Щодо оцінки імовірності одержання від дебіторів сум боргу дебіторську заборгованість оцінюють як з високою ймовірністю повернення боргу, сумнівну і безнадійну. Якщо сумнівна дебіторська заборгованість втілює в собі ймовірні втрати, то безнадійна – реальні збитки, для компенсації яких може створюватися резерв безнадійних боргів.
Дебіторську заборгованість, щодо якої є сумнів одержання активів, обліковують за чистою реалізаційною вартістю, якою є сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.
За формою завершення розрахунків дебіторську заборгованість можна розглядати як таку, яку погашають за рахунок товарообмінних (бартерних) операцій, шляхом передачі векселів (короткострокові векселі одержані), інших цінних паперів, перерахування грошових коштів, шляхом продажу дебіторської заборгованості.
За юридичною адресою економічних партнерів дебіторську заборгованість можна розглядати як заборгованість покупців з юридичною адресою всередині країни (на національному рівні) і заборгованість іноземних економічних партнерів за наслідками зовнішньоторгових операцій.
Більшість з наведених класифікаційних ознак дебіторської заборгованості відображено в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності. Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.
Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.
У Балансі суми дебіторської заборгованості відображаються в різних рядках залежно від її видів. Основні види дебіторської заборгованості та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку й у фінансовій звітності подані далі в таблиці 1.2 – «Відображення кредиторської заборгованості за видами».
Таблиця 1.2 - Відображення кредиторської заборгованості за видами
| Вид дебіторської заборгованості | Бухгалтерський рахунок | Рядок Балансу |
| Довгострокова: | ||
| - за майно, що знаходиться у фінансовій оренді | 181 | 050 |
| - довгострокові векселі одержані | 182 | 050 |
| - розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позичками та ін. | 183 | 050 |
| Поточна: | ||
| - короткострокові векселі одержані | 34 | 150 |
| - за продукцію, товари, роботи і послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселем) | 36, 38 | 160, 161, 162 |
| - за виданими авансами | 371 | 180 |
| - за розрахунками з підзвітними особами | 372 | 210 |
| - за нарахованими дивідендами, відсотками, роялті та ін., що підлягають надходженню | 373 | 190 |
| - за претензіями, пред'явленими постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим | 374 | 210 |
| Організаціям, за пред'явленими їм і визнаними штрафами, пенею, неустойками | ||
| - з відшкодування нанесених збитків у результаті недостач і втрат від псування цінностей, | 375 | 210 |
| недостач і розкрадання грошових коштів, якщо винуватець виявлений | ||
| - за позиками членам кредитних спілок | 376 | 210 |
| - за операціями, пов'язаними зі спільною діяльністю, за іншими розрахунками з | 377 | 210 |
| працівниками та іншими розрахунками з іншими дебіторами | ||
| - за розрахунками з бюджетом | 377, 64 | 170 |
У П(С)БО 2 «Баланс» дається визначення операційного циклу – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з ни х продукції або товарів і послуг.
Несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості призводить до платіжної кризи: зростання заборгованості за комерційним кредитом зумовлює збільшення попиту на короткострокові позики, скорочення їх пропозиції і зростання їх вартості. Для сплати боргів організації мають перетворювати високоліквідні активи в грошові кошти, в іншому разі їм загрожує банкрутство.
Величина дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які можна поділити на внутрішні та зовнішні.
Таблиця 1.3 - Зовнішні та внутрішні фактори
| Зовнішні | Внутрішні | |
| 1 | 2 | |
| 1.Стан економіки країни: спад виробництва збільшує розміри дебіторської заборгованості | 1.Кредитна політика підприємства: неправильне встановлення строків і умов надання кредитів, а також критеріїв кредитоспроможності та платоспроможності клієнтів, ненадання знижок при довгостроковій оплаті ними рахунків, невраховані ризики можуть призвести до різкого зростання дебіторської заборгованості | |
| 2.Стан розрахунків у країні: криза неплатежів призводить до зростання дебіторської заборгованості | 2.Види розрахунків: використання розрахунків, які гарантують платіж, скорочує розміри дебіторської заборгованості | |
| 3.Ефективність грошово-кредитної політики НБУ: обмеження емісії викликає нестачу готівки та ускладнює розрахунки | 3.Стан контролю за дебіторською заборгованістю | |
| 4.Рівень інфляції: у разі високої інфляції дебітори не поспішають позбавитись боргів: чим пізніший строк сплати боргу, тим менша його сума | 4.Професіоналізм менеджера, який займається управлінням дебіторською заборгованістю підприємства | |
| 5.Вид продукції-якщо сезонна продукція, дебіторська заборгованість зростає | 5.Інші фактори | |
2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВУ СУМНІВНИХ БОРГІВ
2.1 Облік поточної дебіторської заборгованості
Методологічні засади щодо облікового відображення дебіторської заборгованості та розкриття у фінансовій звітності інформації, яка її характеризує, визначені у Положенні (стандарти) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».
Норми цього Положення (стандарту) розповсюджуються на всі підприємства, організації та юридичні особи, незалежно від форм власності. Застосування цих норм повинно враховувати особливості оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, як встановлено іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Застосування єдиної методології бухгалтерського обліку для відображення дебіторської заборгованості обумовлює потребу загального підходу до розуміння окремих категорій, що її характеризують і можуть розглядатися як класифікаційні її ознаки.
Поточна дебіторська заборгованість включає всі вимоги підприємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. Можна визначити два головних види поточної дебіторської заборгованості: товару і нетоварну (неопераційну).
Операції називаються товарними, якщо йдеться про оплату продукції (яка має натурально-речову форму), робіт, послуг. Тобто товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, яка може передбачати продаж товарів, виконання робіт та надання послуг.
Планом рахунків передбачені рахунки як для розрахунків з покупцями і замовниками (активний рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»), так і для розрахунків з постачальниками і підрядниками(пасивний рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»).
Покупці – це фізичні або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги).
Замовники – це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.
Нетоварна (або не операційна) дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів, виконання робіт або надання послуг). Нетоварна дебіторська заборгованість відображається в обліку під відповідними назвами і не входить до складу товарної дебіторської заборгованості.
Для правильного використання поділу дебіторської заборгованості важливо прийняти до уваги ще одну обставину. Деякі господарські операції можуть супроводжуватися одночасним виникненням довгострокової і поточної дебіторської заборгованості.
Виникнення дебіторської заборгованості одночасно за двома ознаками має місце під час формування сільськогосподарськими підприємствами матеріально-технічної бази, тобто – матеріальних необоротних активів в формі фінансової оренди.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» визначено, що чисті інвестиції орендодавця фінансову оренду будуть відображені у складі довгострокової дебіторської заборгованості. Одночасно нараховані лізингові платежі, які є компенсацією частини вартості основних засобів, та відсотки за фінансовою орендою будуть відображені в обліку орендодавця як поточна дебіторська заборгованість може слугувати продаж окремих об’єктів основних засобів з оплатою в строк, що перевищує продаж цінностей в кредит, надання позики для індивідуального будівництва, що можна розглядати в цілому як довгострокове зобов’язання крім тієї частини, що має бути погашена в звітному періоді.