Але можна поглянути на проблему з іншого боку: чи впливають стереотипи на міжетнічні відносини? Дійсно, наявність стереотипів, особливо узгоджених, виразних і емоційно забарвлених, в якійсь мірі сприяє стабільності існуючих відносин. У спокійній міжетнічній ситуації широко поширені схемі характеристики етносів можуть бути відсунуті на периферію людської пам'яті або можуть сприйматися з гумором і не грати практично ніякої помітної ролі у відносинах між сусідами. Але актуалізовані або мобілізовані у момент будь-якої напруженості, що починається, в суспільстві, стереотипи, особливо негативні, можуть істотно посилити конфлікт, різко розмежувавши людей на етнічні або етноконфесійні групи, викликаючи образи і підсилюючи протистояння. Хоча очевиднішою є дія стереотипів не на міжетнічні відносини як різновид соціальних відносин, а на міжособистісні взаємини представників різних етнічних груп і на їх спільну діяльність. Так, руйнування негативного стереотипу може “поліпшити” відношення до конкретної людини іншої національності, але такі локальні зміни не визначають характер міжетнічних відносин в цілому (6,7).
Головні висновки досліджень в області соціального стереотипу були підсумовані Г. Тешфелом у вигляді наступних шести положень:
1. Люди з легкістю проявляють готовність характеризувати обширні людські групи (або «соціальні категорії») недиференційованими грубими і упередженими ознаками.
2. Така категоризація прагне залишатися абсолютно стабільною протягом дуже тривалого періоду часу.
3. Етнічні стереотипи в деякій мірі можуть змінюватися в залежності від соціальних, політичних або економічних змін, але цей процес відбувається украй повільно.
4. Етнічні стереотипи стають «виразнішими» і ворожими, коли виникає соціальна напруженість між групами.
5. Вони засвоюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення власних думок про ті групи, до яких вони відносяться.
6. Соціальні стереотипи не представляють великої проблеми, коли не існує явної ворожості у відносинах груп, але їх надзвичайно важко модифікувати і управляти ними в умовах значної напруженості і конфлікту (19,20,21).
Залишається відкритим питання, чи існує пряма залежність між змістом етнічних образів і фактичними діями або вчинками по відношенню до членів інших етнічних груп. Ця проблема була позначена ще в 1934 р. класичним експериментом Ла-П‘єра, суть якого полягала в дослідженні невідповідності установок і реальної поведінки. Об'єктивна наявність етнічного стереотипу у власників готелів, виявлена в їх письмовій відмові поселити у себе китайських гостей, не відбилося на реальній поведінці (що, проте, могло пояснюватися превалюванням в конкретний момент інтересів фінансової вигоди над етнічними забобонами). Р. Мінардом було виявлено суперечність між поведінкою білих в процесі спільної з неграми роботи в шахті і у вільний час. Емпірично виявлені у білих расові забобони «не працювали» під землею і навпаки, визначали реальну поведінку «на землі» (43,44).
Результати численних досліджень показують, що установки заломлюються через складну сукупність чинників всіх трьох рівнів (суспільства, групи і особи), виступаючих як «буфер» між змістом свідомості і поведінкою. Проте, на думку деяких учених, цілком адекватно проводити паралель між свідомими діями і етнічними стереотипами у зв'язку з інтенціональним характером останніх. Як відзначає Р. Солдатова, засоби захисту групової ідентичності частіші припускають не агресивні форми вираження відношення до іноетнічних груп, а швидше когнітивне спотворення: «Чим вище рівень міжетнічної напруженості, тим сильніше спотворені і неадекватні установки, і тим частіше вони як «дії свідомості» співпадають з реальними вчинками. В умовах конфлікту етнічне виступає на перший план, головним критерієм зіставлення її учасників виявляється етнічна приналежність» (43). Таким чином, об'єктивний характер взаємин між етнічним групами додає те або інше забарвлення і спрямованість стереотипам: при погіршенні міжнаціональних відносин етнічні стереотипи набувають негативного афективного заряду, відмічається зростання неадекватності і спрощеності їх когнітивного змісту, що, у свою чергу, сприяє втіленню установок в реальну поведінку.
Стереотипи в міжнаціональних шлюбах
В умовах гетеронаціонального шлюбу кожен в подружжі має свою точку зору на організацію сімейного побуту. Суперечності у підходах чоловіка і дружини до цього питання можуть призвести до внутрішньосімейних конфліктів, що, у свою чергу, негативно впливає на стабільність шлюбу. Оскільки механізмом виявлення національних особливостей є етнічний стереотип, то можна припустити, що розбіжність в етностереотипах подружжя впливає на стабільність шлюбу як системи подружніх стосунків, їх збереження протягом часу (49,53).
Як проявляється, впливає на стабільність шлюбу етностереотип, що є стабілізуючими та дестабілізуючими факторами в гетеронаціональних сім‘ях, розглянемо нижче.
На думку Байбуріна А.К., характер міжособистісних стосунків в сім‘ях представників різних етнічних спільностей має свою специфіку в:
1. Характері міжособистісних стосунків між подружжям, дітьми та іншими членами сім‘ї.
2. Моральних цінностях, формах поведінки та діяльності, специфіці світосприймання та світорозуміння.
3. Факторах та причинах виникнення конфліктів між членами сім‘ї (4).
Подружні конфлікти в гетеронаціональних шлюбах мають свою етнопсихологічну специфіку. Конфлікти можуть бути більш або менш емоційно насиченими, тривалими залежно від національних традицій чоловіка та дружини; своєрідними, оскільки на них накладають відбиток специфічні форми взаємовідносин та поведінки, притаманні нації, більш або менш легко регулюємі в залежності від досвіду нації у вирішенні схожих проблем; зовсім особливими, коли мова йде про сім‘ї, у яких поєдналися представники різних націй.
Серед специфічних факторів, що впливають на стабільність саме гетеронаціональної сім‘ї, можна назвати такі:
Культурно-історичний досвід різних народів не може бути ідентичним. Достатньо велика варіабельність фольклору, традицій, звичаїв та т.ін. створює основу, на якій формуються ті ключі (стереотипи), що досить сильно відрізняються однієї культури від іншої, які в умовах своєї культури забезпечують швидку і досить вірну орієнтацію особистості в її безпосередньому соціальному оточенні. Але в нетипових умовах ті ж самі ключі можуть перетворитися на перепони для формування адекватного уявлення про особистість іншої людини (42).
Сучасні норми міжособистих контактів все більше впливають на відносини людей в сфері шлюбу, число гетеронаціональних шлюбів зростає. Однак, у багатьох народів ще досі переважають внутрішньоетнічні шлюби.
Оскільки стереотипи культури формують не тільки екстеріорні, а й інтеріорні сторони людської діяльності, задаючи людям стандарти їх переконань, то й орієнтації у сфері шлюбних стосунків залежать в багатьох аспектах від рівня схожості традиційних етнічних стереотипів.
За рівнем стабільності можна виділити такі типи гетеронаціональних шлюбів:
- Благополучна сім‘я - це подружжя, яке з дитинства звикло до своєрідності гетеронаціональних шлюбів, тому легко адаптувалось до етнічно своєрідних традицій одне одного.
- Конфліктна сім‘я - у якій між подружжям існують постійні сфери, де їх потреби, інтереси, своєрідні національно-психологічні особливості призводять до зіткнення, що породжує негативні емоційні стани. Однак, шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також завдяки компромісним рішенням.
1. Кризова сім‘я - шлюб, у якому протистояння інтересів та потреб має особливо гострий характер та захоплює важливі сфери життєдіяльності всіх членів. У таких сім‘ях подружжя займає ворожі позиції одне до одного та не погоджується на компроміси. Як правило, такі сім‘ї розпадаються відразу або знаходяться на межі розпаду.
2. Невротична сім‘я відрізняється наявністю особливо несприятливих передпосилань для розбіжностей та довготривалих сварок між подружжям. Часто причиною їх є протистояння родичів одного з подружжя, особливо коли вони з самого початку не були прибічниками цього шлюбу або є представниками іншої етнічної спільності (4,42).
В умовах сучасної України з її тенденціями до гетеронаціональних шлюбів, збільшенням кількості населення інших націй та народностей, що спричинено демографічною ситуацією в Україні та еміграційною політикою держави, проблема стабільності гетеронаціональних шлюбів стає все більш актуальною, являючи собою одну із сфер діяльності практичного психолога.
Основними напрямками психологічної допомоги подружжю в гетеронаціональному шлюбі є:
1. Формування, розвиток та корекція уявлень про гетеронаціональні шлюби, своєрідність їх формування та зміцнення. Об‘єктами психологічної допомоги є як окремі члени сім‘ї, так і сім‘я в цілому на найважливіших стадіях її життєдіяльності.
2. Запобігання розвитку негативних психологічних явищ в сім‘ї, у окремих її членів, або зниження конфліктності між ними спеціальними психотерапевтичними та іншими засобами.
3. Запобігання складним соціально-психологічним ситуаціям в різних сферах життя сім‘ї.