Si-1: Петя купил в магазине шапку. Si: Надев ее, он вышел на улицу.
Речення Si має два експлiцитних показники суто анафоричного зв’язку з реченням Si-1 - безоцiнковi конектори “ее” та “он”. У той же час, данi речення iмплiцитно пов’язанi логiчним вiдношенням наступної дiї:
Si: [Затем], надев ее, он вышел на улицу.
Цiкаво, що в переважнiй бiльшостi типiв поверхньо-синтаксичних мiжфразових зв’язкiв проявляється дiя категорiї визначеностi [Блехман, 1985] - текстове видiлення об’єкту з класу подiбних через його спiвставлення з антецедентом (“адресою” в даному класi). Справдi, бiльшiсть логiчно-смислових конекторiв можна представити у виглядi комбiнацiї анафоричної вiдсилки типу “цей” i деякого логiчного вiдношення, котре вiдповiдає типу конектора -”Результат”, “Протиставлення” тощо. (Про типи конекторiв див. [Берзон, Зубов, 1977]). Займенники ж типу “iнший” можна звести до вислову “не цей”. Iнакше кажучи, причина ненасиченостi речення Si, зв’язаного з деяким Sk, полягає в наявностi в Si явного чи неявного об’єкту, що видiляється з класу подiбних i спiввiдноситься з “адресою”, котра мiститься в Sk. Нижче ми детальнiше опишемо той роздiл ВIЛМ мiжфразового рiвня тексту, який моделює текстоутворюючу функцiю категорiї визначеностi. Виявляється, що поряд з граматично оформленими логiчними та безоцiнковими вiдносинами в текстах iснують подiбнi вiдносини, якi однак не мають спецiальних граматичних засобiв вислову. Аналiз показує, що в текстi присутнi лексичнi одиницi, котрi несуть таке ж семантичне навантаження, що й логiчно-смисловi конектори, але якi не є осередками ненасиченостi речень. Порiвняємо два речення:
(1) Например, уравнение 1 разрешимо при x=1. (2) Примером условия 3 является уравнение 7.
Витягнення речення (1) з контексту виявляє його експлiцитну ненасиченiсть, викликану наявнiстю в ньому логiчно-смислового конектору “например”, тодi як речення (2) є формально насиченим. З iншого боку, в (2) можна видiлити словоформу “примером”, яка має ту ж семантику, що й логiчно-смисловi конектори класу “Деталiзацiя”. Можна припустити, що ця словоформа в рядi випадкiв бере участь у мiжфразовому зв’язку, семантично близькому до зв’язку шляхом логiчно-смислових конекторiв “например”, “в частности” i т.iн. Назвемо такi лексичнi одиницi “квазiконекторами”. Проаналiзуємо подiбнiсть i рiзницю конекторiв i квазiконекторiв. Найважливiшою вiдзнакою конектора є те, що вiн у рiвнiй мiрi належить двом структурам - мiжфразовiй та внутрiшньофразовiй, тобто використовується у виглядi формального виразника мiжфразового зв’язку, являючись, у той же час, елементом синтаксичної структури речення, в яке входить. Особливiсть гiперсинтаксичної ролi логiчно-смислового конектора викликана його “триелементним” складом: логiчно-смисловий конектор = логiчний компонент + вiдсилочний компонент (анафоричний або катафоричний) + присудок. Ця суть логiчно-смислових конекторiв виявляється шляхом трансформацiй:
“например” = “примером этого является” “в результате” = “результатом этого является” “иначе говоря” = “перифразой этого является”.
На вiдмiну вiд конекторiв, квазiконектори не мають вiдсилочного елементу i повнiстю належать до внутрiшньофразової структури. Спроможнiсть же непрямо вказувати на мiжфразовий зв’язок мiститься в однiй лише семантицi квазiконекторiв. Iншими словами, квазiконектор -це “чистий” логiчний компонент, тобто, так би мовити, третя частина конектора, вiн самий по собi є значно бiльш насиченим iнформацiєю, нiж конектор. Саме внаслiдок вiдсутностi у квазiконекторi вiдсилочного елементу його наявнiсть у реченнi не викликає формальної ненасиченостi цього речення. Якщо читач зацiкавиться типологiєю мiжфразових зв’язкiв i їх ранжуванням у залежностi вiд мiри експлiцитностi, вiн може ознайомитися з моїм пiдходом до цiєї проблематики, висловленим у працях [Берзон, Блехман, 1981; Блехман, 1982; Блехман, 1983; Блехман, 1984; Блехман, Головинова, 1982]. Перейдемо тепер до розгляду гiперсинтаксичних угруповань, якi базуються на мiжфразових зв’язках.
3.3 Синтаксична мiжфразова одиниця
В основi пiдходу, що описується, лежить поняття поверхньо-синтаксичної мiжфразової одиницi (ПМО) - незалежного ланцюжка речень, межами якого (верхнiм iнклюзивним i нижнiм ексклюзивним) є автосемантичнi речення тексту [Берзон, 1974; Зарубина, 1977]. Автосемантичним, або насиченим, будемо називати будь-яке речення, що не мiстить показникiв синтаксичного зв’язку з iншими реченнями; речення, котрi мають такi показники, - синсемантичними. У виглядi маркерiв синтаксичного мiжфразового зв’язку використовуються конектори. Можна видiлити такi типи ПМО : а) що складаються з одного речення:
(1) Si: Colorimeters measure the intensity of visible light. Si+1: Colorimeters made by Hach Chemicals Co continuously monitor copper, iron, and other components.
(2) Si: В работе описывается новая нетекстурованная сталь, содержащая алюминий и олово. Si+1: В [16] анализируются аморфные сплавы с высокой магнитной индукцией и малыми потерями, используемые в трансформаторах.
В прикладах (1) i (2) речення Si є ПМО.
б) що складаються з одного автосемантичного та одного чи декiлькох синсематичних (ненасичених) речень: (3) Si-4: The measurements of R were made with storage ring called ADONE at Frescati in Italy. Si-3: These measurements gave values of 2. Si-2: In other words, there were twice as many hadronic events as muon pairs. Si-1: Shortly thereafter theory briefly caught up with experiment. Si: Wang and Smith published details of a rather simple method...
(4) Si-3: Каждая лексическая единица, помимо смысла, который она несет, который она несет, приобретает некоторые новые свойства. Si-2: Эти свойства ЛЕ выражаются в лек-сико-грамматических категориях: Si-1: Например, в качестве лексико-грамматических категорий могут выступать такие свойства, как “многозначность”, “вектороность” и т.п. Si: Для того чтобы задать ЛЕ, надо ...
В прикладi (3) ПМО складають речення Si-1 - Si-4, а в прикладi (4) - Si-1 - Si-3. Таким чином, ПМО складає “параграф” документу, що видiляється формально, причому автосемантичне речення можна розглядати як свого роду “заголовок” цього параграфа. Для видiлення в текстах автосемантичних речень необхiдно формалiзувати розпiзнання синсемантичних речень, що експлiцитно залежать вiд контексту. Iншими словами, вирiшальне значення набувають пошук у текстi конекторiв i їх формальний аналiз. Цей аналiз можна порiвняти з синтаксичним аналiзом речення з використанням фулькрумiв [Гарвин, 1980].
3.4 Конектори та псевдоконектори
Як уже говорилось, конектори - це слова i словосполучення, що виконують функцiю iнструменту поверхньо-синтаксичного мiжфразового зв’язку. Можна припустити, що в будь-якiй мовi кiлькiсть конекторiв, як i кiлькiсть маркерiв внутрiшньофразового синтаксичного зв’язку, є iстотно меншою, нiж загальний лексичний фонд, тому конектори можна задати списком. Проте завдання значно ускладнюється тим, що наявнiсть у реченнi лексичної одиницi, формально спiвпадаючої з конектором, не гарантує синсемантичностi даного речення. Причина тут у тому, що потенцiйний конектор використовується не для зв’язку речень, а в якiйсь iншiй функцiї, тобто є псевдоконектором. Треба розрiзняти двi ситуацiї такого роду: а) Антецедент лексичної одиницi, спiвпадаючої з конектором, знаходиться в тому ж реченнi, тобто зона дiї конектора розповсюджується тiльки на те речення Si, в яке входить конектор. Наведемо приклади: