2. Індивідуальне і групове консультування і освіта батьків за наслідками діагностики.
3. Освіта і консультування педагогів по питаннях навчання і спілкування з окремими школярами і дітьми даного віку в цілому.
4. Організація педагогічної допомоги дітям, що зазнають різні труднощі в навчанні і поведінці з урахуванням даних психодіагностики.
Тут же - методична робота педагогів, направлена на аналіз змісту і методики викладання різних предметів. Мета такого аналізу - виявити і усунути ті моменти в учбовому процесі, стилі спілкування з дітьми, які можуть провокувати різні шкільні труднощі.
5. Організація групової психокоректувальної роботи з школярами, що зазнають труднощі в навчанні і поведінці.
6. Аналітична робота, направлена на осмислення результатів проведеною протягом півріччя і року в цілому роботи.
Детальніше розглянемо кожен з вище вказаних етапів.
1. Вступ дитини до школи.
Перше завдання - виявити рівень його готовності до шкільного навчання і ті індивідуальні особливості, спілкування, поведінки, які необхідно врахувати в процесі навчання і спілкування в шкільному середовищі.
Друге завдання - по можливості компенсувати, усунути, заповнити пропуски, тобто підвищити рівень шкільної готовності до моменту приходу в перший клас.
Третя - продумати стратегію і тактику навчання дитини з урахуванням виявлених особливостей і можливостей. Відповідно до цього можна виділити і основні напрями роботи:
психолого-педагогічна діагностика;
консультування і освіта батьків;
консультування педагогів по питаннях комплектування класу і навчання окремих учнів.
В даний час проблема шкільної готовності глибоко пропрацювала у вітчизняній педагогічній і психологічній літературі. Готовність до школи - складний цілісний феномен, що характеризує психофізіологічний стан майбутнього школяра в цілому.
Серед її різних психологічних параметрів найбільше значення мають когнітивна готовність - сформованість найважливіших пізнавальних процесів і навиків, що дозволяють успішно здійснювати необхідну першокласникові розумову учбову діяльність, мотиваційна готовність - сформованість внутрішньої позиції школяра, соціальна готовність - здатність зайняти соціально схвалювану і продуктивну позицію в спілкуванні з педагогом і однокласниками.
2. Первинна адаптація дитини в школі.
Як вже мовилося вище, терміном "первинна адаптація" позначається період, що триває орієнтування перше півріччя навчання в школі. Саме на цей період доводиться основна робота педагогічного колективу, психологів, батьків школярів, направлена на якнайшвидше звикання дітей до школи, пристосування до неї як середовищу свого розвитку і життєдіяльності. Психолого-педагогічний супровід в цей період керується наступними завданнями:
створення умов для соціально-психологічної адаптації дітей в школі, їх всебічного соціально-етичного розвитку (створення згуртованого класного колективу, пред'явлення дітям єдиних обґрунтованих послідовних вимог, встановлення норм взаємин з однолітками і педагогами і ін.);
підвищення рівня психологічної готовності дітей до успішного навчання, засвоєння знань, пізнавального розвитку;
адаптація учбової програми, навантаження, освітніх технологій до вікових і індивідуально особових можливостей і потреб учнів.
Відповідно виділяються і основні напрями роботи:
1. Консультування і освіта педагогів.
2. Консультування і освіта батьків.
3. Педагогічна розвиваюча робота по соціально-психологічній адаптації.
4. Психологічна розвиваюча робота по підвищенню рівня шкільної готовності.
5. Методична педагогічна робота по аналізу і модифікації процесу навчання з урахуванням даних про можливості і перспективи навчання конкретних учнів.
Зупинимося на утриманні трьох останніх напрямах діяльності педагогів і психологів.
Педагогічна підтримка першокласників в період первинної адаптації.
Педагогічна підтримка - допомога що вчиться в подоланні тієї або іншої перешкоди, труднощі, орієнтуючись на тих, що є у нього реальні і потенційні можливості і здібності, розвиваючи потребу в успішності самостійних дій.
Однією з умов адаптації першокласника в школі виступає відношення соціального середовища дитини до його успіхів і невдач, де ведуча роль належить вчителеві. За допомогою ігрових методів розвиваючого і психокоректувального характеру вчитель може допомогти дитині в успішній адаптації. Гра - найважливіший засіб включення дітей в учбову діяльність, спосіб забезпечення емоційного відгуку на виховні дії і нормальних (без перевантажень) умов життєдіяльності.
Рекомендується застосовувати наступні ігрові методи і вправи: психофізичні вправи і ігри, сприяючі зняттю м'язових затисків, емоційної напруги, перемиканню уваги, підвищенню працездатності;
рухомі ігри і ігри, що розвивають "комплекс довільності", які будять активність дитини, його кмітливість, спритність, швидкість реакції, дисциплінують, об'єднують тих, що грають;
ігри - драматизації, психокоректувальні вправи для роботи з дитячими страхами, негативними емоційними станами і переживаннями, що розвивають уяву, фантазію, здатність до емпатії, виразність міміки і рухів.
Всі вказані вище ігрові методи і вправи можна використовувати як під час уроків, на змінах, прогулянках, так і на спеціально організованих заняттях.
Зміни і прогулянки доцільно заповнювати рухомими іграми.
Тематичне малювання добре поєднується з мімічними і пантомімічними вправами. При чергуванні образотворчої діяльності з іграми, що тренують виразні рухи, відбуваються взаємозусильні впливи на дитину і тій і іншій діяльності, що у свою чергу веде до поліпшення його спілкування з однолітками. Сам процес малювання здатний впливати на поведінку дітей: вони робляться спокійнішими і доступнішими.
Психологічна розвиваюча робота на етапі первинної адаптації першокласників.
Мета розвиваючої діяльності на даному етапі навчання в загальному вигляді - створення соціально-психологічних умов для успішної адаптації першокласників до ситуації шкільного навчання. Досягнення цієї мети може бути досягнуте в процесі реалізації наступних завдань:
1. Розвиток у дітей когнітивних умінь і здібностей, необхідних для успішного навчання в початковій школі. Комплекс цих умінь і навиків входить в поняття психологічної готовності до школи.
2. Розвиток у дітей соціальних і комунікативних умінь, необхідних для встановлення міжособових відносин з однолітками і відповідних ролевих відносин з педагогами.
3. Формування стійкої учбової мотивації на тлі позитивної Я - концепції дітей, стійкої самооцінки і низького рівня шкільної тривожності.
Очевидно, що ці завдання повинні розглядатися в сукупності, як єдиний комплекс, оскільки тільки цілісна дія на особу дитини може привести до стійкої позитивної зміни або формування певних психологічних феноменів. Крім того, їх реалізація можлива при ретельному продумуванні змісту і організації розвиваючої діяльності.
Можливі дві форми організації розвиваючої роботи: індивідуальна і групова.
Початок розвиваючої роботи з першокласниками на етапі адаптації доводиться орієнтування на кінець жовтня - початок листопада.
Методична робота педагогів в першому класі будується на основі системи психолого-педагогічних вимог до змісту статусу що вчаться першого класу і має два основні напрями.
Перше - аналіз і переробка існуючих учбових програм з погляду змісту даних вимог і результатів психолого-педагогічної діагностики конкретних школярів.
Друге - надання психолого-педагогічної допомоги окремим школярам. Це напрям роботи розгортається по підсумках діагност рівня адаптації першокласників.
Шкільні труднощі періоду адаптації.
У другому півріччі першого класу розгортається робота, направлена перш за все на виявлення групи дітей, що зазнають різні труднощі в навчанні, поведінці або самопочутті в шкільних ситуаціях, і надання ним необхідній допомозі. Крім того, здійснюється серйозна методична робота педагогів по вдосконаленню процесу і зміст викладання з урахуванням результатів психолого-педагогічної діагностики. Таким чином, основні завдання даного етапу роботи:
1. Визначення рівня шкільної адаптації першокласників.
2. Створення психолого-педагогічних умов для вирішення проблем навчання, поведінки і психологічного самопочуття школярів, що зазнають труднощі в процесі шкільної адаптації.
Діяльність педагогів і психологів розгортається в наступних напрямах:
1. Психолого-педагогічна діагностика рівня і змісту шкільної адаптації першокласників.
2. Проведення психолого-педагогічного консиліуму за підсумками діагностики з розробкою стратегії і тактики супроводу кожної дитини і в першу чергу тих школярів, які зазнають труднощі в адаптації.
3. Проведення просвітницької і консультативної роботи з батьками, індивідуальне консультування найбільш важких випадків.
4. Організація педагогічної допомоги школяра, що зазнає труднощі в адаптації.
5. Організація соціально-психологічної допомоги дітям, що зазнають труднощі в адаптації.
Мета діагностичної роботи на даному етапі може бути визначена як отримання необхідної інформації про психолого-педагогічний статус першокласників для попередження і подолання труднощів періоду адаптації до шкільного навчання. Для досягнення цієї мети необхідно вирішувати наступні завдання:
Визначення рівня соціально-психологічної адаптації учнів першого класу.
Виявлення групи школярів, що зазнають труднощі в адаптації і визначення характеру і природи синдрому дезадаптації в кожному випадку.
Визначення шляхів надання допомоги дітям, що зазнають труднощі в процесі адаптації.
Визначення шляхів і способів психолого-педагогічної підтримки школярів, що успішно адаптувалися в шкільному середовищі.