Література ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:
1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. - К.: Радянська школа, 1981.
2. Махмутов М.И. Современный урок. - М.: Просвещение, 1985. - 183с.
3. Онищук В.О. Активізація навчання старшокласників. - К.: Радянська школа, 1978.
4. Функції і структура методів навчання / За ред. В.О. Онищука. - К.: Радянська школа, 1979.
ДИДАКТИЧНИЙ ТРЕНІНГ.
1. Чому, на вашу думку, вербальні методи учіння переважають в учбовій діяльності?
2. Продовжіть речення:
Методи учіння - це... .
Певний тип взаємозв'язку між учнями і вчителем, характер керівництва учбовою діяльністю, що здійснюється на окремому етапі або його часовому відрізку, зумовлює... .
Колективно-групова учбова діяльність характеризується... .
3. Чим відрізняються форми учбової діяльності школярів в умовах традиційного і розвивального навчання?
4. Які методи і прийоми учіння можна сформувати, використовуючи репродуктивну бесіду в навчальному процесі?
? Висловіть свою думку щодо твердження: "Учбова діяльність у початковій школі тільки формується, тому використання колективних її форм неможливе, оскільки вони передбачають певний рівень сформованості умінь і навичок".
1. Методи дидактичних досліджень як засоби вивчення ефективності навчального процесу.
2. Соціологічні методи дидактичного дослідження.
3. Інші методи дослідження дидактичних явищ.
Ключові поняття: методи дидактичного дослідження, системний підхід.
1. МЕТОДИ ДИДАКТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЯК ЗАСОБИ ВИВЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.
Методи дидактичних досліджень безпосередньо пов’язані із системою методів, які використовують у педагогіці загалом. Водночас вони мають відмінності, зумовлені специфікою предмета дослідження - навчального процесу.
Методи дидактичних досліджень спрямовані на вивчення суті, специфіки і результативності дидактичного процесу загалом та окремих дидактичних явищ, характеру взаємозв'язків між ними.
У дидактиці використовують такі основні методи:
емпіричні (вивчення літератури, документів і результатів діяльності, спостереження, соціологічне опитування, метод експертів або компетентних суддів; а також вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, дослідна робота, дидактичний експеримент);
теоретичні, за допомогою яких оперують абстрактними поняттями, виділяють сутність, структуру, рушійні сили процесів, що вивчаються.
Системний підхід до аналізу дидактичних явищ полягає в тому, що дослідник вивчає не окремі розрізнені явища або їх частини, а ціле як органічну єдність. Він встановлює взаємовідношення, зв’язки різних елементів цілого, відношення між ними, провідні тенденції й основні закономірності в структурі дидактичних явищ.
Системний підхід зумовлює таку послідовність операцій з дидактичним матеріалом:
а) визначення об’єкта дослідження;
6) з’ясування мети і завдань дослідження, критеріїв вивчення об’єкта;
в) фіксування суттєвих ознак об’єкта;
г) попереднє визначення структури дослідження;
д) встановлення і класифікація зовнішніх зв’язків елементів
об’єкта;
е) вивчення кожного з виділених елементів об’єкта;
є) на основі аналізу сукупності зовнішніх зв’язків визначення
принципів взаємодії системи із середовищем;
ж) виявлення закономірностей вивчення і розвитку елементів
об’єкта;
з) встановлення основних причино-наслідкових зв’язків;
й) виділення остаточної структури й організації системи;
і) аналіз основних принципів та організації системи;
ї) вивчення процесу керівництва й управління системою.
2. СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДИДАКТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.
Соціологічні методи дослідження як різновид емпіричних належать до групи конкретно наукових. Вони найбільш популярні, але не універсальні за рівнем об’єктивності одержаної інформації, яка має переважно емпіричний характер. Виділяють такі соціологічні методи дослідження:
1. Вивчення документації: літератури і документів для ознайомлення з фактами, що характеризують історію та сучасний стан предмета, створення первинних уявлень про нього, вихідної концепції дослідження, визначення "білих плям", не до кінця розв’язаних проблем; результатів діяльності, зокрема творів, творчих, контрольних і перевірочних робіт, малюнків, виробів, моделей, класних журналів, записів спостережень, характеристик, щоденників.
2. Усне опитування (бесіда, інтерв'ювання) передбачає індивідуальний контакт із респондентом (учителем, учнем). Головний його інструмент - сукупність запитань, відповіді на які дають первинну інформацію.
Під час опитування слід мати на увазі, що воно повинно бути планомірним; запитання, зрозумілі опитуваному, ставлять раніше; запитання мають бути чіткими, лаконічними, конкретними, не повинні порушувати педагогічний такт, етичні норми; частину запитань формулюють так, щоб з їх допомогою можна було б перевірити вірогідність інших; треба враховувати можливі чинники, що впливають на відповідь та її об’єктивність.
Одержані дані і відомості детально фіксують, потім узагальнюють.
Інтерв’ю, які використовують у дидактичному дослідженні, бувають формальні (стандартизовані) - діяльність дослідника і респондента відбувається в рамках наперед визначених формулювань закритих запитань та їх послідовності; з відкритими запитаннями - респондент дає відповіді в довільній формі; фокусовані, використовують тоді, коли треба зібрати дані, що стосуються конкретної проблеми;
вільне інтерв’ю - дослідник організує опитування в ході вільного спілкування.
Для дослідження дидактичних проблем вдаються також до індивідуальних, групових, попередніх, підсумкових або поточних бесід.
Під час інтерв’ю і бесіди дослідник безпосередньо контактує з учнем (учителем). Він має змогу пристосувати їх до особливостей респондента, у разі потреби допомогти, підказати, поставити додаткові запитання. Водночас повинен додержувати попередньо розробленого плану опитування, що зменшує вплив його особистості на респондента. Обов’язковим є докладне фіксування відповіді опитаного (зокрема в процесі інтерв’ю з відкритими запитаннями і бесіди).
Формою фіксації можуть бути: запис із застосуванням стенографії, механічний звукозапис, запис по пам’яті, польове кодування (запис-фіксація через кодування відповіді).
Відповіді, одержані в ході дослідження, уніфікують і класифікують за певними показниками (за характером оцінок, за ступенем дрібності, за змістом).
3. Письмове опитування (анкетування) доцільно застосовувати, коли треба одержати певні фактичні дані, єдино можливі і конкретні відповіді; з’ясувати ставлення опитуваного до чогось; визначити суть певних явищ або назвати їх у порядку переваги.
Анкета - це об’єднана дослідницьким задумом система запитань, спрямована на з’ясування кількісно-якісних характеристик об’єкта і предмета аналізу. Анкетування дає змогу з’ясувати ставлення учня (вчителя) до проблем навчального процесу, його розуміння і пояснення окремих явищ. Слід пам’ятати, що це - індивідуальні оцінки. З’ясувати закономірності, причинно-наслідкові зв’язки допомагає наступна обробка даних у формі соціоматриць, систематизованих таблиць, соціограм, графіків тощо.
4. Шкалування - спосіб перетворення якісних показників у кількісні ряди. Шкала може бути бальною односторонньою, наприклад, ставлення учнів до розумової праці (1 - негативне, 2 - байдуже, 3-4 - зацікавлене, 5-6 - активне, 7-8 - дуже активне, 9-10 - творчо активне), або двосторонньою, наприклад: +1 - дуже задоволений роботою, 0 - байдужий, -1 - незадоволений роботою.
Шкалування, в процесі якого оцінюють якості особистості за допомогою компетентних осіб, називають рейтингом.
Різновидом шкалування є метод попарного порівняння. Його застосовують під час аналізу окремих якостей особистості (зокрема й тих, що виявляються в навчальному процесі).
Якщо експерт вважає, що якість окремих об’єктів виявляється однакою мірою, то він оцінює їх одним балом. Якщо в когось вона виявляється більше, то її оцінюють двома балами, а у іншого об’єкта нулем. Результати заносяться в матрицю попарного порівняння:
| Прізвище | Пилипенко | Кодлюк | Власенко | Василенко | Загальна |
| кількість | |||||
| балів | |||||
| Пилипенко | + | 1 | 2 | 2 | 5 |
| Кодлюк | 1 | + | 2 | 0 | 3 |
| Власенко | 0 | 0 | + | 0 | 0 |
| Василенко | 0 | 2 | 2 | + | 4 |
На основі цих даних створюють таблицю рангової послідовності, в якій учнів розміщуються за рівнем вияву в них якості, котру досліджують.
Частковий випадок - метод самооцінки, в процесі використання якого учні самі оцінюють свої якості за шкалою.
5. Соціометричний метод. За його допомогою можна встановити соціально-психологічні взаємовідносини членів певної групи в кількісних параметрах на основі якогось мотиву (зокрема бажання співробітничати з певною особою в навчальному процесі). Під час дослідження інформацію збирають соціометричним опитуванням (з’ясовують стосунки у групі на підставі того чи іншого мотиву). Опитуваний вибирає того, з ким хотів би співробітничати в тій чи іншій ситуації.
Соціометричне опитування проводять кількома етапами, серед яких виділяють підготовчий; знайомства з колективом, який обстежують; проведення опитування; обробки одержаних даних; одержання висновків і вироблення рекомендацій.
Результати соціометричного опитування заносять у матрицю (соціоматрицю) або в соціограму - наочне графічне зображення зв’язків у середині колективу (групи), встановлених на основі вибору: