Вивчивши підходи різних авторів до поняття, "словосполучення", якнайповнішим і розширеним ми рахуємо визначення дане Шанським Н.М. і Івановим В.В., яке свідчить, що словосполучення – це граматичне і смислове об'єднання на основі підрядного непредикативного зв'язку знаменних слів. Між ними є атрибутивні, об'єктні або обставинні синтаксичні відносини. Окрім них наголошуються ще суб'єктні і комплетивні відносини.
Найважливішою характеристикою в словосполучення є граматична залежність одного слова від іншого, виражена підрядним зв'язком. На відміну від інших, вона обумовлена лексико-граматичними властивостями слова. Виділяється три типи підрядного зв'язку: узгодження, управління і примикання, що розрізняється не тільки по виразу граматичної залежності, але і по ступеню спаяності компонентів.
Процес формування словосполучень у дітей при порушеному мовному розвитку на відміну від нормального протікає в сповільненому темпі і вимагає до себе спеціального логопедичного підходу. Оскільки в мові дітей спостерігаються неправильні форми поєднання слів в пропозиції, що виражається в неправильному вживанні різних закінчень, зокрема, родового відмінку і іменника множини.
При роботі над складовою частиною синтаксису - словосполученням в процесі коректувальний – розвиваючої дії необхідно формувати синтаксичну сторону мови в цілому.
На наступному етапі ми підберемо комплекс методів для найуспішнішого розвитку граматичної будови мови у дітей з порушеним мовним розвитком. Всі отримані дані будуть піддані кількісному і якісному аналізу і далі вони будуть враховані при організації формуючого етапу експерименту. Крім діагностики використовуватимуться такі методи, як:
бесіда з вчителем – логопедом;
аналіз перспективних планів роботи логопеда і вихователя.
Застосування цих методів дозволить проаналізувати стан роботи в ДОУ по формуванню граматичної будови мови і, зокрема, уміння складати словосполучення.