіта, оборона) і водночас дають багато небажаних наслідків, наприклад забруднені повітря і вода. Вільні ринки не завжди забезпечують справедливий розподіл доходів. Чи перевершують вигоди втрати? Підприємці повинні вирішувати ці проблеми щодня. Вони позначаються і на суспільстві, і на всій економічній системі.