Смекни!
smekni.com

Особливості розумового виховання учнів в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського (стр. 1 из 6)

Волинська обласна рада

Вищий комунальний навчальний заклад

«Володимир-Волинський педагогічний коледж

ім. А. Ю. Кримського»

ОСОБЛИВОСТІ РОЗУМОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА СУХОМЛИНСЬКОГО

Курсова робота з педагогіки

студентки 4 курсу групи О

Кравчук Катерини Ростиславівни

Керівник: викладач-методист

Сидорова Тетяна Миколаївна

Володимир-Волинський

2009

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….…………3

РОЗДІЛ 1. Особливості розумового виховання молодших школярів в діяльності Василя Олександровича Сухомлинського і сучасність…………………………………………………………...5

1.1. Завдання розумового виховання на сучасному етапі……………………………………………………………5

1.2. Василь Сухомлинський про розвиток творчого мислення в учнів початкових класів…………………………………….15

1.3. Дослідницький характер розумової праці…………………20

РОЗДІЛ 2. Аналіз результатів проведеного дослідження серед вчителів початкових класів……………………………………………….....22

2.1. Опис проведеного дослідження……………………………....22

2.2. Аналіз і графічне зображення результатів дослідження……23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….29

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….31

ВСТУП

Важливим складником всебічного розвитку особистос­ті є розумове виховання.

У психолого-педагогічній літературі вживають також термін «розумовий розвиток» — розвиток, удосконалення інтелектуальної сфери і здібностей людини.

Мета розумового виховання полягає в забезпеченні за­своєння учнями основ наук, розвитку їх пізнавальних здібностей, формуванні на цій основі наукового світогля­ду. Його зміст охоплює систему фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Безперечно, осві­чена людина повинна володіти основами наук, техніки, мистецтва і культури, її знання мають бути систематизова­ні, постійно поповнюватися.

Проблему розумового виховання молодших школярів досліджувало багато відомих вітчизняних і зарубіжних педагогів, таких, як Антон Макаренко, Софія Русова, Жан-Жак Руссо, Михайло Фіцула та інші.

Дуже багато уваги даній темі приділив Василь Олександрович Сухомлинський (28. 09. 1918 р. – 2.09.1970 р.), який розробив унікальну методику розумового виховання, написав багато порад, цікавих історій щодо цього.

Твори, які написав Василь Сухомлинський дають змогу краще реалізувати розумовий розвиток учнів. Дану тему висвітлено у таких його працях, як:

· «Серце віддаю дітям», в статтях «Як вчитись читати і писати», «Дайте дитині радість розумової праці»;

· «100 порад учителю», поради №21, №22, №23 та ін.

Представляючи досвід роботи учите­лів початкових класів Павлиської шко­ли, Василь Олександрович акцентував увагу на тому, «... щоб предметом ро­зумових операцій дітей були насампе­ред явища природи, праця людей; щоб перші наслідки своєї розумової пра­ці дитина відчула в процесі активної взаємодії з природою»[16, 549] .

Об’єкт дослідження – розумове виховання учнів початкових класів в процесі навчально-виховної діяльності.

Предмет дослідження – особливості розумового виховання учнів початкових класів у досвіді Василя Олександровича Сухомлинського.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати особливості розумового виховання в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського і практично дослідити використання досвіду В. Сухомлинського сучасними вчителями початкових класів.

Об’єкт, предмет і мета дослідження обумовили такі завдання:

1. Аналіз діяльності щодо розумового виховання Василя Сухомлинського.

2. Проведення анкетування на тему: «Використання досвіду В. О. Сухомлинського сучасними вчителями початкових класів.»

3. Розробити поради.

4. Створити презентацію до курсової роботи.

5. Розробити задачі до теми «розумове виховання».

Методи дослідження:

· теоретичні: аналіз наукової, педагогічної літератури з даної теми;

· емпіричні: бесіди, анкетування, аналіз результатів анкетування.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел із 25 найменувань, а також додатків. Загальний обсяг роботи – 38 сторінок.

РОЗДІЛ 1. Особливості розумового виховання молодших школярів в діяльності Василя Олександровича Сухомлинського і сучасність.

1.1. Завдання розумового виховання на сучасному етапі.

Важливим складником всебічного розвитку особистос­ті є розумове виховання.

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культу­ри розумової праці.[18, 264-271]

У психолого-педагогічній літературі вживають також термін «розумовий розвиток» — розвиток, удосконалення інтелектуальної сфери і здібностей людини.

Мета розумового виховання полягає в забезпеченні за­своєння учнями основ наук, розвитку їх пізнавальних здібностей, формуванні на цій основі наукового світогля­ду. Його зміст охоплює систему фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Безперечно, осві­чена людина повинна володіти основами наук, техніки, мистецтва і культури, її знання мають бути систематизова­ні, постійно поповнюватися.

У процесі розумового виховання школяр мусить на­вчитися мислити.

Мислення — процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.

Існують такі види мислення: діалектичне — вміння бачити в явищі суперечності, тенденції розвитку, зароджен­ня нових; логічне — встановлення узагальнених зв'язків між новими знаннями і раніше засвоєним матеріалом, приведення їх у певну систему; абстрактне — абстрагу­вання від неістотних, другорядних ознак, виокремлення загальних та істотних і на цій основі формування абстракт­них понять; узагальнююче — знаходження загальних принципів і способів дій, що поширюються на певну кіль­кість явищ; категоріальне — вміння об'єднувати поняття в класи і групи на підставі певних істотних ознак подібнос­ті; теоретичне — здатність до засвоєння знань високого рівня узагальнення, розуміння наукових засад і принци­пів розвитку певних галузей знань, виявлення залежності та закономірності існуючих між явищами зв'язків; індук­тивне — рух думки від окремого до загального, від фактів до узагальнень, висновків; дедуктивне — рух думки від загального до окремого; алгоритмічне — неухильне до­тримання інструкції, яка вказує строгу послідовність дій, що забезпечує отримання результату; технічне — розу­міння наукових засад і загальних принципів виробничих процесів; репродуктивне — актуалізація засвоєних знань для розв'язання завдань відомого типу або виконання дій у знайомих умовах; продуктивне — самостійне вирішення людиною нових завдань на основі набутих знань, а також із використанням нових даних, способів і засобів, необхід­них для їх вирішення; системне — здатність виявляти зв'язки між науками, розуміти загальнонаукові закони, покладені в основу їх розвитку, мати загальні уявлення про закономірності розвитку природи і суспільства.

Учень має оволодіти всіма цими видами мислення. Це можливо лише за умови освоєння ним таких мислитель-них операцій, як: аналіз — мислене розчленування ціло­го на частини або мислене виокремлення його частин; син­тез — мислене поєднання частин предметів або окремих його сторін, їх ознак, властивостей; порівняння — встанов­лення подібності або відмінності між предметами і явища­ми за однією або кількома ознаками, виокремленими в певній послідовності; класифікація (систематизація) — поділ предметів або явищ за групами залежно від подібнос­ті чи відмінностей між ними [8, 5-502].

Особлива роль у розумовому вихованні належить фор­муванню інтелектуальних умінь. Цьому сприяє робота з різними типами завдань: дослідницькими (спостереження, дослідництво, підготовка експерименту, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії та експедиції з метою зби­рання матеріалу та ін.); порівняльними (з'ясування подіб­ності або відмінності понять, складних явищ); на впорядку­вання мислительних дій, використання алгоритмів або самостійне їх складання; пов'язані з аналізом і узагальнен­ням ознак для виокремлення явища в певний клас чи вид.

Успіх навчальної діяльності учнів, їх розумовий розви­ток значною мірою залежать і від рівня сформованості в них таких навчальних умінь:

1.Уміння читати. Характеризується виразністю, інто­нацією, темпом, урахуванням жанру тексту і залежить від уміння учня охопити зором текст, який він читає. Слід до­магатися, щоб учні усвідомлювали прочитаний текст.

2.Уміння слухати. Передбачає вміння зосередитися на змісті розповіді, пояснення, лекції чи запитань учителя, відповідей на запитання учнів. Слухання має супроводжу­ватись аналізом, умінням прорецензувати й оцінити про­слухане повідомлення.

3.Уміння усно формулювати і викладати свої думки. Йдеться про відповіді на запитання, переказування змісту прочитаного чи почутого, словесний опис картини, прила­ду, спостережуваного об'єкта, вміння поставити запитан­ня до розповіді вчителя, прочитаного тексту та ін.

4. Уміння писати. Передбачає оволодіння технікою письма та писемною мовою і полягає в умінні правильно списувати з дошки, з книжки, описувати побачене, писати під диктовку, написати твір на задану або вільну тему, ре­ферат, законспектувати прочитане тощо.