В умовах ринкової економіки рентабельність діяльності сільського товаровиробника України залежить від співвідношення цін на вироблювану продукцію та витрат на неї. Ціни на продукцію залежать від багатьох чинників і, в першу чергу, від попиту та пропозиції на неї в даний момент часу. Пропозиція ж продукції даного виду на сьогоднішній день ніким не регулюється, так як у державі поки що не встановлено квот на її виробництво.
У зв'язку з цим сільськогосподарські товаровиробники опиняються сьогодні в парадоксальній ситуації, коли збільшення обсягів виробництва супроводжується зменшенням валового доходу та прибутковості виробництва.
Можливостей переорієнації на виробництві продукції, яка буде на наступний рік користуватись попитом і у зв'язку з цим матиме відносно з іншими видами високі ціни, сільські товаровиробники не мають.
Тому можливості сільськогосподарських товаровиробників у підвищенні прибутковості виробництва полягають у максимально можливому зниженні витрат на продукцію. Такі можливості полягають у абсолютному зниженні деяких видів витрат на всю продукцію та їх відносному зниженні у розрахунку на 1ц за рахунок реалізації генетичного потенціалу продуктивності худоби та птиці.
Дія окремих чинників на зміну витрат стосується окремих видів, згрупованих у відповідності з економічним змістом за певними ознаками.
З цієї точки зору усі витрати поділяються на групи контрольованих та неконтрольованих витрат.
До контрольованих (релевантних) витрат відносяться витрати, які знаходяться під контролем менеджерів і залежать від прийняття того чи іншого управлінського рішення. В свою чергу зміна розміру релевантних витрат суттєво впливає на економію будь-яких витрат.
До неконтрольованих (нерелевантних) витрат належать такі, які не залежать від прийняття того чи іншого управлінського рішення.
Збільшення деяких з них може зовсім не впливати на збільшення обсягів вироблюваної продукції, її якості і бути надлишковим. Тому поділ витрат на групи за деякими ознаками не тільки має певний економічний зміст, але й дозволяє визначити можливості їх безболісного абсолютного зменшення або ж відносного зменшення на одиницю продукції при збільшенні в абсолютному вираженні.
Однією з чинникових ознак даного виду витрат, зміна яких у абсолютному вираженні може суттєво впливати на зниження собівартості, є спосіб їх включення до собівартості продукції. Це прямі і непрямі витрати.
Прямими витратами є ті, які здійснюються на виробництво конкретного виду продукції і можуть бути безпосередньо віднесені до собівартості саме цієї продукції. Збільшення прямих витрат у розрахунку на голову позитивно впливає на підвищення продуктивності тварин і зниження завдяки цьому собівартості.
Прямі витрати, в свою чергу поділяються на матеріальні та нематеріальні, що має пряме відношення до можливості регулювання собівартості за рахунок їх змін, адже в сільському господарстві України матеріаломісткість та енергомісткість продукції у 4 – 5 разів вища ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою.
Непрямі витрати – це витрати, які не можуть бути віднесені до певного об”єкта витрат економічно можливим шляхом, тому що здійснюються вони не під виробництво декількох або ж усіх видів продукції даного підрозділу. Тому згідно з П(С)БО “Витрати” вони називаються загальновиробничими.
Можливість регулювання рівня собівартості продукції полягає у зміні так званих постійних та змінних витрат. Кожен з цих видів витрат по різному впливає на зміну собівартості продукції, адже показники урожайності культур чи продуктивності тварин знаходяться у функціональному зв”язку з постійними витратами і у кореляційному зі змінними.
Згідно з П(С)БО “Витрати” до постійних віднесені загальновиробничі витрати, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.
Поділ загальновиробничих витрат на групи за цією ознакою є безумовно важливим, але, на наш погляд, на зміну собівартості в значно більшій мірі впливають прямі витрати, які можуть бути поділені на аналогічні групи.
Прагнення закордонних трейдерів заполонити український ринок продукцією тваринництва свідчить про те, що собівартість продукції зарубіжних товаровиробників є настільки низькою, що навіть з врахуванням витрат на транспортування її до споживача на території України дозволяє одержувати прибуток, який окуповує усі витрати на достатньому рівні.
Висновки та пропозиції
Головною метою написання курсової роботи стало відображення документального оформлення та обліку витрат м’ясного скотарства.
Для досягнення цієї мети було проаналізовано цілу низку законів, положень, які регламентують операції щодо визначеної теми.
У відповідності з Законом України “Про бухгалтерський облік і звітність в Україні” який набув чинності з 1 січня 2008 року, бухгалтерський облік на підприємстві необхідно вести у відповідності до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік ґрунтується на таких основних принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування і відповідність доходів і витрат, фактична собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність. Ці принципи відносять як в цілому до ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, так і до окремих підрозділів (відображення витрат і виходу продукції м’ясного скотарства).
У даній курсовій роботі були розглянуті порядок документального оформлення (відомості, акти, книги обліку) та обліку (аналітичного і синтетичного) витрат на виробництво продукції м’ясного скотарства на сільськогосподарському підприємстві. В результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що в цілому бухгалтерський облік в Агрофірмі “Северинівка” ведеться у відповідності з вимогами, але були виявлені недоліки щодо порядку заповнення окремих документів: відсутні записи окремих реквізитів, допускаються виправлення помилок не бухгалтерськими способами. Це, можливо, пов’язано з великою кількістю операцій, що супроводжують облік витрат. Тому, на мою думку, необхідно по можливості автоматизувати операції з обліку витрат.
Підприємство самостійно обирає облікову політику, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації.
Разом з тим можна визначити основні напрямки удосконалення бухгалтерського обліку в Агрофірмі “Северинівка”, а саме:
впровадження прогресивних форм і методів обліку з застосуванням ЕОМ;
підготовка та підвищення кваліфікації облікового апарату (бухгалтер підприємства не має вищої освіти);
застосування передбачених нормативними документами облікових реєстрів;
вдосконалення умов праці робітників.
Використання ЕОМ дозволить мати:
- вищий рівень механізації і автоматизації облікового процесу;
- безперервність обробки інформації;
- поліпшується точність розрахунків, підвищується оперативність зведеної інформації;
- покращується взаємозв’язок планової, нормативної і фактичної інформації;
- підвищується продуктивність праці облікових працівників;
- скорочується документооборот.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90 р. № 507-ХІІ
2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХХІV // Урядовий кур’єр № 129 від 19.03.1999 р.
3. План рахунків бухгалтерського обліку. // Головбух. Тематична добірка нормативних матеріалів. – 2008 - № 3.
4. Інструкція від 30.11.99 р. № 291 «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 // Податки та бухгалтерський облік. 2008 р. № 4.
5. П(С)БО 16 "Витрати", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.12.99 р. № 318
6. П(С)БО 9 "Запаси"
7. Бирюкова И.К., Кодрянский А.В. Бухгалтерский учет в Украине. – К.:Знання, 1998
8. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.:КДТЕІ, 2008
9. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця.-Житомир: ЖІТІ, 2008.-608 с.
10. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. Учебное пособие. – М.: ИНФРА – М, 1998.
11. Нападовська Л. Коментар до Плану рахунків // Економіка. Фінанси. Право. (укр.) № 9 2008.
12. Нова бухгалтерія. К.: 2007.
13. Свидерский Е.И. Настольная книга бухгалтера. – К., 1999.
14. Бухгалтерский учет, № 4, 2008г.
15. Главбух, «Оказание услуг через посредника». № 9, октябрь 1999 г.
16. Главбух, № 16, 2008 г.