4. Ліквідування наслідків впливу негативних психологічних явищ спільного життя в сім‘ях з різною етнічною приналежністю подружжя (4,58).
1.4 Наслідки стереотипізації
Наслідки стереотіпізациії
Етнічні стереотипи здійснюють найзгубніший вплив і на їх жертв, і на їх носіїв.
Перш за все, етнічні стереотипи обмежують сферу спілкування між представниками різних етнічних груп, викликають настороженість з обох боків, заважають встановленню ближчих, інтимних людських відносин. Відчуженість же у свою чергу ускладнює контакти і породжує нові непорозуміння (2,9).
При високому ступені упередженості етнічна приналежність національної меншини стає вирішальним психологічним чинником і для самої меншини, і для більшості. Увагу звертають перш за все на національну або расову приналежність людини, решта всіх якостей здається другорядними в порівнянні з цим. Іншими словами, індивідуальні якості особи губляться у загальних і у свідомо односторонньому стереотипі.
У меншини, що піддається дискримінації, виробляється такий самий спотворений, ірраціональний, ворожий стереотип більшості, з якою воно має справу (13,15).
Дискримінація навіть в порівняно "м'яких" формах негативно впливає на психічний стан і особистісні риси меншин, що піддаються їй. За даними американських психіатрів, серед таких людей вище відсоток невротичних реакції. Свідомість того, що вони безсилі змінити своє нерівноправне положення, викликає у одних підвищену дратівливість і агресивність, у інших - знижену самооцінку, відчуття власної неповноцінності, готовність задовольнятися нижчим положенням. А це у свою чергу тільки закріплює стереотип. Негр з неблагополучного кварталу не вчиться тому, що, по-перше, не має для того матеріальної можливості і, по-друге, його до цього психологічно не заохочують ("знай своє місце!"); освіченій людині ще важче зносити дискримінацію (59).
Виступаючи на захист гноблених національних меншин, не слід в той же час ідеалізувати їх. Наївно, наприклад, думати, ніби той, хто сам піддається національному гніту, через це автоматично стає інтернаціоналістом. Соціологічні дослідження показують, що меншина, що дискримінується, засвоює в цілому систему етнічних уявлень навколишньої більшості, зокрема його упередження відносно інших меншин.
Американські соціологи ретельно досліджували вплив різних виховних засобів і переконалися в їх вельми обмеженій ефективності. Масова пропаганда, радіопередачі доброї волі в захист меншин, що дискримінуються, порівняно мало дієві, тому що їх в основному слухає та меншина, про яку виявляється турбота. Що ж до людей упереджених, то вони або зовсім не слухають таких програм, або вважають, що це підступи їх ворогів. Кращі результати давали індивідуальні бесіди, роз'яснювальна робота в невеликих групах із залученням життєвих матеріалів, безпосередньо знайомих людям, але не осмислених або помилково символізованих ними. Але і це достатньо міцних і глибоких результатів не дає, не говорячи вже про те, що індивідуальна робота - справа надзвичайно тривала і важка (58,59).
Велику роль в пом'якшенні і подоланні ворожих установок грають неформальні особистісні контакти між представниками різних етнічних груп. Сумісна праця і безпосереднє спілкування послаблюють стереотипну установку, в принципі дозволяючи побачити в людині іншої раси або національності не окремий випадок "етнічного типу", а конкретну людину.
Проте і це буває далеко не завжди. Психолог Гордон Оллпорт, узагальнюючи великий матеріал спостережень і спеціальних експериментів, відмітив, що міжгруповий контакт сприяє послабленню упередження, якщо обидві групи володіють рівним статусом, прагнуть до загальних цілей, позитивно співробітничають і взаємозалежать один від одного, і якщо їх взаємодія користується активною підтримкою властей, законів або звичаю. Якщо таких умов немає, контакти не дають позитивних результатів, а то навіть і підсилюють старі забобони (31).
Етнічні стереотипи у сучасній Україні
В Україні традиційним вважається високий рівень міжнаціональної толерантності в суспільстві. Прийнято вважати, що міжнаціональні стосунки в Україні — доволі благополучна сфера суспільного життя. Зокрема, соціологічні дослідження демонструють, що серйозні конфлікти в сфері міжнаціональних відносин суспільству не загрожують. Значущих антагонізмів у сфері міжнаціональних стосунків не спостерігалося протягом історії незалежної України. А конфлікти в Криму в контексті інтеграції кримських татар в українське суспільство коректно розглядати як конфлікти між цим народом та владою. Варто звернути увагу на дані опитування громадської думки, які красномовно демонструють деякі аспекти усвідомлення в українському суспільстві власного «конфліктогенного» потенціалу. «Як Ви вважаєте, чи існують в українському суспільстві міжнаціональні конфлікти?»(%)
1. Так, існують і дуже серйозні – 11% 2. Існують, і доволі серйозні - 14% 3. Існують, але не значні - 41% 4. Конфліктів зовсім немає - 27% 5. Важко сказати - 11% Опитування проводили Фонд «Демократичні ініціативи» та Центр «Соціальний моніторинг» з 11 до 16 травня 2004 року в усіх областях України, АР Крим та місті Києві. Всього опитано 2038 респондентів віком від 18 років і старше. Варто звернути увагу на те, що 41% опитаних вказують, що незначні конфлікти таки існують. Постає логічне запитання, а в чому вони полягають? Однозначно відповісти на нього складно. Адже ситуація не актуалізована. Аналізуючи сферу міжетнічних взаємин в сучасній Україні, можна побачити, що сьогодні відповідна зона «конфлікту» у сфері міжнаціональних взаємин міститься у площині певного міжетнічного дистанціювання у взаєминах між більшістю та окремими етнічними громадами. Експерти спостерігають міжетнічне дистанціювання, культурну неприязнь, що в принципі є далекою від реального напруження, яке існує між «більшістю» та окремими етнонаціональними спільнотами. Це можуть бути як етнічні громади, які є традиційними для українського суспільства, так і новітні мігрантські спільноти. Останній чинник напруження пов’язаний зі збільшенням кількості нелегальної міграції через територію України, зі зростанням числа тих осіб, які нелегально проживають в Україні. В основному це вихідці з Китаю, країн Південної Азії, Африки, країн Близького Сходу. Потенційне збільшення напруження у взаєминах між «більшістю» та представниками нових мігрантських спільнот може бути також пов’язане не так з соціально-економічними чинниками (питання працевлаштування, народження етнічного бізнесу та, відповідно, й конкуренції), як з певними етностереотипами, в тому числі і в релігійній сфері. Зокрема, щодо взаємин між християнами та мусульманами вони дістали відповідну актуалізацію після 11 вересня. Гетеростереотипи також транслюються не тільки щодо новітніх мігрантських спільнот, а й стосовно громад, традиційних для України. Цьому нерідко активно «сприяють» ЗМІ, а також процес ретрансляції негативних сенсів під час викладання історії у школах. Так, можна навести непоодинокі приклади, коли українські ЗМІ вдаються до оголошення національної приналежності в кримінальній хроніці, тим самим створюючи з представників тих чи тих громад образи кримінальних злочинців. Сьогодні така практика у світі вважається маніпуляційною та некоректною. Схожу ситуацію можна спостерігати у ЗМІ щодо українських ромів, або під час російської ретрансляції стосовно «осіб кавказької національності», тобто вихідців з Кавказу. З поступовим набуттям нових ознак української полікультурності в подальшому можуть актуалізуватися міжнаціональні взаємини, які не були характерними для України. Зокрема, експерти вказують на вивчення дійсного рівня міжетнічної толерантності в суспільстві, проблеми сумісності культур, соціальної сфери.
Видання нормативного характеру стосовно етнічних питань:
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К.:Україна, 1996. - 54 с.
2. Украина. Закон. О национальных меньшинствах в Украине: Принятий 25.06.92. // Голос України. - 1992. - 16 лип.
3. УРСР. Закон. Про мови в Українській РСР: Прийнятий на десятій сесії Верховної Ради УРСР одинадцятого скликання, 28 жовт. 1989 р. - К.: Україна, 1991. - 16 с.
4. Україна. Верховна Рада. Про введення в дію Закону " Про національні меншини в Україні": Постанова... 25 черв. 1992 р. // Голос України. - 1992. - 16 лип. - С. 2.
5. Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Положення про Українську частину Змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин: Постанова... 11 черв. 1994 р. N 389 // Зібр. постанов Уряду України. - 1994. - N 11. - Ст. 267.
6. Україна. Верховна Рада. Декларація прав національностей України: Прийнята 1 лист. 1991 р. N 1771 - 12 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N 53. - Ст. 799.
7. Україна. Верховна Рада. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята 16 лип. // Відомості Верховної Ради України. - 1990. - N31. - Ст.429.
РОЗДІЛ ІІ
ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТНІЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ
Історично так склалося, що переважна більшість досліджень стереотипів як у нас в країні, так і за кордоном присвячено саме етнічним стереотипам. Проте, не дивлячись на величезну кількість зібраного емпіричного матеріалу, до цих пір існує невизначеність щодо ряду принципових питань, зокрема не вирішені проблеми істинності стереотипів, співвідношення між стереотипом і упередженням, стереотипом і поведінкою (2).
Однією з причин того, що ці проблеми до цих пір не отримали задовільного рішення, є недостатня методична озброєність соціальних психологів. Втім, етнічні стереотипи або, принаймні, їх окремі компоненти досліджувалися і досліджуються самими різними способами - починаючи із застосування методу спостереження і закінчуючи використанням проективних тестів (7,39). При вивченні стереотипів найчастіше емпіричному дослідженню піддаються три їх «вимірювання»: зміст, спрямованість як загальне вимірювання сприятливості і ступінь сприятливості (51,54). Ці характеристики не є однопорядковими: головне в стереотипі - його когнітивний зміст, а спрямованість - це вже емоційна забарвленість того або іншого змісту. Класифікацію техніки вивчення етнічних стереотипів запропонував В. С. Агєєв: