Смекни!
smekni.com

Функціонування грошово-кредитної системи в умовах трансформації економіки (стр. 11 из 11)

2 етап – з 1993 по 1996 рр. – почала створюватися страхова галузь в економіці держави, був прийнятий Декрет „Про страхування”, держава встановила нагляд за страховою діяльністю і визначила певні вимоги щодо страховиків; відбулася структурна будова страхового ринку України, з’явились групи страхових компаній: організації, створені на базі колишнього Держстраху в системі НАСК „Оранта”, кептивні страхові компанії, страхові компанії, створені на приватному капіталі, які працюють за ринковими принципами.

3 етап – з 1996 по 2001 рр. – був прийнятий Закон України „Про страхування”, який посилив вимоги щодо статутних фондів (100 тис. євро для страховиків, що займались страхуванням життя та 500 тис. євро для тих страхових компаній, які займались страхуванням життя) та платоспроможність страхових компаній; страхові компанії були поділені на ті, що здійснюють окремо ризикове страхування та довгострокове страхування життя; були чітко визначені правила страхування, встановлено нові вимоги щодо договорів страхування та розміщення страхових резервів; створюються нові організаційні форми на страховому ринку – Моторне бюро, Морське бюро, Авіаційне бюро.

4 етап – з 2001 р. – прийняття фактично нового Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування” ще більше підвищило вимоги щодо статутного капіталу страховика, до його кількісних та якісних характеристик, посилились вимоги щодо платоспроможності страхових компаній, розширились можливості інвестиційної діяльності, покращились можливості диверсифікації при розміщенні страхових резервів та тимчасово вільних коштів страховика; значно збільшились обсяги операцій перестрахування.

Існує й інший підхід до визначення етапів розвитку страхового ринку, виходячи із концептуальних підходів оподаткування. Так, визначається два етапи:

- 1 етап – бурхливого розвитку в умовах ненасиченого попиту на страхові послуги; (цей період характерний для України сьогодні);

- 2 етап – насичений ринок страхових послуг.

Сьогодні для України характерний 1 етап розвитку страхового ринку. Домінуючими факторами його розвитку можна визначити:

- незначна конкуренція на ринку фінансових послуг: страхові компанії поряд з банківськими установами займають монопольне становище порівняно з іншими фінансовими установами;

- пропозиції щодо охоплення страховими послугами масштабні: потенційні ризики сьогодні в державі охоплені на 10%, тоді як в більшості країн – 90-95%;

- залишки тимчасово вільних коштів населення та юридичних осіб зростають, а отже і можливості залучення цих коштів у страхування.

Останнім часом страховий Ринок України стрімко розвивається, зростає імідж страхування, попит на страхові послуги серед суб’єктів господарювання та населення. Щорічно страховий ринок України дає приріст за валовими показниками більше, ніж 80%.

Страхові платежі в загальному обсязі ринку страхування щорічно зростають приблизно у 1,5-2 рази.

За прогнозами Програми розвитку страхування у найближчі роки кількість зайнятого населення у страхуванні досягне 50 тис. чоловік – менеджерів, актуаріїв, брокерів, страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів та ін.

Стосовно ж перспектив розвитку ринку страхування в Україні, то його потенціал важко переоцінити. Існує багато сегментів ринку, які поки що слабо розвинені, наприклад страхування підприємницьких ризиків. До того ж позитивним можна назвати суттєве підвищення професіоналізму учасників страхового ринку, а також розвиток споживчої культури страхування.

На жаль, за останні роки в страховій сфері практично було згорнуто страхування життя, страхування ризиків сільськогосподарських підприємств. Серед інших негативних тенденцій можна підкреслити монополізацію сегментів страхового ринку відомчими страховими компаніями. Негативним фактом є й те, що сьогодні страхова галузь України забезпечує перерозподіл лише 0,9% ВВП, тоді як в розвинутих країнах зазначений показник складає 8-12%. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг складає лише 0,05%, при тому, що Україна становить 7% населення Європи. А це свідчить про потенційні можливості цієї галузі економіки.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку України справляють:

- відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, низька платоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

- накопичення неплатежів та збитковість багатьох підприємств;

- неповна й фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку;

- прояв монополізму та неефективності державний контроль;

- слабкий розвиток фінансового ринку, що стримує ефективне розміщення страхових резервів за допомогою цінних паперів та інвестицій;

- відсутність вторинного ринку страхових послуг;

неналежний рівень інформаційного забезпечення; відсутність єдиної комплексної інформаційної бази.

За умови збереження позитивної тенденції розвитку економіки країни очікується приріст страхових платежів на рівні 70-80%. При цьому випереджаючими темпами планується зростання частки добровільного страхування, переважно майнового та страхування відповідальності. Проте повного насичення страхового ринку не передбачається у зв’язку з фінансовими можливостями підприємств, які стримуються діючою системою відшкодування витрат на страхування при розподілі виручки та доходу господарюючого суб’єкта.

Зростання попиту на страхові послуги, можлива активна державна підтримка страхування, розвиток його інфраструктури призведе до підвищення інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення страхових резервів та розширення напрямків їх вкладання.


ВИСНОВКИ

Таким чином, сучасна грошово-кредитна система є “кровоносною системою” економіки. Через банки опосередкується “обмін речовин” у господарській системі, і від їх чіткої й безперервної роботи в сфері платежів залежить загальна ефективність функціонування економічних інститутів.

Грошово-кредитна система України має свої недоліки та проблеми, для рішення яких треба вдосконалювати банківську систему країни, тому що вона є невід’ємною частиною грошово-кредитної системи, приводити рівень мінімальних банківських резервів та облікової ставки до світових норм, здійснювати розвиток нових форм кредитно-банківських послуг та регулювання обсягу кредитного ринку. Велике значення для розвитку грошово-кредитної системи має стан ринку страхування, його теж треба розвивати, створюючи нові страхові послуги та підвищуючи рівень роботи страхових фондів. Також необхідно аналізувати причини нестабільності грошово-кредитної системи, а потім шукати шляхи їх вирішення.

На основі аналізу грошово-кредитної системи України можна зробити висновок про існування також ряду позитивних тенденцій в її розвитку:

- збільшення обсягу чистих активів банків;

- ріст суми ліквідних активів;

- поліпшення структури кредитного портфеля банку (середній рівень прострочених і пролонгованих кредитів має тенденцію до зменшення; скорочення частки міжбанківських кредитів у загальному обсязі наданих послуг; темпи росту довгострокового кредитування вище, ніж короткотермінового);

- тенденція до збільшення обсягів депозитів, залучених банками;

- поліпшення структури залучених коштів (збільшення обсягу коштів громадян у національній валюті, залучених банками).

Уряд має робити усе можливе для стимулювання цих зрушень та для покращення інших показників роботи грошово-кредитної політики України.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гальчинський А. Монетарна складова стратегії економічного розвитку // Економіка України. – 2002. - №7. – С.4-9.

2. Голубцова О.А. Сучасний стан банківської системи України та напрямки її реформування у контексті інтеграції до Європейського Союзу // Актуальні проблеми економіки. - 2002. -№7. – С.14-20.

3. Загорський В.С., Вовчак О.Д. Стратегія становлення банківської системи // Фінанси України. – 2001. - №10. –С.132-138.

4. Кот Л.Л. Інституційне забезпечення розвитку кредитної системи України // Актуальні проблеми економіки. - 2002. -№10. – С.47-55.

5. Лагутін В. Монетарна політика і державні фінанси // Економіка України. – 2002. - №7. –С.10-16.

6. Паламарчук В.О., Семененко Т.О. Кредитно-банківська діяльність в умовах перехідної економіки // Фінанси України. – 2001. - №6. –С.120-135.

7. Мочерний С.В., Скотний В.Г. Основи економічної теорії: Підручник. – 2006. – С.245-255.

8. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка, навч. посібник. – 2002. – С.209-233.

9. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. посібник. – 2005. – С.265-280.

10. Мельникова В.І., Клімова Н.І. Макроекономіка: Навч. посібник. – 2004. – С.209-249.

11. Пол А. Самюельсон. Макроекономіка. – С.282-283, 286-291.

12. економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасовича. 2006. – С.371-387, 745-755.