Вступ
Дляздійсненнявиробничо-господарськоїдіяльностіпідприємствамивсіхформвласностітагалузейекономікивикористовуютьвиробничізапаси, якієнайбільшважливоюізначноючастиноюактивівпідприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.
Основним завданням підприємств є найбільш повне забезпечення виробничими запасами для майбутнього виробництва продукції. Темпи росту обсягу виробництва продукції, покращення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат і прибуток підприємства. Тому дуже важливо приділяти велику увагу обліку виробничих запасів, їх зберіганню, реалізації та фінансових результатів на підприємстві, так як це основний ланцюжок кожного виробничого підприємства.
Різноманіття форм власності в період ринкової економіки, розширення прав підприємств у керуванні економікою, галузеві особливості виробництва вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при рішенні конкретних питань методики й техніки ведення обліку виробничих запасів.
Облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямками:
• кількісний і вартісний облік;
• облік заготівлі та придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками;
• наявності та руху на складах;
• використання у процесі виробництва;
• продажу, реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.
У зв'язку з дослідженням цих питань стає чітко обумовленою актуальність теми дослідження.
Мета курсової роботи - дослідження обліку виробничих запасів на підприємствах і визначення шляхів його удосконалення.
Для досягнення мети необхідно вирішити задачі:
• здійснити огляд нормативно-правових документів, що регламентують облік виробничих запасів;
• переглянути літературні джерела;
• розкрити теоретичні основи обліку виробничих запасів;
• розглянути особливості обліку виробничих запасів на підприємстві та порядок їх оцінки;
• розглянути первинний облік виробничих запасів;
• розробити шляхи вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємстві.
Об`єктом дослідження курсової роботи – система обліку операцій з виробничими запасами ООО «Дитяча іграшка».
При написанні роботи були використані закони та нормативно-правові акти, які регламентують правила зберігання та використання виробничих запасів на підприємстві, а також взаємовідносини між постачальником запасів та їх споживачем.
Теоретичні засади бухгалтерського обліку виробничих запасів на підприємствах складають Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, національні стандарти бухгалтерського обліку, а також інструкції та положення з окремих питань бухгалтерського обліку відповідних міністерств і відомств. А також була використана різноманітна література, з якої була взята інформація про аналітичний і синтетичний облік виробничих запасів, їх порядок і методи оцінки та первинний і складський облік.
1. Виробничі запаси: сутність, умови, визначення, класифікація, оцінка
Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також у виробничій сфері та у торгівлі і відносяться до оборотних активів.
Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. У процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять до складу виробу без будь-яких змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП) [12,с.34].
У бухгалтерському словнику даються такі визначення виробничих запасів:
а) це сукупність всіх матеріалів, які має підприємство;
б) це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві;
в) це частина оборотних засобів на підприємстві, ще не залучених до процесу виробництва і таких, що не надійшли на робочі місця;
г) це матеріальні елементи виробництва, які одноразово та повністю переносять свою вартість на новостворений продукт [10,с.258].
Запаси з точки зору фінансів підприємства - це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг [3].
Відповідно до п.4 П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
- утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і наданні послуг, а також при керуванні підприємством.
Запаси визнаються активами, якщо:
1) існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;
2) та їх вартість може бути достовірно визначена.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
У процесі використання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший, що знайшло відображення в класифікації запасів.
До виробничих запасів відносять предмети праці, призначені для використання у виробництві продукції (виконані робіт, наданні послуг) та господарських потреб, придбанні для подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва (виконання робіт, надання послуг), а також для потреб управління. Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства. зупинимося детальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів.
Сировина - добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.
Матеріали - придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяються на ос6новні та допоміжні.
Основні матеріали - це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали - матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва й управління.
До групи допоміжних матеріалів, у зв'язку з особливостями їх використання, відносять паливо, тара та тарні матеріали, запасні частини.
Паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення).
Тара - оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.
Тарні матеріали - оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.
До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування.
Запасні частини -оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.
Будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.
Матеріали, передані в переробку - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам-переробникам для проведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях.
Матеріали сільськогосподарського призначення - виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної діяльності [10, с.212].
Отже, можна зробити висновок, що класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку і контролю запасів, серед яких:
· забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;
· контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням товарно-виробничих запасів та їх збереження у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки;
· забезпечення відповідності складських запасів нормативам;
· раціональна оцінка товарно-виробничих запасів;
· розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;
· відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів в системі бухгалтерського обліку тощо.
Оцінка запасів безпосередньо пов'язана звизначенням вартості продукції. У бухгалтерському обліку оцінка запасів можлива за різною вартістю [17,с.31].
Виходячи з цього оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 «Запаси», здійснюється на трьох етапах їх руху: