2.2 Аналіз отриманих результатів
Отже, на основі отриманих результатів діагностики по п`ятьом методикам дозволили диференціювати поведінку дітей по вище перелічених шкалах і співвіднести прояви видів агресії у дітей з високим , низьким і середнім рівнем агресії. По кількісних даних можна бачити, що дітям з високим рівнем агресивності притаманна поведінка, яка включає фізичну агресію. Вони використовують в своїй поведінці заборонені методи і ті, що караються по відношенню до однолітків. Для них характерна активна невербальна пряма агресія, активні вербальні і невербальні дії, спрямовані на предмети. Слід також відмітити, що цим дітям не характерна готовність до компромісу та співробітництву. Вони не в змозі дотримуватися правил гри, підтримувати інших. При підсиленні конфлікту частіше піддаються гніву, відсутній самостійний контроль за власними діями.
Діти ж з низьким рівнем агресії здатні приймати до уваги думку інших, розпитувати про причину конфлікту, рефлексувати почуття іншого.
2.3 Рекомендації
„У відношенні агресивності, як і інших проблем, важливо дотримуватись сталості відносно меж дозволеного і недозволеного. Це – частина довгострокової тактики заохочення дитини до інших форм вираження сильних емоцій. Негайні дії дорослих після агресивної реакції дитини будуть більш правильними і ефективними, якщо їх обмислювати в спокійний час, адже при розгортанні подій розмірковувати вже ніколи. Особливе значення в приборкані дитячої агресивності має те, що реакція дорослих повинна бути краткою і точною ”. – І.А. Фурманов (2006).
Отже, при проявах фізичної агресії, Фурманов, враховуючи психологічний ризик, пов`язаний з застосуванням батьками тілесних покарань, рекомендує наступні „ неагресивні ” моделі дисциплінарного впливу:
1. Терпіння. Тут потрібна витримка.
2. Пояснення. Слід пояснити дитині чому її поведінка неправильна, робити це треба максимально кратко.
3. Відволікання. Треба постаратися запропонувати дитині що-небудь більш цікаве, ніж те, що йому зараз хочеться.
4. Повільність. Не треба спішити карати дитину. Раптом вчинок повториться.
5. Нагороди. Краще схвалити дитину за хорошу поведінку. Це збудить в ній бажання ще раз почути похвалу.
6. Жарти. Рекомендується іноді пожартувати з приводу покарання і навіть придумати яку – небудь гру, щоб дитина теж мала привод покарати „ винуватого ” батька. Дуже важливо дати дитині можливість відчути, що і батьки підпорядковуються тим самим правилам поведінки. В цьому випадку дитина буде менш сердитися, коли буде покараний за порушення правил.
Вербальна агресія.
Повна профілактика бранних слів неможлива з тієї причини, що діти живуть в соціумі і не застраховані від впливу середовища. Але вплинути на них можливо, як вважає Е. Фромм, якщо порекомендувати батькам наступне:
1.Не сваріть дитину, не погрожуйте, що будете сварити її, якщо вона буде говорити бранні слова.
2. Постарайтеся зробити так, щоб вона була як можна більш відкрита з вами. Це дозволить безпосередніше висловлюватися в вашій присутності, і тоді те, чому вона навчиться вона скаже вам, а не при сторонніх.
3. Здивуйте дитину – це найкращий спосіб вплинути на неї. Коли вона стане говорити бранні слова, віднесіться до цього спокійно, м`яко добродушно.
4. Поясніть дитині, що говорити бранні слова так само неприйнятно, яке відригувати за столом чи не вибачитися в потрібний момент. Але поясніть це коротко, не караючи її.
5. Якщо станеться, що в дитини вирветься бранне слово при сторонніх, кратко вибачтеся за неї і одразу ж змініть тему розмови.
В якості профілактики непрямої агресивної поведінки психологи рекомендують:
1. Як можна м`якіше проявляти своє незадоволення та роздратування. Якщо дитина захоче що-небудь зламати, або навіть зламає в чужому домі, слід принести вибачення при дитині, пояснити їй, чому і батьки і всі інші не схвалюють її вчинок, запропонувати їй яке-небудь заняття, а при необхідності увести додому.
2. Не можна силою примушувати дитину до покорення з тієї причини, що ця тактика може викликати у неї прагнення ще більше ламати.
3. Допомога дитині в адаптації до оточуючих обставин і дорослих напевне зменшить її бажання ламати і руйнувати.
4. Більша участь в її житті – з точки зору дитини, а не з батьківської – дозволить їй почуватися коханою і бажаною. Чим більш впевненою стане дитина, тим менш вона буде відчувати гнів, заздрощі, тим менш в ній залишиться егоїзму.
5. Дуже корисно кожен раз пропонувати дитині усунути спричинений нею розгром. Найчастіше слідує відмова, але коли-небудь дитина може і відгукнутися на слова: „ Ти вже достатньо великий і сильний, щоб створити безлад, тому я впевнена, що ти допоможеш мені прибратися ”.Якщо прибирання призначається як покарання або дитину змушують допомагати, це навряд чи змінить руйнуючу поведінку; в контексті повинна бути впевненість дорослого, що „ великий ” хлопчик повинен нести відповідальність за свої справи. Якщо дитина все ж таки допоможе прибратися, вона, обов`язково повинна почути щире „ спасибі ” і жодних нагадувань – для неї інцендент вичерпаний.
Список використаної літератури
1. Агресія у дітей та підлітків : Навчальний посібник/ під ред. Н.М. Платонової. – СПб.: Речь, 2006;
2. Берон Р., Річардсон Д. „ Агресія ”. — СПб., Пітер, 2001. — 352 с: ил. — (Серія «Мастери психології»).
3. Берковіц Л. „ Агресія: причини, наслідки і контроль”/ СПб., 2001
4. Бреслав Г.Э. „ Психологічна корекція дитячої і підліткової агресивності ”: Навчальний посібник для спеціалістів і дилетантів.СПб.: Речь, 2006.
5. Бютнер К. „ Жить с агрессивными детьми ”. – М.: Педагогіка 1991 – 144 с.
6. Гарбузов В.І.: Практична психотерапія. СПб.1997
7. Гіппенрейтер Ю.Б. „ Спілкуватись з дитиною. Як? ”, М.: 2000.
8. Гіппенрейтер Ю.Б. „ Продовжуємо спілкуватись з дитиною. Так? ” – М.: АСТ: Астрель, Владимир: ВКТ, 2008.
9. Головін С.Ю. „ Словник практичного психолога ”/ http//www.koob.ru. 1998р.
10. Дитяча практична психологія : Підручник/ під ред. Проф.. Г.Д. Марцинковської – М.: Гардаріки, 2000 – 255с.
11. Єфімкіна Р.П. Дитяча психологія. Методичні вказівки. Новосибірськ. Науково-учбовий центр психології. НГУ, 1995.
12. Істратова О.Н, Єксакусто Т.В. „ Довідник психолога початкової школи ”/ серія „ Довідники ”. – Ростов н/Д: „ Фенікс ”, 2003 – 448 с.
13. Кволс Кетрін „ Радість виховання. Як виховувати дітей без покарання ”/ http//www.koob.ru
14. Кемпбелл Р. „ Як справлятися з гнівом дитини ” – М.: Генезис, 1998.
15. Корчак Януш „ Право дитини на повагу ”/ http//www.koob.ru
16. Кузін М.В. “ Дитяча психологія в питаннях і відповідях ”: - Ростов н/Д: „ Фенікс ”, 2006 ( Психологічний практикум).
17. Левітов Н.Д. „ Психічний стан агресії ”// Вопр. Психології. 1972, № 6. С. 168 – 172.
18. Лютова Д.К., Моніна Г.Б. „ Шпаргалка для дорослих: Психокорекційна робота з гіперактивними, тривожними і аутичними дітьми ”: - М.: Генезис, 2000 – 192с.
19. Лоренц Конрад „ Агресія ( так назване зло) ”: - пер. З нім. – М.: Видавницька група „ Прогрес ”: Універс, 1994 – 272 с.
20. Маєрс Д.М. „Соціальна психологія” – 7-е вид. – СПб.: Пітер, 2006 – 794 с. ( серія „Майстри психології”).
21. Некрасова З., Некрасова Н.: „ Припиніть дітей виховувати – допоможіть їм зростати ”- М.: ООО Видавницький дім „ Софія ”, 2006 – 416с.
22. Обухова Л.Ф. „ Дитяча психологія: теорії, факти, проблеми ”, М.: Тривола, 1995.
23. Орбан – Лембрик Л.Є. „ Соціальна психологія ”: Підручник у 2х кн. Кн.1: „ Соціальна психологія особистості і спілкування ” – К.: Либідь, 2004 – 576 с.
24. Паренс Г. „ Агресія наших дітей ” – М.: 1986
25. Практикум з вікової психології: Навч. пос./під ред. Л.А. Головей, Є.Ф. Рибалко. – СПб.: „ Речь ”, 2005 – 688с.
26. Психологія людської агресії / К.Сельчонок, /http//www.aquarun.ru
27. Психологічний словник // під ред. В. П. Зінченко, Б. Г. Мещерякова. - М., 1996. – 312 с.
28. Психологічний словник / Під заг. Ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського – 2-е вид., випр.. і допов. – М.: Політвидат, - 494с.
29. Психокорекційна і розвиваюча робота з дітьми : Навч. Посібник для студ.серед.пед. учбов.закладів / І.В. Дубровіна, А.Д.Андреева, Є.Є. Данілова, Т.В. Вохмяніна; Під ред. І.В. Дубровіної. – М.: Видавницький центр „ Академія ”, 1998. – 160 с.
30. Рум`янцева Т.Г. „ Агресія: проблеми і пошуки в західній філософії і науці ”. М.: 1991 – с. 89 – 133.
31. Фромм Є. “ Анатомія людської деструктивності ”, М.: 1994.
32. Фурманов І.А. Дитяча агресивність: психодіагностика і корекція. Мн., 1996.
33. Фурманов І.А. Агресія і насилля: діагностика, профілактика і корекція , СПб.: Речь 2007 – 480 с.