Смекни!
smekni.com

Професійна освіта у вищих навчальних закладах (стр. 9 из 12)

Особлива увага при підготовці фахівців приділяється розвитку такої якості, як цілісність мислення. Намітилася тенденція переходу від "homo sapiens" (людини мислячої, розумної) до "homo integrans" (людини цілісної). Підприємства несуть соціальну відповідальність за розвиток працівника, його самовдосконалення.

Для визначення ефективності співробітників, використовують тест з наступними питаннями:

1. Хто працює без прогулів?

2. Хто добре працює без тиску?

3. Хто постійно виконує роботу високоякісно й у визначений термін?

4. Хто з радістю прикладе додаткові зусилля, якщо це буде потрібно для колективу?

5. Кому Ви можете доручити роботу, щоб справа не стояла через чиюсь відсутність?

6. Хто не дошкуляє іншим своїми постійними порадами і керівництвом?

7. Хто працює дуже добре навіть при відсутності шефа?

8. Хто дає більше порад, ніж створює проблем?

9. Хто допомагає іншим краще виконувати їхню роботу?

10. Хто постійно прагне удосконалювати свою роботу?

11. Хто вгамовує конфлікти, сприяє співробітництву і підтримує моральний дух?

Ця опитувальна модель може виконувати функцію визначеного соціального замовлення і цілком придатна для орієнтиру в розвитку таких якостей, як відповідальність, комунікабельність, емпатія, прагнення до саморозвитку, самостійність.

2.Структура базової моделі підпорядковується наступній логіці: об'єкти освоєння в процесі підготовки; вимоги до особистісних якостей майбутнього фахівця; вимоги до умінь, навичок і способів діяльності фахівця.

Концепція моделі конкурентоздатності для використання викладачами

Елемент 1. Об'єкти освоєння в процесі підготовки (структура культури фахівця):

- Мислення — способи здійснення розумових операцій і уміння користуватися ними в різних умовах (стандартних і нестандартних).

- Емоційно-вольові прояви — емоції, почуття, вольові акти, способи їхнього вираження і досягнення, характерні для даної діяльності і конкретного співтовариства.

- Способи діяльності і поводження — уміння, навички, прийоми, стиль поводження в житті, оптимальні і значимі для реалізації особистісних і суспільних цілей у певному суспільстві і в певний час.

- Цінності і ціннісні орієнтації, прийняті, домінуючі і ті, що впроваджуються на визначеному історичному етапі (найбільш значимі — ставлення до праці, до людей, до себе й ін.).

- Знання — факти, закономірності, закони в загально-гуманітарній, природничо-науковій і професійній галузях, що забезпечують прийняття оптимальних рішень (різні науки і наукові дисципліни).

- Досвід вирішення загальнолюдських і професійних проблем — вітчизняний, закордонний, сучасний, історичний.

- Традиції, норми, пов'язані з історичними способами життєдіяльності людини, родини, співтовариства, держави.

Елемент 2. Вимоги до особистісних якостей майбутнього фахівця:

- Психологічні — емпатія (здатність до співпереживання), емоційність (у межах норми для цього співтовариства і професії), автентичність, відкритість (стосовно інших людей і до нового), терпимість, розвиненість інтуіції, стійкість до стресів, оптимізм як філософія життя, розвиненість сприйняття.

- Розумові — аналітичність, рефлексивність, швидкість реакції, креативність, спостережливість, критичність мислення, цілісність мислення.

- Поведінкові — комунікативність, ініціативність, завзятість, здатність до імпровізації, здатність до релаксації, здатність йти на ризик, здатність керувати і підкорятися, відповідальність.

Елемент 3. Професійні якості (див. табл.1) [21, 54].

1. Вимоги до умінь, навичок і способів діяльності (у термінах дії)

№ п/п Об'єкт (суб'єкт) впливу Уміння, навички, способи діяльності
1 Люди (міжособистісні ролі) Організувати процес комунікації. Діагностувати. Створювати позитивну емоційну атмосферу при спілкуванні з людьми. Мотивувати, надихати людей. Врегулювати конфлікти Проводити переговори
2 Діяльність, прийняття рішень, структура (владні ролі) Організувати спільну творчу діяльність. Організувати власну діяльність. Приймати рішення в стандартних і нестандартних ситуаціях. Поводитися в умовах конкуренції. Користуватися соціокультурними технологіями. Розподіляти й оцінювати ресурси для реалізації поставлених цілей.
3 Інформація (інформаційні ролі) Прогнозувати розвиток. Планувати діяльність (свою і чужу). Ставити мету. Проводити аналіз, експертизу. Розробляти і користуватися документацією, типовою для професійної діяльності. Генерувати нові ідеї. Представляти і передавати інформацію. Підтримувати постійний творчий розвиток. Користуватися відповідними технічними засобами.

Конкурентоздатна професійна компетентність випускників вузів на ринку праці у світлі міжнародних вимог може бути досягнута за умови істотних перетворень системи вищої професійної школи. Поряд зі складностями бюджетного фінансування і недостатньою увагою до вищої професійної освіти з боку держави дають про себе знати недоліки самих механізмів керування, що не спрацьовують за наявності протиріч між:

- новизною в керуванні навчальним закладом і значним відставанням в організації і якості процесу навчання;

- вимогами до підготовки конкурентоздатних фахівців і підготовленістю відповідних педагогічних кадрів до її здійснення;

- готовністю професорско-викладацького складу до творчої науково-педагогічної діяльності і відсутністю умов для реалізації свого потенціалу.

Через безліч питань, що виникають у зв'язку з переходом навчальних закладів на новий господарський механізм, з більшою їхньою самостійністю і відповідальністю, педагогічні інновації, вони багатьма не були зрозумілі і прийняті.

У нових умовах функціональне керування має бути замінене керуванням розвитку, що забезпечує гнучкість і рухливість у виборі мети і прийнятті рішень, у самій діяльності. Тоді навчальні заклади стають навчальними закладами розвитку (не функціонування). Основними напрямами керування навчальними закладами розвитку повинні бути:

1) цілеспрямованість. В умовах невизначеності соціального замовлення і відсутності в повному обсязі стандартів вищої професійної освіти можуть здаватися нечіткими. Однак соціальне замовлення визначається ринком. Кожен навчальний заклад, здійснюючи підготовку фахівців, вибирає для себе вимоги професійної підготовки, що мають бути не нижче, а можливо навіть вище наведених у державних освітніх стандартах. Відповідно до цих вимог професійна компетентність випускників ВНЗ передбачає для себе методичну і кадрову забезпеченість, нормативи, характер навчальної і науково-вироб-ничої діяльності;

2) забезпечення прогностичного (випереджаючого) керування. Прогноз — варіант майбутнього стану. Тільки на основі прогнозу можна виз-начити концепцію розвитку ВНЗ. Саме на основі нормативного прогнозу-вання, що враховує аналіз тенденцій розвитку навчального закладу, тен-денції соціально-економічного розвитку суспільства і світових тенденцій, можливо визначити шляхи досягнення запрограмованих результатів цінності, що дозволяє задовольняти і розвивати духовні потреби особис-тості. Практична реалізація цієї тенденції неможлива без постійного під-вищення професійно-педагогічного рівня професорсько-викладацького складу, їхньої загальної ерудиції і втілення в повсякденну діяльність оптимального співробітництва із студентами. Нині у центрі уваги і такі питання, як вимоги до рівня компетентності й освітніх стандартів і конкурентоздатності випускників, формування нового типу особистості з високими моральними якостями, відкритого до співробітництва та ін.

При забезпеченні розвитку вузу вибір цілей і прийняття рішень повинні випереджати матеріально-технічне забезпечення, підбір кадрів, організацію науково-виробничої діяльності, інформаційно-предметне забезпечення сучасних педагогічних технологій, керування якістю навчальної діяльності;

3) інноваційна діяльність і створення нових типів навчальних закладів. Тут йдеться не про зміну вивіски, деяку зміну структури керування і часткове удосконалення навчання, а про якісно новий тип навчального закладу, що забезпечує випереджальну професійну освіту і конкурентоздатність випускників.

Новий тип навчального закладу обумовлений його метою, новизна якої складається в орієнтації вищого професійного навчання на підготовку конкурентоздатного, професійно компетентного фахівця, готового до співробітництва і взаєморозуміння між людьми. Це вимагає зміни змісту і технологій навчання та їхніх диференціацій залежно від особливостей особистостей і здібностей студентів, а також від різних рівнів навчання.

7. Навчальні та виробничі практики в професійній освіті

Невід'ємною складовою частиною процесу підготовки фахівців у вищих аграрних навчальних закладах є практика студентів. Її метою є оволодіння студентами сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професійної діяльності, формування у них професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати у практичній діяльності.

У "Положенні про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України" вказано, що залежно від конкретної спеціальності чи спеціалізації практика може бути: навчальна, технологічна, експлуатаційна, конструкторська, педагогічна, економічна, науково-дослідна тощо [64].

Види практик для кожної спеціальності, їх форми, тривалість і терміни проведення визначаються в навчальних планах, а зміст та послідовність — програмою, яка розробляється кафедрою чи цикловою (предметною) комісією.