Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики (стр. 22 из 34)
IV форма. Спираючись на спостереження учнів за об’єктом, учитель повідомляє про такі зв’язки між явищами, які безпосередньо сприймати неможливо, або робить висновки й узагальнення.
V форма. За допомогою слова або наочності вчитель інструктує відносно дій чи способів дій, які треба виконати.
VI форма. За допомогою слова вчитель характеризує способи діяльності, які учні повинні знати, і показом супроводить інструктаж.
Залежно від завдань, поставлених на уроці, ефективними є такі форми поєднання слова і наочності:
якщо учнів треба ознайомити із зовнішніми ознаками предмета, доцільно використати І, але не III форму; для встановлення зв’язків і взаємозалежностей між явищами слід обрати II, але не IV; для досягнення міцності засвоєння знань найефективнішими є І і II форми.
Література ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.
1. Алексюк А.М. Методи навчання та методи учіння. - К.: Радянська школа, 1984.
2. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. - К.: Радянська школа, 1984.
3. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. - М.: Просвещение, 1982. - С.126-145.
4. Баранов С.П. Сущность процесса обучения. - М.: Просвещение, 1981. - С.129-142.
5. Занков Л.В. Сочетание слова учителя и средств наглядности в обучении. - М.: Просвещение, 1958.
6. Наглядность и активизация учащихся в обучении. - М.: Знание, 1960.
7. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. - М.: Педагогика, 1980.
8. Лернер И.Я. Дидактическая система методов обучения. - М.: Знание, 1976.
ДИДАКТИЧНИЙ ТРЕНІНГ.
1. Змісту якого педагогічного поняття відповідають способи роботи вчителя і учня, за допомогою котрих набувають знань, умінь і навичок, формують світогляд учнів, активізують пізнавальну діяльність: а) принципам навчання; б) методам навчання; в) типу уроку та його структурі;
г) змісту освіти; д) формам організації навчання.
2. Поясніть недоліки формулювання запитань, запропонованих учням II класу:
Чи подобається тобі осінь?
До яких тварин, диких чи свійських, належить тхір?
Діти, чи знаєте ви, що Т.Г. Шевченко ще хлопчиком був наймитом у пана?
Охарактеризуйте географічне положення міста Києва.
Що ви можете сказати про клімат нашої місцевості?
Якою була погода на минулому тижні?
3. Яку форму поєднання слова і наочності (за Л.В. Занковим) використано: "Учитель у III класі, розкриваючи тему "Вапняки", розповідає учням, як можна розпізнати вапняки, організовує їх спостереження, а потім характеризує властивості цих корисних копалин, показує їх".
4. Знайдіть зайве: розповідь, лекція, самостійна робота, словникова робота, індивідуальна робота з учнями, практична робота, екскурсія, програмоване навчання, дидактична гра, спостереження.
? Висловіть своє ставлення до твердження: "Оскільки розвиток учнів забезпечують продуктивні методи навчання, їм завжди треба надавати перевагу в навчальному процесі".
Тема X. Форми організації навчання
1. Загальне поняття про форму організації навчання як дидактичну категорію.
2. Розвиток форм організації навчання.
3. Класно-урочна система як різновид масового навчання. Урок.
4. Дидактичні основи побудови навчального процесу на уроці.
5. Актуальні проблеми організації навчального процесу в школі.
6. Теоретичні основи типології уроку.
7. Характеристика окремих етапів уроку.
8. Система форм організації навчання (крім Уроку).
9. Позаурочна навчально-пізнавальна діяльність як складова цілісного навчального процесу.
Ключові поняття: форми організації навчання, форми учбової діяльності учнів, класно-урочна система, урок, структура (макро-, мікро-), етап, тип уроку.
1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ФОРМУ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ЯК ДИДАКТИЧНУ КАТЕГОРІЮ.
Форму організації навчання розуміють як спеціально організовану діяльність учителя і учня згідно з визначеним порядком і в певному режимі (Т.А. Ільїна).
Форма організації навчання як дидактична категорія характеризує зовнішній бік навчального процесу, пов’язаний з кількістю учнів, особливостями спілкування між суб’єктами навчального процесу, часом і місцем навчання, а також його порядком. Х.Й. Лійметс називає такі її особливості:
спрямованість системи спілкування на учнів (на окремого учня, на групу);
спосіб керівництва діяльністю учня (безпосередньо - опосередковано);
ступінь взаємодії учнів (якою мірою дозволяються і заохочуються дидактичні контакти між учнями).
Форма - це спосіб існування і виявлення змісту, внутрішня його будова. Форма організації навчання - це структура способів спілкування вчителя і учнів за певним принципом, взаємодія вчителя і учнів, що регулюється заздалегідь визначеним порядком і режимом (В.О. Онищук).
Форми організації навчання взаємозв’язані з методами навчання. Методи реалізуються у формах організації навчання у певній системі і взаємодії і забезпечують їх ефективність.
Форми організації навчання відрізняються характером поєднання колективного та індивідуального в навчальному процесі, рівнем самостійності учнів, способами керівництва їх учбовою діяльністю з боку вчителя і визначаються характером сполучення форм учбової діяльності школярів.
Форми учбової діяльності школярів - це способи організації засвоєння навчального матеріалу, що передбачають визначення таких характеристик, як зміст завдання, кількість учнів, які виконують завдання, базовий рівень підготовки, особливості керівництва учбовою діяльністю, можливість взаємодії між учнями.
Саме завдяки їм розрізняють форми організації навчання, зокрема, урок та індивідуальну роботу, екскурсію і лекцію тощо.
Застосування певної форми організації навчання залежить від конкретної дидактичної мети, змісту, специфіки навчального предмета, навчальної програми.
2. РОЗВИТОК ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ.
У процесі історичного розвитку форм організації навчання склалися моделі взаємин між суб’єктами дидактичного процесу, дидактичної взаємодії, на базі яких сформувалися основні форми його
організації: учитель - учень; учитель (вихователь) - група; викладач - аудиторія. Особливості кожної моделі виявляються в конкретних формах навчання.
Перша модель реалізується в індивідуальному, індивідуально-груповому та індивідуалізованому навчанні (частково, в умовах вибіркового навчання), коли вчитель спілкується з учнем сам на сам.
Друга модель характерна для окремих різновидів масового і для вибіркового навчання загалом, - учитель спілкується з групою учнів одночасно. Група може включати 40-50 учнів. Склад класу може бути гомогенний або гетерогенний за віком.
Третя модель дидактичної взаємодії народилася в процесі становлення академічного навчання. Велика кількість слухачів (60-80 і більше) різного віку, неоднаковий рівень підготовки виключають можливість індивідуального контакту з учнем.
Впродовж століть форми організації навчання змінювалися так:
Цей процес триває, що свідчить про історичний характер форм організації навчання як дидактичної категорії.
3. КЛАСНО-УРОЧНА СИСТЕМА ЯК РІЗНОВИД МАСОВОГО НАВЧАННЯ.
Урок як форма організації навчання належить до класно-урочної системи, що є різновидом масового навчання. Суть цієї системи в тому, що учнів одного і того самого віку й рівня розвитку розподіляють по класах; заняття проводять поурочне за заздалегідь складеним планом і розкладом; усі учні класу опрацьовують однаковий навчальний матеріал.
Характерні особливості класно-урочної системи навчання:
1. Визначено час для навчальних занять протягом року і на кожний день, структуру навчального року (початок, кінець чверті), розклад на тиждень, день. Виділено нормований час на щоденні заняття (35-45 хв.). Звідси назва "урочна" система. Поділ навчального часу на уроки. На кожному уроці вивчають певну навчальну дисципліну (предметна система навчання) і певний зміст навчального матеріалу.
2. Однорідний віковий склад і рівень розвитку членів навчальної групи, тобто класу, який зберігається протягом усього часу навчання. Звідси назва "класно-урочна" система.
Урок - одна з ланок класно-урочної системи, якою передбачено роботу вчителя із сталою групою дітей одного віку і рівня розвитку за постійним розкладом, у певному режимі.
Кожний урок є організаційно, логічно і психологічно завершеним цілим (за М.Г. Казанським).
Організаційна цілісність і завершеність уроку полягає в тому, що він починається і закінчується в чітко визначений час; учні і вчителі готуються до у року; роботу учнів вміло сплановано; час розподілено раціонально.
Логічна цілісність в певному змісті уроку, розкривається в системі уявлень і понять, окремих питаннях, підпорядкованих темі, плану. Пояснення проводиться індуктивним або дедуктивним шляхом і забезпечує відповідну логіку засвоєння.
Психологічної цілісності досягають урахуванням закономірностей процесу пізнання, цілеспрямованим формуванням в учнів мотивації навчання.
Кожний урок є частиною певного навчального предмета і має визначену дидактичну мету, зумовлену його місцем у навчальному курсі, розділі, темі.
4. ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОЦІ.
Ефективність навчального процесу в сучасній школі залежить від таких обов’язкових умов:
1. Єдності освітніх, розвивальних і виховних завдань.
2. Опори на особистий досвід учнів, зв’язок навчання з життям.
3. Формування і розвитку навчальних інтересів і розумової самостійності, активності школярів.
4. Систематичного контролю за навчальною діяльністю учнів.
5. Диференціації та індивідуалізації навчального процесу. Ефективність роботи вчителя забезпечує й додержання вимог до організації уроку як структурної одиниці навчального процесу. До уроку ставляться такі вимоги:
а) дидактичні - чітке визначення дидактичних завдань уроку загалом і окремих його етапів (видів роботи), а також місця певного уроку у структурі теми, всієї системи уроків; окреслення оптимального змісту уроку відповідно до навчальної програми, його мети, рівня підготовки учнів; вибір оптимальних методів, прийомів, засобів, форм учбової діяльності учнів; створення умов ефективного навчання (зокрема, для розкриття міжпредметних зв’язків);