Четверту стадію спілкування видатний театральний педагог розглядає як передачу своїх "бачень" об"єкту за допомогою "променевипуекання". Слід сказати, що явище "променевипускання" полягає в умінні педагога використовувати міміку, мікроміміку, голос, інтонаційну виразність мовлення, систему "пристосувань" з метою примусити об"єкт не тільки почути, а й побачити те, про що йде мова. У педагогічному спілкуванні і, зокрема, в "комунікативній атаці", ця стадія буде розглядатись як етап вербального спілкування педагога з аудиторією.
Є остання, п”ята стадія спілкування - зворотний зв"язок , який здійснюється в двох основних напрямках - змістовному і емоційному. Водночас, на нашу думку, сутність "комунікативної атаки" визначає першочергову роль емоційного аспекту зворотного зв"язку, що сприймається через емоційний настрій аудиторії й виражається в поведінці вихованців і в загальній атмосфері діяльності.
Потрібно ще раз підкреслити, що розглянуті етапи спілкування необхідно аналізувати також як етапи проведення "комунікативної атаки", хоча вона триває порівняно недовго, тобто припадає на короткий період спілкування з аудиторією.
Проведення "комунікативної атаки" базується на певних вимогах до мовлення педагога, і, перш за все, до його інтонаційної виразності.
Під інтонаційною виразністю мовлення розуміють вираження почуттів і емоцій за допомогою голосу. Із засобів інтонаційної виразності мовлення» які е найхарактернішими для "комунікативної атаки", увагу, передусім, потрібно звернути на темп мовлення, паузи, логічні наголоси і дати їм коротку характеристику.
Так, темп мовлення - швидкість вимови складів, слів, фраз, що залежить від індивідуальних звичок людини, її характеру, настрою, темпераменту. Доречно наголосити, що темп мовлення педагога, як відзначають у своїх дослідженнях О.Ф.Бондаренко та З.Г.Зайцева, залежить від мети, вікових та індивідуальних особливостей аудиторії, характеру навчального матеріалу, міри складності його змісту.
Паузи у мовленні визначаються як тимчасові зупинки його звучання. Паузи розділяють мовленнєвий потік на складові частини і відіграють значну роль в організації сприймання та засвоєння матеріалу.
Слід підкреслити, що мовлення педагога без пауз сприймається аудиторією приблизно так, як мовлення в швидкому темпі. Характерною особливістю такого мовлення є монотонність. Водночас потрібно звернути увагу на те, що велика кількість пауз у педагогічному мовленні уповільнюють його темп, негативно впливають на ефективність сприймання матеріалу.
Практика формування педагогічного спілкування впевнює, що запровадження такого технологічного прийодму як "комунікативна атака", потребує використання логічних та організаційних пауз.
Логічні паузи дають змогу педагогу обдумати наступну фразу, а аудиторія в цей час осмислює те, що сказав педагог, мобілізує увагу для сприймання нового матеріалу. Організаційні паузи у "комунікативній атаці" потрібні педагогу для того, щоб зосередитись для переходу від одного її етапу до іншого.
В організації смислової структури мовлення значна роль належить й логічним наголосам. Слід пам"ятати, що вони визначаються як довільне виділення одного із елементів висловлювання з метою збільшення його семантичного значення. За допомогою логічних наголосів виділяються слова, які несуть більше смислове навантаження. Зазначимо, що правильне використання логічних наголосів робить мовлення зрозумілим, точним. Водночас надмірна кількість логічних наголосів збіднює мовлення, веде до перекручення думки.
З огляду на сказане, ніяк не завадить підкреслити, що "комунікативна атака" буде невдалою або взагалі неможливою, якщо мовлення педагога характеризується такими недоліками: неправильна дикція, невміння інтонувати мовлення, неправильні наголоси, надмірна чи недостатньо голосна вимова, невиправдане уповільнення темпу.
Одним із необхідних методів, що використовується в "комунікативній атаці", виступає укрупнення мовлення. Згідно з працею П.М.Сршова цей метод збільщуе значущість змісту, що виражається словами. Це укрупнення мовлення можна проводити таким чином:
потрібну фразу (ту, яка укрупнюється), треба "розгорнути", тобто промовляти повільно (в "розрядку"), подовжуючи голосні звуки і зберігаючи логічну стрункість фрази;
різні слова, що входять до певної фрази, укрупнюються не однаковою мірою, укрупнюється завжди і обов"язково головне (ударне) слово:
укрупнення односкладового чи багатоскладового слова потребує того, щоб його вимовляти по складах.
Обов'язковим елементом, що потребує яскравого вираження в "комунікативній атаці", виступає мускульна мобілізованість. Сутність та зміст мускульної мобілізованості доцільно описати, враховуючи точку зору з цього питання П.М.Єршова, яку він висловив у книзі "Режиссура как практическая психология" .
Необхіднотакож звернутись до наукових праць П.В.Галахової , В.А.Кан-Калика та Н.Д.Нікандрова . Виходячи із змісту цих досліджень, слід у мускульній мобілізованості виділяти такі елементи:
загальна підтягнутість мускулатури тіла, зокрема, підтягнутість мускулатури спини;
помірна рухомість тіла, що забезпечує строго відпрацьовану осанку;
повна узгодженість у рухах кінцівок і корпусу;
поставлена мімічна виразність, відсутність неї?рованої та імпульсивної рухливості м"язівобличчя;
яскрава зовнішня виразність, високі динамічні якості, велика кількість орієнтовних реакцій при загальній спрямованості погляду на аудиторію, що характеризують увагу педагога.
Нагадаємо, що на формування мускульної мобілізованості негативно впливають такі показники: скутість, обмеженість рухів; відсутність значуще виразних жестів; наявність відволікаючих, беззмістовних жестів; наявність одноманітної міміки; невиразність погляду; метушливість.
Проведення "комунікативної атаки" вимагає від педагога вміння керувати своїм самопочуттям; переборювати нетворчий настрій перед і в період спілкування з аудиторією. Своєрідним вістрям прояву його творчого самопочуття виступає передстартова готовність до спілкування, в якій знаходять своє відображення комунікативна настроєність і так звана загальна комунікативна збудженість. Багаторічний досвід практичної діяльності з підготовки майбутніх педагогів до професійного спілкування показує, що комунікативна збудженість базується на емоціональності як здібності особистості до емоційного переживання певної якості.
Важливо пам"ятати. що обов"язковим елементом підготовки до "комунікативної атаки" виступає педагогічна імпровізація. У психолого-педагогічних дослідженням її визначають як інтуїтивно-логічний процес миттєвого створення і виконання педагогічне значущих елементів творчої діяльності. Педагогічна імпровізація, як свідчить практика, в першу чергу став необхідною тоді, коли потрібно якнайшвидше знайти вихід із непередбаченої педагогічної ситуації, що раптово виникла в процесі спілкування педагога з аудиторією, привернути увагу аудиторії до себе. Але треба знати, що досвідчені педагоги часто планують її проведення на етапі "комунікативної атаки". Новизна змісту або своєрідна структура рані відомої для аудиторії інформації, новизна дій, що необхідні для виконання педагогічної імпровізації, сприяють установленню професійно-прдагогічного контакту у спілкуванні.
Таким чином, як бачимо, зміст і структура педагогічної ім-прсвізації можуть наперед не готуздтись. У більшості а випадків педагог вибирає слушний момент для реалізації спеціально продуманої і часто відрепетировано'ї імпровізації.
Результати аналізу наукових робіт В.А.Кан-Калика , В.М.Харькіна впевнюють, що педагогічна імпровізація базується на здібності педагога оператиьно і правильно оцінювати ситуацію спілкування і вимагає наявності певних умов. Проаналізувавши ці умови, вважаємо за необхідне подати їх таким чином:
загальнокультурна і професійна підготовка педагога;
ґрунтовна психолого-педагогічна і методична підготовка педагога;
розвинуте педагогічне мислення, що дає можливість прогнозувати обставини педагогічної
діяльності й діяти в них, розвинуті увага, уява, інтуїція;
схильність до організації спілкування з людьми;
управління своїми психічними станами і вміння вільно тримати себе на людях;
володіння комунікативними вміннями» знання теорії та методики педагогічної імпровізації. Водночас слід зазначити, що однією з найважливіших умов проведення імпровізації виступає якісна мовленнєва підготовка педагога, його вміння діяти словом.
Імпровізація, як правило, проявляється в словесних, фізичних або словесно-фізичних діях. Словесна дія в педагогічній ім-провізації має форму монолога, діалога, репліки або фрази. Досить рідко в педагогічній імпровізації в чистому вигляді зустрічається фізична дія. Найчастіше вона проявляється в формі погляду чи жестів. Широкого використання в педагогічній імпровізації набули словесно-фізичні дії.
В.М.Харькін у структурі педагогічноїімпровізації виділяє чотири етапи. Дамо характеристику цим етапам. Так, перший із них - етап педагогічного осявання, тобто зародження педагогічної імпровізації. Це виражається в появі нової незвичної думки, ідеї у відповідь на репліку, запитання аудиторії. Другий етап -миттєве осмислення педагогічної ідеї і моментальний вибір способу її реалізації. Тобто на цьому етапі педагог приймав рішення відносно того, якою за своєю суттю повинна бути імпровізація.