Якщо ж вивчити студента як особистість, то вік 18-20 років - це період найбільш активного розвитку моральних і естетичних почуттів, становлення і стабілізації характеру і, що особливо важливо, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянських, професійно-трудових та ін [9]. З цим періодом пов'язаний початок "економічної активності", під якою демографи розуміють включення людини в самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії та створення власної сім'ї. Перетворення мотивації, всієї системи ціннісних орієнтації, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв'язку з професіоналізацією - з іншого, виділяють цей вік як центральний періоду становлення характеру і інтелекту. Це час спортивних рекордів, початок художніх, технічних і наукових досягнень [9].
Студентський вік характерний і тим, що в цей період досягаються оптимуми розвитку інтелектуальних і фізичних сил. Але часто "проявляються "ножиці" між цими можливостями і їх дійсною реалізацією. Безперервно зростаючі творчі можливості, розвиток інтелектуальних і фізичних сил, які супроводжуються і розквітом зовнішньої привабливості, приховують в собі і ілюзії, що це зростання сил триватиме "вічно", що все краще життя ще попереду, що всього задуманого можна легко досягти ". Характерною рисою морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються ті якості, яких не вистачало в повній мірі в старших класах - цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (цілі, способу життя, обов'язку, любові, вірності та ін) [10].
Студентство - пора самоаналізу і самооцінок. Самооцінка здійснюється шляхом порівняння ідеального "Я" з реальним. Але ідеальне "Я" ще не вивірене і може бути випадковим, а реальне "Я" ще всебічно не оцінене самою особистістю. Це об'єктивна суперечність в розвитку особистості молодої людини може викликати в нього внутрішню невпевненість у собі і супроводжується інколи зовнішньої агресивністю, розв'язністю або відчуттям незрозумілості [9].
1.4 Самооцінка як фактор, який зумовлює готовність до самозабезпечення
Самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з оточуючими, його критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток його особистості [16].
У "Великому психологічному словнику" під ред. Б. Мещерякова і В. Зінченко самооцінка визначається наступним чином: Самооцінка - цінність, значимість, якої індивід наділяє себе в цілому і окремі сторони своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка виступає як відносно стійке структурне утворення, компонент Я-концещіі, самосвідомості, і як процес самооцінки. Основу самооцінки становить система особистісних смислів індивіда, прийнята ним система цінностей. Розглядається в якості центрального особистісного утворення і центрального компонента Я-концепції [4].
Самооцінка виконує регуляторну та захисну функції, впливаючи на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її взаємини з іншими людьми. Віодображуючи ступінь задоволеності або незадоволеності собою, рівень самоповаги, самооцінка створює основу для сприйняття власного успіху і неуспіху, постановки цілей певного рівня, тобто рівня домагань особистості. Захисна функція самооцінки, забезпечуючи відносну стабільність і автономність (незалежність) особи, може вести до спотворення даних досвіду і тим самим негативний вплив на розвиток [17].
Самооцінка - це впевненість у своїй здатності думати і справлятися з життєвими задачами; впевненість у своєму праві бути щасливим, почуття гідності, права на затвердження своїх потреб і бажань та на насолоду плодами своїх зусиль [16].
Самооцінка складається з двох взаємозалежних аспектів: самоефективності і самоповаги [4].
Самоефективність - відчуття особистої ефективності. Впевненість у функціонуванні власної психіки, у здатності мислити, у процесах, за допомогою яких я суджу, вибираю, вирішую; впевненість у здатності розуміти факти реальності, що входять у сферу моїх інтересів і потреб; когнітивна впевненість у собі [4].
Самоповага - відчуття особистої гідності. Впевненість у своїй цінності; позитивний принцип по відношенню до мого права жити і бути щасливим; комфорт при доречному затвердженню моїх думок, бажань і потреб; почуття, що радість - моє невід'ємне право [4].
Самооцінка - непостійний конструкт, вона постійно видозмінюється, вдосконалюється. Самооцінка обумовлена поєднанням знання про себе і світогляду, норм і цінностей, притаманних людині. Саме самооцінка виконує функцію регуляції поведінки та діяльності, так як вона може співвідносити потреби і домагання людини та її можливості [4].
психологічний готовність матеріальний самозабезпечення студентський
Розділ 2. Емпіричне дослідження взаємозв’язку самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів
2.1 Мета та завдання дослідження
Об'єкт дослідження: готовність до фінансового самозабезпечення.
Предмет дослідження: взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів.
Мета дослідження: виявлення зв'язку між самооцінкою особистості і готовністю до фінансового самозабезпечення у студентів.
Завдання: 1 - проаналізувати теоретичні підходи до проблеми взаємозв'язку самооцінки і готовності до матеріального самозабезпечення; 2 - визначити ступінь готовності та відношення до фінансового самозабезпечення студентів;
3 - виявити взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення.
2.2 Соціально-демографічні характеристики вибірки
У дослідженні брали участь 60 чоловік. З них 33 юнаків та 27 дівчат. Випробувані є студентами 4 і 5 курсу факультету психології, економічного та соціологічного факультетів. Вік випробуваних коливається від 20 до 22 років. Рівень матеріального статку досліджуваних коливається від 100 до 500 та вище доларів.
2.3 Методи та процедура дослідження
Для вирішення поставлених завдань у дослідженні були використані методи: 1) Метод анкетування для визначення наявності досвіду роботи у студентів, а також для того, щоб визначити, як студенти розподіляють наявні у них гроші. 2) Метод графічного шкалування для визначення суб'єктивної оцінки готовності студентів до матеріального самозабезпечення. Крім цього ми використовували такі методики: 1) Методика "Особистісний диференціал" для визначення самооцінки студентів. 2) Методика "Ціннісні орієнтації" Рокіча для визначення ієрархії ціннісних орієнтацій і визначення місця праці в ній (активне діяльне життя, продуктивне життя, матеріально забезпечене життя). 3) Проективна методика "Казка про студента, який сам себе утримував" для визначення якісних характеристик ставлення студентів до фінансового самозабезпечення.
Метод анкетування
Даний метод направлений на виявлення наявності досвіду роботи у студентів, а також відношення до наявних грошей: як студенти їх розподіляють, чи готові вони працювати, якщо б була можливість не працювати. Анкета включає в себе 6 питань: 5 закритих і 1 відкрите питання. Інструкція: Уважно прочитайте питання і виберіть один з даних варіантів відповідей. Пам'ятайте, що правильних і неправильних відповідей немає.
Метод графічного шкалування
Графічне шкалування направлено на визначення суб'єктивної оцінки студентами своєї готовності до фінансового самозабезпечення. Інструкція: Перед вами графічна шкала, яка відображає готовність до матеріального самозабезпечення. Позначте на ній на якому рівні, на вашу думку, ви знаходитесь.
Методика "Особистісний диференціал"
Методика спрямована на вивчення ставлення студентів до самих себе та до інших людей. Фактор Оцінки (О) в "Особистісному диференціалі" говорить про рівень самоповаги. Високі значення цього чинника говорять про те, що досліджуваний приймає себе як особистість та в певному сенсі задоволений собою.
Низькі значення фактора О вказують на критичне ставлення людини до самої себе, його незадоволеність власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями особистості, на недостатній рівень прийняття самого себе. Фактор Сили (С) в самооцінці свідчить про розвиток вольових сторін особистості, як вони усвідомлюються самим випробуваним. Його високі значення говорять про впевненість у собі, незалежність, схильність розраховувати на власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчать про недостатній самоконтроль, нездатність триматися прийнятої лінії поведінки, залежність від зовнішніх обставин і оцінок. Фактор Активності (А) в самооцінці інтерпретується як свідчення екстравертованості особистості. Позитивні значення вказують на високу активність, товариськість, імпульсивність; негативні - на інтровертованість, певну пасивність, спокійні емоційні реакції. Інструкція: У запропонованому бланку представлені найбільш поширені якості людини. Позитивні значення цих якостей позначені знаком "+", а негативні - "-". Їх ступінь оцінюється за семибальною шкалою. Порядок роботи з методикою дуже простий і полягає в наступному:
• вибір знака того чи іншого якості;
• визначення ступеня його прояви за балами:
o 3 - виявляється дуже сильно і дуже часто;
o 2 - виражено досить помітно і часто зустрічається;
o 1 - виявляється іноді й слабко;
o 0 - важко сказати, є і те, й інше.
На основі вибраних знаків і ступеня вираженості якості обведіть відповідну цифру в таблиці. Пам'ятайте, що позитивні і негативні якості людей, наведені в таблиці, постійно міняються місцями. Тому будьте уважні в своїх оцінках.