Відрахування на обов’язкове соціальне страхування та обов’язкове пенсійне страхування на нараховуються на доходи громадян від володіння корпоративними правами (одержаними дивідендами).
Відрахування на додаткове пенсійне страхування та обов’язкове медичне страхування з віднесенням на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством.
На субрахунку №651 „за пенсійне забезпечення” ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов’язкове держане пенсійне забезпечення.
На субрахунку №652 „за соціальним страхуванням” ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов’язкове соціальне страхування.
На субрахунку №653 „за страхуванням на випадок безробіття” ведеться облік розрахунків з Державним бюджетом на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
На субрахунку №654 „ за індивідуальним страхуванням” ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати, страхових внесків за договорами і обов’язковим страхуванням, що встановлюється законодавством. На субрахунку № 655 „ за страхуванням майна” ведеться облік розрахунків за страхуванням майна працівників підприємств. Такі страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям із заробітної плати за згодою працівника. Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів, за страхувальниками та окремими договорами страхування. На вирахувані із заробітної плати за заявами працівників суми для перерахування належних з них страхових внесків органам соцстраху складається проводка : Дт 66 – Кт 65( на відповідному субрахунку).
Для аналітичного обліку щодо податків і платежів підприємства складають відомість, у якій стосовно кожного виду платежів щомісяця відображують за кредитом суми податків та інших платежів, належні до сплати до бюджету та позабюджетних фондів, а за дебетом – сплачені суми.
Сальдо заборгованості на кінець місяця при цьому виводиться строго стосовно кожного виду платежів. Для розгорнутого обліку господарських операцій щодо податку на додану вартість ведеться спеціальна відомість аналітичного обліку розрахунків з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету(за кредитом), або суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету(за дебетом).Відомість використовується в системному бухгалтерському обліку для контролю за правильністю і повнотою відображення сум ПДВ у реєстрах податкового (позасистемного) обліку (Книзі придбання і Книзі) продажу товарів (робіт, послуг) і складання декларацій з ПДВ, котрі подаються до органів податкової служби.
Методичні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про відтерміновані податкові зобов’язання розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначено в П(С)БО № 17 „податки на прибуток” ( положення бухгалтерського обліку).
На рахунку № 54 ведеться облік суми податків на прибуток, які сплачуватимуться в наступних періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується для оподаткування[2.123]
„ Відтерміновані податкові зобов’язання ” є пасивним, балансовим і призначений для обліку господарських операцій, на ньому ведеться облік суми податків на прибуток, сплачуватимуться в наступних періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці при обчисленні податку на прибутку у бухгалтерському і податковому обліку. За кредитом рахунку відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах відповідно до податкових зобов’язань за рахунок нарахування поточних податкових зобов’язань .
Визначення сум відтермінованих податкових актів і зобов’язань здійснюється згідно з П(с) БО№17 „Податки на прибуток”.
Різниця в податку на прибуток є результатом того, що в Декларації про прибуток не знайде свого відображення сума авансів з рахунку №681 „Розрахунки за авансами одержаними”, а звідси в бухгалтерському обліку цей аванс не знайде відображення(за кредитом рахунку №70”Дохід від реалізації”).
Тобто у формі №3 „Звіт про фінансові результати” передоплата не відображається, і, отже, для визначення податку на прибуток вона також не використовується[4.98]
ВИСНОВКИ
З вище наведеного у роботі можна зробити такі висновки:
1. Розвиток економіки України та необхідність адекватного відображення економічних реалій у бухгалтерському обліку обумовлюють потребу вдосконалення взаємозв’язку бухгалтерського обліку і податкових розрахунків, що дасть змогу створювати та використовувати спільну інформаційну базу, що дозволить зменшити трудомісткість облікового процесу та підвищити рівень контролю.
2. У сучасних умовах господарювання відсутні об’єктивні передумови для існування окремої підсистеми бухгалтерського обліку – так званого “податкового обліку”. Податкові розрахунки є технічним прийомом бухгалтерського обліку, який призначений для обчислення податкового зобов’язання щодо податків (зборів), належного до сплати у бюджет, за даними бухгалтерського обліку, а також для формування податкової звітності.
3. Для раціоналізації організаційних і методичних засад здійснення податкових розрахунків у системі бухгалтерського обліку доцільно застосовувати розроблений спосіб автоматизованого накопичення інформації про податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємства на внутрімашинних рахунках поза системою бухгалтерського обліку, а також формування податкової звітності.
4. Важливим напрямом покращення стану облікових робіт є узгодження моменту визнання доходів і витрат відповідно до податкового законодавства та за принципами бухгалтерського обліку. У зв’язку з цим запропоновано:
· визначати дату виникнення об’єкту оподаткування податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в момент відвантаження товару (оприбуткування товару);
· законодавчо обмежити коригування валових витрат на суму приросту (убутку) матеріальних активів лише придбаними запасами на складі;
· на законодавчому рівні відмовитися від нарахування амортизації за податковим законодавством, а застосовувати з цією метою лише методи, визначені Положенням бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.
5. Доцільно вдосконалити форму Декларації про прибуток підприємства, що дозволить раціоналізувати інформаційні потоки, за допомогою здійснення таких заходів:
· ліквідації зайвої деталізації декларації шляхом вилучення рядків, котрі не несуть інформації про суми, необхідні для розрахунку податкового зобов’язання;
· перерахунку податку на прибуток за підсумками звітного року, для чого у річній Декларації про прибуток слід передбачити окрему графу.
6. Раціоналізації вимагає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 “Податок на прибуток”, який пропонується вдосконалити таким чином:
· звести трудомісткий облік відстроченого податку на прибуток до одного активно-пасивного рахунку, за дебетом котрого відображалися б відстрочені податкові активи, за кредитом – зобов’язання;
· використовувати розроблену модель та запропонований алгоритм розрахунку витрат із податку на прибуток, що включає регістри обліку постійних і тимчасових різниць та формули обчислення таких витрат, які покликані забезпечити взаємопов’язане фактичне відображення та економічне узагальнення облікових і контрольних показників.