Цікавий досвід Р.С. Ходос, який свідчить, що вже в початкових класах можна здійснювати всебічний контроль за умови активної участі дітей. Для цього вчителька організовує цілеспрямовану роботу для самопізнання і самоорганізації учнів.
Вдосконалюються прийоми оцінювання. Так, у досвіді В.Ф. Шаталова набуло поширення "відстрочене оцінювання" (учень має розкрити тему протягом визначеного часу, а роль екзаменатора виконує його однокласник). В авторській школі О.А. Захаренка утвердилося самооцінювання (учень сам оцінює свою роботу, а потім це робить учитель).
У сучасній школі використовують також знакові замінники оцінки. Це, зокрема, бальна система, оцінювання знань учнів на основі "зараховано-незараховано", заміна оцінки-бала в початковій школі системою авторських умовних позначок, навчання без оцінки-бала; у класах, де організовано бригадну роботу учнів на уроці, вчителі оцінюють результативність діяльності всієї групи. Для виявлення наслідків навчання використовують і тестування.
Література ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:
1. Амонашвили Ш.А. Обучение. Оценка. Отметка. -М.: Знание, 1980.
2. Древс У., Фридман З. Организация урока (в вопросах и ответах). Оценка и отметка. - М.: Просвещение, 1986.
ДИДАКТИЧНИЙ ТРЕНІНГ.
1. Які завдання допомагають реалізувати контроль та оцінку знань, умінь і навичок учнів?
2. Охарактеризуйте функції контролю в навчальному процесі.
3. У чому полягає суперечність між формою і змістом оцінного судження: "З нашою Наталею сьогодні щось дивне відбувається! - із сарказмом заявила вчителька після відповіді дівчинки, яка слабо встигає. - Я змушена поставити їй сьогодні... "четвірку".
Який вплив, на вашу думку, це оцінне судження може справити на ученицю?
4. Назвіть компоненти оцінного судження.
5. Які форми невербальної оцінки роботи учнів спостерігали ви у школі?
• Чи праві вчителі, які стверджують, що на уроці потрібно застосовувати тільки поурочний бал, оскільки після оцінювання поточним балом учні перестають працювати. Обґрунтуйте свої відповіді, керуючись змістом поняття "мотивація оцінки".
1. Проблема оптимізації навчального процесу і дидактична технологія.
2. Технологія вибору методів навчання.
3. Технологія вибору форм учбової діяльності школярів.
4. Технологія вибору доцільного змісту освіти.
5. Алгоритм підготовки вчителя до уроку.
Ключові поняття: оптимізація навчального процесу, дидактична технологія, тематичне планування, поурочне планування, календарне планування.
1. ПРОБЛЕМА ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ І ДИДАКТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ.
Проблема технології навчального процесу в сучасній школі безпосередньо пов’язана з його оптимізацією, звичайно, якщо йдеться про передові технології. Про актуальність оптимізації навчального процесу свідчить той факт, що окремі автори наголошують на виділенні такого принципу поряд з уже відомими.
Характеризуючи принцип оптимізації, Ю.К. Бабанський писав:
"Для досягнення мети наукової організації навчання дуже важливо існуючу систему принципів доповнити принципом оптимізації навчального процесу, який з низки можливих варіантів організації навчального процесу потребує усвідомленого вибору такого варіанта, котрий у даних умовах забезпечить максимально можливу ефективність розв’язання завдань освіти, виховання і розвитку школярів за раціональних витрат часу та зусиль учителів і учнів".
Таким чином, вибір найефективнішого варіанта навчання є однією із складових оптимізації навчального процесу.
Технологія (від грец. - майстерність та слово) - опис сукупності прийомів, способів, процесів, що супроводжують певний вид діяльності і сприяють її ефективності. У дидактиці - це операції, які супроводжують вибір учителем у конкретних умовах класу специфіки діяльності учасників навчального процесу. На жаль, у масовій практиці цей вибір здійснюється стихійно, на основі досвіду вчителя або на рівні його відчуття й інтуїції. Саме тому потрібна науково обґрунтована технологія навчального процесу, яка нині на стадії розроблення.
2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИБОРУ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ.
Опрацюванню цього напряму завдячуємо відомим ученим-дидактам Ю.К. Бабанському і В.О. Онищуку. їх технології, створені на основі ґрунтовного аналізу навчального процесу загалом і потенціалу окремих методів навчання, дають змогу вчителю зорієнтуватися, за яких умов ефективніше використовувати кожний з них. Конкретні рекомендації наведено у таблицях І-ІІІ.
Таблиця І. Порівняльні можливості різних методів навчання
| Методи навчання | Задачі, які розв'язуються в процесі навчання | Необхідний темп навчання | |||||||
| Формування практичних і трудових умінь | Розвиток | ||||||||
| теоретичних знань | фактичних знань | абстрактного мислення | наочно-образного мислення | Самостій-ності мислення | пам'яті | мовлення | |||
| Робота під керівництвом вчителя Самостійна робота | +! + | + +! | + +! | + + | + + | + +! | + +! | + + | Швидкий Середній |
| Репродуктивні Проблемно-пошукові | + +! | +!+ | +! | + +! | +! | +! | +! + | + +! | Швидкий Повіль-ний |
| Індуктивні Дедуктивні | + +! | +! + | +! | + +! | +! + | + + | + + | + | Повільний Швидкий |
| Словесні Наочні Практичні | +! | +!+ + | + +! | +! | +! + | + +! | + +! + | +! | Швидкий Середній Середній |
Позначки:
+! - використовувати дуже ефективно. + - в цілому розв'язує дану задачу. - - розв'язує дану задачу менш ефективно, ніж інші методи цієї групи.
Таблиця II. Ефективність використання методів навчання в школі II і III ступеня (за В.О. Онищуком)
| Назва методу | Ступінь ефективності | |
| V-VІІ класи | VІІІ-ХІ класи | |
| Оглядова лекція | - | + |
| Оглядовий (комбінований) урок | ++ | + |
| Узагальнююча лекція + діа- чи кінофільм | + | + |
| Вступне слово + кінофільм + узагаль | ++ | |
| нююча бесіда Проблемне узагальнення | + | + |
| Узагальнююча бесіда | + | - |
| Узагальнююча бесіда з фіксацією | ++ | + |
| істотних опорних характеристик Робота за підручником з проблемним | + | ++ |
| завданням Робота за таблицями, схемами + | + | ++ |
| бесіда Розв'язування пізнавальних задач | + | + |
| Робота з моделями | + | ++ |
| Системно-структурний аналіз | + | ++ |
Примітка: ++ - дуже ефективний метод, + - ефективний метод, - - малоефективний метод.
3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИБОРУ ФОРМ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ.
Розглядаючи учіння як вид дидактичної діяльності, ми визначили поняття "форма учбової діяльності школярів". Ю.К. Бабанський наголошує на актуальності оптимального вибору форм учбової діяльності школярів (здебільшого на індивідуальній основі) і пропонує розглядати принцип індивідуального підходу в навчанні як принцип оптимального поєднання загальнокласних, групових та індивідуальних форм організації навчального процесу. У поданій нижче таблиці співвідносяться основні ланки навчального процесу, характер діяльності учнів та найоптимальніші в даних умовах форми учбової діяльності школярів.
Таблиця III.
| Первинне сприймання. | Зовнішній план, часткова переведення сприйнятого у внутрішній план. | Індивідуально-фронтальна робота. Колективно-фронтальна робота. |
| Усвідомлення сприйнятого. | Процес переведення сприйнятого із зовнішнього плану у внутрішній. | Колективно-фронтальна робота з функцією взаємонавчання (наприклад, коментоване письмо). |
| Осмислення нового матеріалу. | Внутрішній план. | Індивідуальна робота. |
| Узагальнення і систематизація сприйнятого. | Переведення засвоєного із внутрішнього в зовнішній план дій. | Колективно-фронтальна і колективно-групова робота з функцією взаємоконтролю. Індивідуально-фронтальна робота. |
| Повторення, узагальнення і застосування пройденого. | Переведення засвоєного 3 внутрішнього плана в зовнішній. | Індивідуальна робота. Індивідуально-групова робота (диференційована, індивідуально-фронтальна робота з обов’язковим контролем з боку вчителя або учнів (взаємоконтроль). Колективно-фронтальна, колективно-групова робота (взаємодиктант, коментоване письмо). |
Зауважимо, що структура уроку рухлива, а роботу з кожним окремим класом можна будувати на різних варіантах поєднання форм учбової діяльності залежно від його особливостей.
Конкретні рекомендації з урахуванням особливостей молодших школярів викладено в таблиці V.
Таблиця ІV.
Вибір форм учбової діяльності учнів та їх сполучення у структурі уроку (початкова школа)
| Етапи Уроку | Класи | Характер навчального матеріалу за способом діяльності | ||||||||
| Спосіб, адекватний раніше засвоєному | Спосіб, неадекватний раніше засвоєному | |||||||||
| рівні підготовленості учнів | ||||||||||
| високий | низький | високий | низький | |||||||
| Перевірка домашнього завдання | І | ІФ,1 | 1-ІФ | ІФ, 1-ІФ | 1-ІФ | |||||
| ^-іуоіі) | ІФ, КГ2, КФ (0), 1 | 1-КГ2, 1-ІФ | КГ, КГ2 | 1-ІФ, 1-КГ2 | ||||||
| Повторення попереднього матеріалу | і | 1, ІФ, ІГ | ІГ, 1-ІФ | ІФ | ІГ | |||||
| і-Чуоп) | ІФ, Іф-КГ2, КФ (0) | ІГ, 1-КГ2 | КФ | 1-КГ2, ІФ-КГ2 | ||||||
| Актуалізація опорних знань учнів | і | ІФ | 1-ІФ, ІГ | ІФ | ||||||
| ^-іуоіі) | ІФ | 1,ІФ-КГ2 | ІФ, КФ,кг, кг2 | ІФ-ІГ, ІФ-1 | ||||||
| Мотивація учбової діяльності | і | ІФ | ІФ | |||||||
| ^-ІУШІ) | ІФ, КФ,кг | ІФ-КГ^ | ІФ, КФ, ІГ | КГ-1Ф | ||||||
| Первинне сприймання і усвідомлення сприйнятого | і | ІФ | Іф-1 | ІФ | ІФ-ІГ,ІГ,ІФ-1 | |||||
| І^-ІУОІІ) | ІФ, ІФ-КФ | Іф-1 | ІФ, ІФ-КФ | ІГ, ІФ-1 | ||||||
| Осмислення сприйнятого | І-ІУ (ІІІ) | 1 | ||||||||
| Закріплення нового матеріалу | ' | ІФ, 1 | ІГ,1,1Ф-1, ІФ-ІГ | |||||||
| І^ІУОІІ) | 1, ІФ,КФ (0) | ІФ-КГ2, 1-ІФ. ІГ, 1-1Г, ІФ-ІГ, 1 | ||||||||
| Повторення і узагальнення раніше сприйнятого | І2-^!!!) | ІФ,1 ІФ, 1, КФ (0) | ІГ,1,ІФ-1, ІФ-ІГ ІГ-ІФ, 1-ІФ | |||||||
| Підсумок уроку | І-ІУ (ІІІ) | КФ (0), ІФ, | 1Г, ІГ-КГ2 | |||||||
| Завдання додому | І-ІУ (ІІІ) | 1, ІГ | ІФ | |||||||
Умовні позначки форм учбової діяльності школярів: