Не менш цікаво відбуваються уроки і в 5-6 класах. Оскільки інтерес до „дошки” у дітей у цьому віці ще не згас, то вчитель теж спрямовує свою роботу аналогічним чином, але дещо ускладнюючи завдання відповідно з віком учнів. Наприклад, один учень виходить на клас, а інші задають йому запитання. Деякі з питань можуть бути кумедного змісту, на що учасник дає відповідну відповідь. Але ж англійською. Тут, на мою думку, є великий плюс. Так як поспілкуватись бажають усі, то невідомі слова учні можуть запитувати у вчителя. Оскільки питання для них самих є цікавим, то й словниковий запас їхній звісно збагачуватиметься. Адже весело буде прийти додому і запитати старшу сестру-розумницю приблизно у такому дусі: „Elen, whereareyoustandnow?” – Олено, а де ти зараз знаходишся? „I am in the kitchen, as usually” – На кухні, звичайно. – просто відповість сестра. А малюк їй у відповідь – „No, youareinthefreeUkraine!” – Ні, ти у вільній Україні. І вже кілька нових слів з цього всього він закріпив. Цікаво й зі смаком, чи не так?
З усьго вище приведеного напрошується висновок, що у дітей такого віку швидше спрацьовує словесно-образний тип пам’яті. Але це не зовсім так, тому що наочно-образний теж відіграє на цьому віці не останню роль, та все ж наочність тут сприймається більше в картинках, художніх написах, а ніж в сухих наукових фразах і рекомендаціях.
Дещо іншими є процеси пам’яті підлітків, що у своєму віці потребують уваги вчителя не менше за попередників. Новоутворення в розвитку їхньої пізнавальної сфери (довільність пізнавальних процесів, рефлексія) закріплюються і розповсюджуються на всі види діяльності та життя загалом.
Часто підлітки просто відмовляються від дослівного запам’ятовування навчального матеріалу і на перше місце в такому разі висувається словесно-логічна пам’ять. Прийоми логічного запам’ятовування вдосконалюються, текст трансформується, відтворюється основний зміст прочитаного. На відміну від молодших школярів у підлітків змінюється організація процесу заучування матеріалу. Вони не схильні просто повторювати читаний текст, а, як правило, розбивають його на частини.
У цьому віці змінюються і способи пригадування, а саме: складання плану, що допомагає обдумувати відтворюване, аналізувати його, оживляти і систематизувати потрібні асоціації. Змінюється також співвідношення між мимовільним і довільним запам’ятовуванням. Мимовільно підліток запам’ятовує яскраве, барвисте, те, що пов’язане з емоціями. У підлітків певною мірою виробляється вміння чергувати заучування й відтворення, використовуючи відтворення як засіб контролю і підвищення ефективності запам’ятовування. Далеко не всі підлітки можуть організувати досить продуктивне їх чергування. Оволодіння прийомами запам’ятовування вносить ясні зміни в процес відтворення, адже підліток починає свідомо керувати ним.
Розвиток пам’яті в підлітковому віці виявляється також у співвідношенні її основних видів, а саме: рухової, образної, емоційної та словесно-логічної.
Основна тенденція в розвитку пам’яті старшокласників характеризується подальшим зростанням і зміцненням її довільності. Довільне запам’ятовування стає в цей період набагато ефективнішим від мимовільного. Відбуваються істотні зміни і в перебігу логічного запам’ятовування. Помітно зростає продуктивність пам’яті та думки на абстрактний матеріал. Намічається спеціалізація пам’яті. Удосконалюються і способи заучування за способом свідомого застосування раціональних його прийомів.
Старшокласники самі високо оцінюють таке засвоєння матеріалу, в якому виявляється розуміння понять, оригінальна інтерпретація чи формування того, що викладено в підручнику. Важливу роль у процесі запам’ятовування відіграє настанова на засвоєння матеріалу, яка водночас включає в себе і настанову на його усвідомлення. Специфічного характеру набуває в старшому шкільному віці мимовільна пам’ять. Продуктивність її безпосередньо залежить від орієнтації розумової роботи учнів з навчальним матеріалом. Адже матеріал запам’ятовується старшокласниками краще, якщо він входить у мету їхньої розумової діяльності і коли ця діяльність має активний характер.
Чуйне, уважне ставлення вимагається від вчителя до особливо сприймаючих дітей. За зовнішньою неуважністю, заглибленістю всередину себе, часто приховується вразлива, тонка натура. Тому такі способи впливу, як натиск, крик неприпустимі до методики спілкування з вразливими учнями. В зворотному випадку це часто призводить до важких колізій і навіть до конфліктів. Вчителю необхідно мати доброзичливість і такт для включення дитини в активну учбову діяльність.
Моторна, емоціональна та образна пам‘ять в своїх особливих формах притаманна і тваринам. Специфічно людська пам‘ять – словесно-логічна, змістом якої є наші думки та мова. [ 7 ]
Словесно-логічна пам‘ять – це не просто запам‘ятовування, а переробка словесної інформації, виділення з неї найбільш суттєвого, відхилення від другорядного, несуттєвого, і збереження в ній не безпосередньо сприйнятих слів, а тих думок, які ними виражені. В основі словесно-логічної пам‘яті завжди лежить складний процес перекодування повідомлюючого матеріалу, пов‘язаний з відстороненням від несуттєвих деталей і узагальненням центральних моментів інформації. Ось чому людина, запам‘ятовуючи зміст великої кількості матеріалу, одержаного з усних повідомлень та прочитаних книг, одночасно є неспроможною утримати в пам‘яті його буквальне словесне вираження. А. Р. Лурія, даючи визначення і характеризуючи словесно-логічну пам‘ять, розкриває її “технологію”, принцип дії, в якому здійснюється можливий для нас відрив вже не тільки від реальності, але й від того, що дано у вигляді її образних уявлень.[ 8 ]
І на завершення доречно буде зауважити такі факти, коли в молодшому шкільному віці учень, отримуючи незадовільний результат оцінювання, вважає, що це не успіх поганий, а „я” – поганий. Тоді як підліток здатен повністю аналізувати свої вчинки.
Розділ ІІ. Психологічні особливості удосконалення процесів пам’яті у шкільній практиці.
2.1. Аналіз психологічних досліджень
Під час проходження шкільної практики, було проведено тестування з учнями різних ланок освіти. За основу взято дітей 3-Г класу, як представників молодшої ланки, 6-Б, як школярів середньої і 9 в ролі старшокласників. Метою тесту було визначення продуктивності процесів пам’яті. Результати показали, що більшість дітей швидко схоплюють новий навчальний матеріал, надовго зберігають у пам’яті та вдало відтворюють на уроках. Це був висновок про успішність дітей 3-Г класу. Коли ми усі (за участю вчителя) обговорювали таку ефективність, то дійшли висновку, що всьому класу подобається навчатись, адже процес навчання відбувається в ігровому варіанті, де задіяний увесь класний колектив. Вдома майже нічого вчити не залишається, оскільки усе запам’ятовується на уроці. Вони змушені лише писати, що діти неодмінно роблять під керівництвом старших.
У 6-Б класі результат був аналогічним. За висновками обговорення діти нормально запам’ятовують навчальний матеріал, але причина цьому дещо інша – майже увесь клас стверджує, що вчитель строгий (одразу ставить двійки) та й батьки вдома вчити змушують. В противному разі – на англійську мову вони б навіть не йшли, як самі ж і зауважують. Тут їм нудно і нецікаво (до речі, вчитель у цьому класі інший, ніж у молодших школярів).
У 9-му класі результат для нас був вражаючим. Там 95% учнів нічого не вчать, нічого не пам’ятають, нічого не хочуть, нічого не знають. Але на уроці іноземної мови у них хороша дисципліна, адже відвідують заняття тут лише 5 осіб з 27 представників класного колективу. Інші заходять інколи. Зазвичай як вільні слухачі. Причина цьому – відсутність контролю з боку сім’ї та ігнорування шкільними порядками з причини власного небажання їм підпорядковуватись. Діти стверджують, що з життєвою позицією вони вирішились. Більшість після закінчення 9-го класу вступають до ПТУ, а інші – одразу працювати. Отже, англійська мова в їхні плани „не вписується” навіть поверхово. До того ж вона складна і зарозуміла для їхнього примітивного складу мислення (так зауважують самі учні). Інші ж 5 навпаки, вирішили пов’язати з нею свою професію і вимушені готуватись до вступу після школи заздалегідь. Послухавши сторони обох міркувань з приводу планів на майбутнє, у нас постає питання – кому з них поталанить більше?
ХХІ століття – епоха новітніх технологій, великих зрушень, глобальних можливостей, а разом з цим – вільного вибору кожного. Напевне відповідь на це запитання підкаже майбутнє. Але в школі має відповісти вчитель.
Внаслідок проголошення України незалежною державою виникла потреба у розбудові системи освіти. з цією метою розроблена цілісна державна програма „Освіта”, головною метою якої є визначення стратегій розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу ХХІ ст. Принципи, що включає в себе згадана програма зумовлює реформування системи навчання іноземних мов, створюються альтернативні підручники, реалізація інтеграції у світові заклади освіти, пов’язані з вивченням іноземної мови, забезпечується безперервність навчання в школі, є наявність необхідних умов варіативності навчання мов.