Вибір оптимальних режимів як метод підвищення стійкості і жорсткості технологічної системи при чорновому обробленні на верстатах з числовим програмним керуванням (стр. 1 из 3)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра «Технології машинобудування»

Реферат

Дисципліна: Теорія різання

”Вибір оптимальних режимів як метод підвищення стійкості і жорсткості технологічної системи при чорновому обробленні на верстатах з числовим програмним керуванням”

Львів – 2008р

Зміст

Вступ

1 Теоретичні відомості. Вибір методів дослідження

2 Розроблення аналітичної моделі прогнозування динамічної стійкості процесу кінцевого фрезерування

3Дослідження динамічної стійкості ТС на основі аналізу сигналу акустичного випромінювання

4 Порівняння аналітичних залежностей

Висновки

Література

Вступ

На сьогодні як в Україні, так і в світі високими темпами розвивається оброблення складнопрофільних деталей кінцевими фрезами на верстатах з числовим програмним керуванням (ЧПК). Це викликане тим, що при обробленні зазначених деталей з урахуванням можливостей сучасного обладнання даний процес є найбільш універсальним. Кінцеве фрезерування використовується як на чистових, так і на чорнових операціях оброблення. При чорновому обробленні, коли необхідно зняти великий об’єм припуску за найкоротший час, та з урахуванням високої частоти обертання шпинделя при сучасному обробленні виникає велика ймовірність втрати технологічною системою (ТС) динамічної стійкості в результаті появи автоколивань та погіршення вихідних показників процесу фрезерування і в першу чергу зменшення продуктивності оброблення та стійкості інструменту. Це вимагає забезпечення динамічної стійкості ТС. На думку багатьох дослідників, у цей час якнайкращих результатів у вирішенні даної проблеми із залученням мінімальної кількості грошових витрат можна досягти шляхом прогнозування динамічної стійкості ТС.

Але, незважаючи на велику кількість методів моделювання динамічної стійкості процесу кінцевого фрезерування, поки не існує універсальної моделі, за допомогою якої можливо було б точно спрогнозувати динамічний стан ТС з урахуванням конструктивних особливостей кінцевої фрези, металорізального устаткування, оснащення, деталі, процесу стружкоутворення тощо. У зв'язку з цим підвищення ефективності чорнового кінцевого фрезерування на базі теоретичного дослідження, яке б дозволяло спрогнозувати динамічний стан ТС, є актуальним завданням та визначає напрямок дослідження.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності процесу чорнового кінцевого фрезерування шляхом визначення продуктивних режимів різання, що забезпечують динамічну стійкість процесу до автоколивань.

Основними задачами наукового дослідження є:

1. Шляхом аналізу літератури виявити проблеми забезпечення динамічної стійкості кінцевого фрезерування під час оброблення з великою шириною та глибиною фрезерування при високій статичній податливості технологічної системи.

2. Провести теоретичний аналіз кінцевого фрезерування шляхом його моделювання з метою оцінки динамічної стійкості процесу фрезерування до автоколивань фрезами різних конструкцій.

3. Розробити експериментальні методики визначення початкових даних для розрахунку моделі ідентифікації автоколивального режиму при кінцевому фрезеруванні.

4. Провести експериментальну оцінку динамічної стійкості процесу до автоколивань.

5. Розробити рекомендації щодо вибору ефективних режимів різання процесу кінцевого фрезерування.

1 Теоретичні відомості. Вибір методів дослідження

У процесі фрезерування існують вимушені та автоколивання. Вимушені коливання при фрезеруванні наявні завжди, оскільки вони пов’язані з процесом. При появі коливань можливо два випадки: їх збурення (динамічно нестійке фрезерування), тобто підвищення амплітуди коливань порівняно з амплітудою первинних причин збурення коливань, та їх загасання, тобто зменшення (або принаймні незбільшення) їх амплітуди порівняно з амплітудою первинних причин збурення коливань (динамічно стійке фрезерування). Оцінка стану процесу фрезерування може бути виконана за акустичним випромінюванням, за вібропереміщенням та за віброприскоренням.

Аналіз методів боротьби з автоколиваннями при різанні показав, що найбільш ефективним та економічно виправданим методом управління автоколиваннями у порівнянні з використанням адаптивних систем є підбір елементів режимів різання, які забезпечують динамічну стійкість процесу за заданих умов. Виявлено, що однією з узагальнених, найбільш поширених та зручних форм подання інформації про динамічну стійкість ТС до автоколивань при кінцевому фрезеруванні є діаграми динамічної стійкості в системі координат «частота обертання шпинделя - ширина фрезерування».

Сучасні моделі прогнозування кінцевого фрезерування реалізуються в часовій області (І.Г. Жарков, М.Е. Ельясберг та ін.) або частотній області (Y. Altintas, S.T. Chiriacescu та ін.) та у вигляді замкненої системи, що містить процес різання та ТС. Моделі у часовій області є більш універсальними та враховують більшу кількість факторів: нелінійну залежність сили різання від товщини зрізу (М.Е. Ельясберг, R.P.H. Faassen та ін.), нелінійну залежність питомої сили різання від швидкості різання (І.Г. Жарков), нелінійну залежність сталої часу стружкоутворення від усадки стружки. Їх розв’язання виконуються методом прямого інтегрування, що потребує великої кількості часу та викликає складності їх використання при оптимізації процесу. Як критерій динамічної стійкості застосовувалися критерій максимальної амплітуди коливань та критерій незростаючої амплітуди коливань. Реалізація процесу в частотній області реалізується досить просто, завдяки швидкому алгоритму, що грунтується на методі D-розбиття, який спирається на першу теорему Ляпунова, яка використовується як критерій динамічної стійкості. Це вимагає лінеаризації характеристичного рівняння за часом, що з достатньою точністю може бути виконане з використанням перетворення Фур’є. Відомі рішення в частотній області для фрез: із гвинтовим зубцем, сферичним торцем та з механічним кріпленням пластин. Аналіз моделей динамічної стійкості ТС до автоколивань показав, що більшість із них враховує різання одночасно лише одним зубцем фрези (М.Е. Ельясберг, Y. Altintas та ін.), тому вони можуть бути використані за умови, коли глибина фрезерування мала (чистове фрезерування). Різання одночасно декількома зубцями фрези за умови великої глибини фрезерування, тобто чорнового фрезерування, враховують лише моделі, розроблені І.Г. Жарковим та B. Balachandran. Жодна з розглянутих моделей не враховує залежностей сталої часу стружкоутворення від швидкості різання та товщини зрізу, хоча, як показують досліди, проведені І.Г. Жарковим, вони мають екстремальний характер.

У роботі розглянуті моделі для визначення питомої сили різання К0 (А.М. Розенберг, Ю.А. Розенберг, Н.Н. Зорєв, В.А. Кудинов, С.С. Силін, Y. Altintas та E.J.A. Armarego). К0, розрахована для однакових умов з використанням різних аналітичних моделей, різнилася більш ніж у 6 разів. Однак для розрахунку за будь-якою з аналітичних моделей, окрім механічних властивостей оброблювального матеріалу та інструменту, необхідно знати хоча б одну характеристику процесу стружкоутворення, яка визначається експериментально. Сучасні аналітичні моделі, розроблені В.С. Кушнером та М.П. Мазуром, дозволяють на основі лише механічних властивостей визначити К0, але розрахунок з їх використанням значення ТР є ускладненим. Тому перспективним є імітаційне моделювання процесу різання методом скінченних елементів, яке дозволяє визначити К0 та ТР.

На основі проведеного аналізу сформульовано мету та визначено задачі дослідження.

2 Розроблення аналітичної моделі прогнозування динамічної стійкості процесу кінцевого фрезерування

Вихідними даними для її побудови є: параметри кінцевої фрези (діаметр, кількість зубців, довжина різальної частини тощо), режими різання (ширина фрезерування, глибина фрезерування, подача на зубець тощо), параметри моделі стружкоутворення (питома сила різання, стала часу стружкоутворення тощо), параметри ТС (частота власних коливань тощо).

Взаємодія зубця фрези із заготовкою призводить до виникнення сили різання, яка пружно деформує ТС та зміщує різальну кромку від свого теоретичного положення . Зміщення різальної кромки призводить до спотворення оброблювальної поверхні, а оскільки кожен зубець, що розглядається, зрізає шар з поверхні, яка була оброблена раніше попереднім зубцем, то ці спотворення вносять додаткові зміни в товщину зрізу.

Виходячи з результатів огляду літератури, в основу моделі процесу фрезерування кінцевими фрезами було покладено, що збудження автоколивань ТС відбувається в результаті обробленя по сліду, а також запізнення зміни сили стосовно зміни товщини зрізу. Для аналізу автоколивань у ТС розглянута коливальна динамічна система на прикладі вертикально-фрезерного верстата й отримана система рівнянь динаміки руху вершини зубця фрези для двох степенів свободи.

З урахуванням літературного огляду та передбачаючи велику кількість розрахунків, аналіз динамічної стійкості процесу фрезерування виконувався в частотній області на основі структурної схеми замкненої ТС у термінах теорії автоматичного керування.

При цьому характеристичне рівняння взагалі матиме вигляд

,(1)

де

– одинична матриця; – передавальна функція процесу стружкоутворення; – передавальна функція ТС; – передавальна функція процесу запізнення по сліду; Т – період одного циклу різання.