Усі види використання територій, навантаження на них окремих потенціальних властивостей являють собою втручання в структуру гео-системи, що реагує як єдине ціле. Вимоги, які ставляться суспільством до території, є суттєво диференційованими залежно від мети використання діючих підприємств і потреб суспільства. Об'єктивна диференціація останніх зумовлена технічними і соціальними передумовами. Вихідним положенням для розрахунків повинна стати визнана система соціальних пріоритетів, до якої слід включити формування навколишнього середовища певної якості. Труднощі в його оцінці або у визначенні витрат на поліпшення і відтворення внаслідок надзвичайних ситуацій не можуть бути перешкодою для включення проблем формування екологічної рівноваги до системи кількісних показників при регулюванні господарської діяльності на регіональному рівні.
Нині промислове виробництво і умови життя настільки наблизилися одне до одного, що треба постійно враховувати потенціал навколишнього середовища, а також потенціал окремих регіонів з точки зору можливостей їх використання. Антропогенний вплив набув небувалих масштабів інтенсивності. Поряд з позитивними результатами технологічного прогресу (залучення до процесу виробництва нових матеріалів і технологій), зростає небезпека порушення природних екосистем у сфері життєдіяльності людини внаслідок ризику техногенних аварій і катастроф. Серед видів діяльності людини, яка викликає зміни, за інтенсивністю на перше місце слід поставити розвиток та розширення міст, потім —добувну промисловість, будівництво шляхів, розвиток водного господарства.
4.5.Нова концепція промислового виробництва.
Вихідними положеннями, принципами нової концепції промислового виробництва мають стати: по-перше, визнання абсолютної цінності всіх природних об'єктів; по-друге, недопустимість будь-якого техногенного втручання у життя природних об'єктів; по-третє, оцінка вилучення твердих, рідких і газоподібних тіл із земельних надр за тими наслідками, які виникають при надзвичайних ситуаціях. Побудована на цих принципах структура промислового виробництва, яка може бути реалізована і оптимізована на основі економічних критеріїв, дозволить скасувати суперечності між необхідними темпами розвитку технічного прогресу та ного руйнівним впливом на природу. На наш погляд, увагу дослідників треба зосередити на таких напрямах:
— оцінка ефективності галузей промисловості з точки зору якості життя включаючи позиції, прийняті міжнародними організаціями при 00Н;
— розробка керованої структури виробництва і співвідношення різномасштабних підприємств в одній галузі, комплексних і автономних, вузько- і широкоспеціалізовапих виробництв, темпів оновлення ОВФ, а також тих, хто активно працює, і людей пенсійного віку;
---пошук засобів підтримки нових структур самоорганізації виробництва для забезпечення його мобільності та здатності до перебудови як окремих галузей, так і економіки в цілому з урахуванням техногенного впливу на сферу життєдіяльності населення.
Перед Україною постає завдання—формувати нові економічні умови так, щоб вони не знизили існуючої ефективності територіальної структури господарства. Позиція, згідно з якою економіку можна вивести з кризи без урахування вимог екології, на практиці призведе до згубної економічної та технічної політики, бо прирече Україну на подальше порушення оптимальної взаємодії економіки з природою і соціальним середовищем. Тому за усіх труднощів перехідного періоду необхідною є підтримка стратегічних наукових програм, пов'язаних з створенням енсрго- і ресурсозберігаючих технологій. Йдеться не про заборону тієї чи іншої технології, а про її організацію. Вже є тенденція до переходу на безвідхідні технології. Але обов'язок держави полягає в організації надійного, вірогідного і оперативного екоконтролю.
У технології виробництва виділяються три напрями розвитку: базові технології виготовлення або конкретні засоби впливу на об'єкт праці відповідними знаряддями виробництва; технічна реалізація економічно ефективних умов виробництва або застосування устаткування, яке обслуговує базові технології; організація умов, які забезпечують стійкість функціонування виробництва та його промислову безпеку. Третій напрям — це різні види контролю за ходом виробничого процесу: діагностика машин та устаткування, вимірювальний контроль.
4.6.Зниження потенційної небезпеки виробництва.
Забезпечення збалансованості та порівнянності усіх складових цих напрямів на високому технічному та оптимальному економічному рівні є головною умовою поєднання досягнень НТП з розвитком потенціально небезпечного виробництва, яке дозволяє знизити ступінь його техногенної небезпеки. Недостатній розвиток хоча б одного з цих напрямів не тільки не компенсується розвитком двох інших, але й знецінює всю сукупність. Саме послідовність у реалізації цього принципу є найважливішою обставиною, яка зумовлює ефективність НТП як бази подальшого економічного зростання потенціальне небезпечного виробництва взагалі.
Вплив на навколишнє середовище технологічного процесу кожного окремого виробництва у зв'язку з використанням ним первинних ресурсів неоднаковий. Саме від технології залежить рівень досягнутої промислової безпеки життєдіяльності населення. Розширення інформатизованих технологій, на базі яких формується живий тип взаємодії виробництв, значно підвищує їх інформаційний потенціал і забезпечує ефективніші методи управління промисловою безпекою. Надані інформаційно-обчислювальною технікою можливості надзвичайно активізують перебудову виробничого апарату підприємств, сприяючи забезпеченню відповідного рівня безпеки процесу виробництва. Головні напрями такої перебудови: розвиток автоматизації, розширення масштабів виробництва із замкнутим циклом; широке впровадження технологій з обмеженим застосуванням живої праці (роботи-маніпулятори); удосконалення технологічних процесів, їх оптимізація; інтеграція виробничих процесів з інформаційними на основі використання сіток передачі даних; посилення взаємозв'язків у системі «виробництво — безпека».
Організувати та оптимізувати виробництво стає можливим при радикальному вдосконаленні інформаційної структури виробництва. Такий шлях перебудови — шлях поєднання гнучких виробничих систем (ГВС) з локальними сітками різних конфігурацій. У цьому випадку функції людини за своїм принциповим змістом зводяться до перетворення інформації, яка реалізується через управління відповідними, технічними системами. Тому переданням вказаних функцій різним інформаційно-обчислювальним засобам досягається підвищення рівня безпеки. Тим більше, що особливістю сучасних технологій є використання таких процесів, контроль за якими виходить за межі фізичних можливостей оператора. Це зміцнює тенденцію до скорочення масштабів використання живої праці, додаткові витрати на автоматизацію компенсуються значним підвищенням безпеки виробничого процесу, що сприяє формуванню нової якості навколишнього середовища. :
Одним з напрямів державного регулювання є поширення інформації для споживачів щодо екологічних наслідків вибору ними технології виготовлення продукції) Цьому має сприяти посилення контролю з боку держави за відкриттям нових прибуткових рахунків екологічного спрямування.
Принципова новина поширюваних нині високих технологій полягає в їх органічному поєднанні з мікроелектронними засобами отже в їх збагаченні елементами штучного інтелекту. Вищою стадією цього процесу стане використання комп'ютерів, роль яких зводитиметься до автоматизації багатьох видів розумової праці. Стане можливим значне вдосконалення всієї системи виробничих технологій, багато з яких розробляються на основі емпіричних підходів.
Прогрес мікроелектроніки, поряд з іншими досягненнями нового етапу науково-технічної революції (передачею сигналів по оптичних волокнах, засобами нової телекомунікації і т. д.), приведе, на думку соціологів, до розгортання так званої «інформаційної революції», яка за розмахом і можливою глибиною буде подібна індустріальній революції. Вона стане базою для фундаментальних перетворень в інтелектуальній діяльності і, перш за все, у галузі прийняття рішень з таких важливих і складних питань, якими є проблеми безпеки життєдіяльності людини.
Виживання людства вимагає не тільки глибокого осмислення небезпеки, яка виходить з негативних явищ розвитку НТП, але й нового нетрадиційного погляду на них. Майбутнє залежить не тільки від вирішення технічних завдань проблем безпеки, а й від досягнення згоди щодо суперечностей в його розвитку та від зміни самої людини, її внутрішньої суті: кардинальне трансформування життєвих цінностей і цілей та впровадження інноваційного навчання, що може привести до змін, оновлення та перебудови структури і переформулювання проблем, від вирішення яких залежить сприятлива життєдіяльність населення на території розміщення потенціальне небезпечного виробництва.
Різні фактори, що викликають аварії, у багатьох випадках перехрещуються, впливають один на одного, нерідко мають подібні елементи. Поряд з тим, багатоваріантність підходів до розв'язання проблем безпеки, різноманітність конкретних її напрямів тісно пов'язані з питанням її практичної значущості, з оцінкою її здатності впливати на подолання усіх суперечностей щодо практичної реалізації. Однак сьогодні, на жаль, слід констатувати, що загальновизнаної теорії безпеки життєдіяльності населення (з урахуванням ризику аварій і катастроф техногенного та екологічного походження) поки що не існує. Залишається відкритим питання про принципову можливість створення подібної теорії на базі сучасних знань про процеси розвитку НТП, еволюції навколишнього середовища, про пов'язані з цим негативні явища, адаптацію людини до створеної її генієм техносфери та про її відносини з самою собою.