1.4 Група ризику й причини приєднання до культів
Майже всі дослідники цього питання відзначають, що в нові релігійні рухи в першу чергу попадають люди молоді [2; 16; 62].
А. Баркер і ряд інших авторів пояснюють це тим, що нові релігії, де є лише перше покоління віруючих, викликають більше ентузіазму, ніж традиційні, що вже посоліднішали згодом. Звичайно нова релігія більш беззастережно обіцяє порятунок громаді, що істинно увірувала або окремій людині, що йде по «дійсному шляхові» [92; 93]. Через це молодому шукаючому розуму нова релігія може здатися більш живою і чуйною, у той час як традиційна справляє враження більш млявої й святенницької. З іншого боку, нові релігії вимагають від своїх прихильників набагато більше сил і часу, ніж традиційні релігії. А такою розкішшю, як вільний час, володіють більшою мірою молоді, несімейні люди.
Природно, такий стан речей існує до пори до часу. Час тече, сектанти зростають. Люди в 30 із зайвим років, які виховують дітей, вже мають зовсім інші погляди на життя, ніж безтурботні 20-літні ідеалісти. Свої ж власні батьки з народженням у молоді дітей стають ближче, а разом з ними ‑ й традиційні цінності. Можливо, саме цим пояснюється той факт, що із створенням родини, багато прихильників залишають нові релігії [62].
Не відкидаючи того факту, що неофіти — люди в основному молоді, багато дослідників зосереджують увагу більше на психологічних причинах вибору секти як об'єкта для своєї подальшої реалізації. Нам також подібний підхід бачиться досить цікавим.
Перспективний і такий підхід, коли неофітів не розглядають як монолітну масу досить молодих і незрілих індивідуумів. У масі тих, хто попадає в секту, при всій удаваній «однаковості» сектантів, безумовно, можна виділити різні групи людей. Вони будуть різнитися по своїх психологічних особливостях, найчастіше саме в них криються причини й очікування, що спонукали їх вступити в секту [58].
До першої групи можна віднести людей, які попадають у секту, маючи якісь психічні захворювання або у зв'язку з особливостями психічного розвитку.
Багато сект, що застосовують ірраціональні форми, релігійного досвіду, що включають екстаз, транс, залучають тих, хто саме в таких формах звик у своєму повсякденному житті робити розрядження напруженості (це, наприклад, істерики). Депресантів тягнуть культи, у яких особливий упор робиться на переживання жертовності, жалю й страждання. Параноїки також не залишаться поза охопленням. Себе виявити їм допомагають культи, у яких переважає ненависть до ворогів даної релігійної ідеї.
Отже, у широкому й багатограному спектрі сучасних сект і культів, особистість із будь-яким типом психічних відхилень, незалежно від віку, може стати у нагоді. Найчастіше ці люди перетворюються в закінчених фанатиків. Їм частіше, ніж іншим, «приходять» бачення, чуються загадкові голоси. А у вмілих руках керівників сект ці легконавіювані люди, перетворюються в пророків і служать надалі для демонстрацій тим, що сумніваються.
Відомі вчені P.M. Грановська й І.М. Нікольська [16] у своїй книзі «Захист особистості» на підтвердження положення про те, що в рядах сектантів досить людей із психічними відхиленнями, наводять дані американських дослідників Л. Френсиса й Дж. Беннефта, які встановили зв'язок між екзальтованою релігійністю, психозами й неврозами [18]. До цієї ж групи ми віднесли б у цілому здоровіших людей, але, які перебувають у кризовому періоді розвитку. Це молоді люди в період полового дозрівання, деякі жінки в період клімаксу. У ці періоди люди можуть бути в деяких своїх проявах неадекватні.
У середовищі сектантів можна виділити людей, які прийшли в секту з тих родин, у яких панує твердий, авторитарний стиль виховання, відсутне щиросердечне тепло, повага й довіра до кожного члена родини. Інакше кажучи, це родини з несприятливим психологічним кліматом. Цих людей ми умовно об'єднаємо в другу групу. Будучи людьми психічно здоровішими, вони все-таки мали серйозні проблеми в сімейному житті й у побудові своєї власної родини. Вони мають гостру потребу в розумінні й любові близьких. Ця «недолюбленість» змушує їх і в дорослому віці шукати те, що вони недоодержали в дитинстві. Вони біжать від тих соціальних форм родини, які заподіяли їм біль, одночасно вони потребують підтримки, можливо, навіть більше чому хтось інший. У сектантському світі вони знаходять заступника. Учителів; які обіцяють їм підтримку, захищеність, яких їм так бракує. За це вони готові на сліпу повагу й поклоніння йому. Цей зв'язок із Учителем перетворює їх знову в дітей. Такі особистості віддають перевагу організаціям, що емітують структуру родини, такі як Церква Об'єднання (муніти), секта Родина і т.д. У них атрибути родини гіпертрофуються. Керівників називають батьком і матір'ю (муніти), татом (Родина); привласнюють їм риси, властиві паттерновым фігурам. У таких сектах намагаються забезпечити внутрігрупову згуртованість і довіру, внутрігрупові норми й ідеали.
До представників даної групи можна віднести й тих, хто виявився в критичній ситуації або в момент різких змін своєму життя. До таких моментів можна віднести від'їзд із родини на навчання (перші роки поза родиною), зміну роботи, переїзд на інше місце проживання, раптову хворобу або смерть близького, члена родини, розлучення і т.д. У такі періоди багато з людей можуть поповнити другу, умовно виділену нами групу [2].
У таких ситуаціях рвуться звичні соціальні зв'язки, наростає зовнішній дефіцит спілкування, який призводить до падіння самоповаги. Усі ці фактори штовхають їх на пошуки якогось нового соціального середовища. У такі моменти життя й можуть з'явитися представники однієї із сучасних сект, які пропонують ілюзію швидкого росту самоповаги, визнання якоюсь соціальною групою «вибраних» і «просунутих» особистостей. І дійсно, секта спочатку зустрічає неофіта з розкритими обіймами, у яких він на час знову може відчути щиросердечну рівновагу. Ось тут він і «попадається на гачок».
Третю умовну групу становлять психічно здоровіші й духовно розвинені люди, яких відрізняє прагнення до вищих цілей і ідеалів, часто досить ідеалізованих. Їхні піднесені моральні, світоглядні цінності залишаються незатребуваними або суспільством у цілому, або конкретним оточенням. Крах духовних орієнтирів змушує їх пуститися на пошуки того середовища, тієї групи людей, які розділяють їхні духовні устремління [32].
Як уже говорилося вище, молодий палкий розум може відкинути офіційну церкву через ортодоксію, вона може здатися йому недостатньо діяльної в досягненні високих ідеалів. А от пихаті обіцянки діячів сект можуть справити враження, особливо на молодь, що ще не має життєвого досвіду. Такі люди схильні ідеалізувати лідера, який дозволяє долучитися до «великої ідеї» або до «великої місії очищення й поліпшення людства». Висловлення рекрутерів від сект так багаті хльосткими виреченнями, що в них самий ідеалістичний розум може знайти те, що буде відповідати його високим ідеалам. Із часом більш реалістичні й зрілі розчаровуються в таких місіях, але вийти із секти непросто. Уся машина секти спрямована на залучення й утримання нових членів [34].
Існує й четверта категорія осіб, які приходять у секту. Вона відрізняється від попередніх трьох тим, що не випробовує дефіциту ні людського тепла, ні визнання духовних ідеалів, фізичне здоров'я таких осіб теж на необхідному рівні, у всякому разі, воно не є перешкодою в придбанні соціального визнання.
Що ж залучає таких людей до секти? Їх залучають можливості, які може надати їм секта, якщо їй (сектою) правильно скористатися. У сектах, як і в багатьох інших місцях, є люди, які прагнуть добитися просто певної вигоди. Хтось розуміє, що якщо правильно себе повести, те небувалий кар'єрний ріст і шанування тобі забезпечене. Як ми бачимо, попадають люди в секти по різних причинах. Одні ‑ психічно нездорові або попадають у секту в гостро несприятливі періоди психічного розвитку; інші шукають любов і розуміння, якими були обділені в дитинстві; треті шукають групу однодумців, які розділяли б їх високі устремління; четверті ‑ з меркантильних міркувань. Маючи різний психічний розвиток, усі вони прийшли по різних причинах, а отже, мають неоднакові очікування від своєї участі в секті. Рух їх у зворотньому напрямку зажадає серйозних зусиль фахівців різних профілів і їх самих. Виключення становить остання четверта група. Її представники знайдуть у собі сили покинути секту без усякої реабілітації, якщо вона не буде сприяти реалізації їх задумів.
Таким чином, людей, схильних до влучення в релігійну секту, можна розділити на чотири групи. До першої групи можна віднести людей, які попадають у секту, маючи якісь психічні захворювання або у зв'язку з особливостями психічного розвитку.
До другої групи можна віднеси людей, які прийшли в секту з тих родин, у яких панує твердий, авторитарний стиль виховання, відсутне щиросердечне тепло, повага й довіра до кожного члена родини. Інакше кажучи, це родини з несприятливим психологічним кліматом.
Третю умовну групу становлять психічно здоровіші й духовно розвинені люди, яких відрізняє прагнення до вищих цілей і ідеалів, часто досить ідеалізованих.
Існує й четверта категорія осіб, які приходять у секту. Вона відрізняється від попередніх трьох тим, що не випробовує дефіциту ні людського тепла, ні визнання духовних ідеалів, фізичне здоров'я таких осіб теж на необхідному рівні, у всякому разі, воно не є перешкодою в придбанні соціального визнання.
1.5 Вплив культу на психіку адепта
Деякі питання психопатології релігії залишаються дотепер недостатньо вивченими. Разом з тим, у зв'язку зі швидким поширенням в Україні традиційних і нетрадиційних релігійних навчань, вони залучають усе більше уваги й стають все більш актуальними. Значний розмах придбала трудноконтрольована діяльність численних релігійних тоталітарних деструктивних сект. Ретельне дослідження культової діяльності й велика клінічна робота за участю різних культів розвіяли переконання, що існували раніше, що культи залучають у свої ряди винятково психологічно вразливих або психічно хворих людей [83; 84; 87].