Смекни!
smekni.com

Функціонування грошово-кредитної системи в умовах трансформації економіки (стр. 10 из 11)


РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

3.1 Причини нестабільності грошово-кредитної системи України та заходи щодо її стабілізації

Серед основних причин, що спричиняють порушення у функціонуванні грошово-кредитної системи, необхідно визначити такі:

- нестабільність курсу національної валюти;

- прорахунки грошово-кредитної політики Центрального банку;

- неадекватна фіскальна політика;

- відсутність системи страхування депозитів тощо.

Заходи щодо стабілізації грошово-кредитної системи

1. Удосконалення банківського законодавства. Для України – це адаптація загальних законодавчих умов функціонування банків до міжнародних правових норм з метою інтеграції банківської системи України в світову банківську систему.

2. Приведення у відповідність до світових норм рівня мінімальних банківських резервів та рівня облікової ставки. А саме, зниження рівня обов’язкових резервів з одночасним і однаковим для всіх суб’єктів зниження облікової ставки Національного банку.

3. Розвиток нових форм кредитно-банківських послуг та регулювання обсягу кредитного ринку. В Україні це означає приоритетне використання гнучких валютно-політичних інструментів (зокрема, операції на „відкритому ринку”), розвиток ринку державних цінних паперів та ін.

В Україні тривають дискусії щодо відповідності грошово-кредитної системи вимогам економічного зросту і, зокрема, змісту монетарної політики. На думку одних, вона має обмежуватися підтримуванням стабільності грошової одиниці (зовнішньої або внутрішньої). На думку інших, ця політика в контексті внутрішньої стабільності має бути спрямована на досягнення цілей щодо рівня інфляції. На переконання третіх, окрім цілей щодо інфляції, монетарна політика повинна сприяти зростанню економіки в цілому. Відповіді на ці дискусійні питання дає міжнародний досвід діяльності переважної більшості сучасних центральних банків, єдиною стратегічною ціллю монетарної політики яких є цінова стабільність.

Для реалізації цього завдання необхідне розгорнуте тартегування стабільності грошової одиниці, постійний моніторинг динаміки цін на товари і послуги, обмінного курсу та процентних ставок, їх співвідношення і в разі потреби – вплив на них засобами грошово-кредитної політики. Одночасно створюватимуться умови для поступового переходу до тартегування інфляції. Тартегування інфляції – це концепція монетарної політики, яка передбачає законодавче закріплення цінової стабільності, офіційне оголошення Національним банком кількісних цільових показників інфляції на визначений часовий період та відповідальність за їх дотримання. Тобто інфляційне тартегування дає монетарній політиці чіткий цільовий орієнтир на довгострокову перспективу. Однак запровадження цього монетарного режиму в економіці перехідного періоду пов’язане з додатковими труднощами:

- насамперед, органи монетарної влади спроможні значно меншою мірою, ніж у ринковій економіці, контролювати інфляцію;

- істотний вплив на інфляцію справляють коливання валютного курсу та немонетарні фактори.

Взагалі можна виділити такі важливі аспекти інфляційного тартегування у перехідній економіці.

1. Відкритість економіки зумовлює значний вплив динаміки валютного курсу на інфляцію та ВВП. Девальвація створює прямий тиск на ціни та опосередкований тиск, який проявляється через механізм сукупного попиту. У свою чергу, на ВВП безпосередньо впливають зміни реального валютного курсу. В цих умовах досягнення Національним банком проголошених інфляційних цілей ускладнюється, і він частіше вдається до обмеження курсових коливань.

2. Другим аспектом є характерна для перехідних економік погана прогнозованість та керованість цін внаслідок істотного впливу на неї факторів немонетарної природи. Перехідна економіки дуже чутлива до зміни цін на сировину на світових ринках. Велику частку в індексах споживчих цін становлять продовольчі товари, ціни на які характеризуються сезонністю і впливом погодних умов. Ціни на багато видів товарів і послуг є адміністративно регульованими. Тартегування інфляції в таких умовах неймовірно ускладнюється, а в деяких випадках стає просто неможливим.

3. Важливою особливістю економік перехідного типу є феномен доларизації зобов’язань фірм і банків деномінована в іноземній, а більшість активів – в національній валюті, то стрімка девальвація валютного курсу призведе до істотного погіршення їхніх балансів, причому ефект може бути настільки деструктивним, що переважить позитивний вплив девальвації на конкурентоспроможність.

4. Інфляційне тартегування може застосовуватися лише в тому разі, коли монетарна політика вільна від фіскальног домінування. Це передбачає дуже низький рівень урядових запозичень у Національного банка, розвиненість фінансових ринків та банківської системи. Фіскальне домінування та слабка фінансова інфраструктура істотно обмежує вплив грошово-кредитної політики, а отже, і можливість Національного банку контролювати цінову ситуацію в країні.

Поки що ні економіка, ні монетарна та фінансова системи в Україні не готові до впровадження інфляційного тартегування. Які ж питання необхідно вирішити Україні для цього важливого кроку?

По-перше, визначити оптимальний для економіки довгостроковий рівень інфляції.

По-друге, підвищити ступінь керованості інфляції шляхом усунення впливу немонетарних факторів.

По-третє, перейти від політики „незмінного” валютного курсу до керованого плаваючого курсу з коливаннями, які відображають зміни макроекономічної рівноваги.

По-четверте, активізувати розвиток фінансового ринку.

Безумовно для цього необхідна добре розвинута фінансова система, оснащена гнучкими інструментами монетарної політики.

Лідером за показником залучення коштів населення у національній валюті є Ощадбанк. У цей банк громадяни вкладають найбільше грошей (близько 36% всіх депозитів фізичних осіб). Найбільш прибутковим є Приватбанк. Другу позицію за цим показником займає Укрсоцбанк, а третю – Ощадбанк.

3.2. Довгострокові впливи монетарної політики на макроекономічну стабілізацію

Багато економістів вважають, що зміни пропозиції грошей в довгостроковому періоді переважно підвищують рівень цін, незначно впливаючи або взагалі не впливаючи на реальний обсяг виробництва. Зрозуміти цю тезу можна, проаналізувавши вплив монетарних змін на різних відрізках кривої AS. Як показано на рис. 3.1, монетарні зміни впливають на сукупний попит і змінюють в короткостроковому періоді реальний ВНП, якщо є невикористані трудові ресурси, а крива AS – відносно горизонтальна.

Коли ціни і заробітна плата пристосовуються протягом тривалого періоду, то вплив переміщення кривої AD на обсяг виробництва зменшується, тоді як вплив на ціни стане домінуючим. Крива AS стає вертикальною або майже вертикальною в довгостроковому періоді, коли всі усталені або договірні елементи заробітної плати і цін адаптуються до сподіваних вищих рівнів цін і заробітної плати. Це означає, що в довгостроковому періоді, коли ціни і зарплата стають більш гнучкими, все більше і більше вплив від зміни в пропозиції грошей переходить на ціни та все менше – на реальний обсяг виробництва.

Дослідження Роберта Гордона та інших вчених показали, що у короткостроковому періоді „зміни в номінальному ВНП мають бути поділеними таким чином: дві третини припадає на зміни в обсязі виробництва і одна третина виступає у формі зміни цін”. Довгостроковий період може вимірюватися багатьма десятиліттями; втручання сторонніх подій може зіштовхнути економіку з ідеальної довгострокової траєкторії; зміни в процентних ставках протягом цього процесу можуть мати сильний вплив на кінцевий результат. Таким чином, нейтральність грошей в довгостроковому періоді – це лише тенденція, а не універсальний закон.

Слід зауважити, що огляд ролі монетарної політики подавався без посилання на фіскальну політику. Насправді ж, яких би економічних поглядів не дотримувався уряд України, він одночасно проводить і фіскальну, і монетарну політику. Тому треба враховувати і її впливи на рівновагу.

3.3 Шляхи розвитку ринку страхування

Становлення України, як самостійної, незалежної та демократичної держави обумовило створення та розвиток національних ринкових відносин. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі, прийняті Україною міжнародні зобов’язання визначають напрями та умови гармонізованого розвитку фінансового ринку в Україні, особливо його частини – страхового ринку.

Передумовами розвитку страхового ринку є:

- розвиток відносин власності;

- побудова та створення ринкових умов господарювання, розвиток конкуренції;

- ліквідація державної монополії у страхуванні;

- необхідність забезпечення безперервного відтворювального процесу за допомогою відшкодування збитків у разі настання страхової події, тобто створення фактору стабілізації економіки;

- можливість акумулювання значних фінансових ресурсів та необхідність їх інвестування в економіку держави тощо.

Страховий ринок України у своєму розвитку історично пройшов певні етапи (приблизно три та знаходиться на четвертому). Поділ страхового ринку на етапи досить умовний.

1 етап – з 1991 по 1993 рр. – характерними рисами є відсутність спеціального законодавства, відповідної методологічної бази, нагляду з боку держави, ефективного ринкового механізму здійснення страхової діяльності; цей етап визначається екстенсивним розвитком страхового ринку, швидким зростанням кількості страхових організацій.