Необхідно вчитися мистецтву спільного життя, оскільки сварки спалюють вщент те, що колись було сім'єю, домом. Для цього необхідно оволодіти найважливішими сферами, якими є організація сімейного життя і вміння спілкуватися.
Чеський психолог М. Плзак пропонує організовувати сімейне життя таким чином:
1. Ведення домашнього господарства й бюджету. Дружина приймає рішення з усіх питань, пов'язаних із домашнім господарством, сама розпоряджається грошима «на кожен день». Зате чоловік розподіляє заощадження на придбання великих речей, поїздку у відпустку тощо. Необхідно також визначити обов'язки чоловіка по господарству. Крім цих обов'язків, дружина не повинна давати йому додаткових доручень.
2. Виховання дітей. Оптимальний варіант, коли дружина визначає, які обов'язки покласти на дітей, а чоловік слідкує за заняттями, особливо пов'язаними з індивідуальними схильностями.
3. Проведення відпочинку. У вільний час подружжю краще вести так зване «відкрите життя» : кожен має право хоч би один день на тиждень робити все, що заманеться. При цьому бажано бути поряд, проте без активного спілкування (наприклад, чоловік дивиться телевізор, а дружина читає). Необхідно відпочити одне від одного.
Якщо в сім'ї немає хорошої організації, то навіть дуже сильне дошлюбне кохання може згаснути на початку сімейного життя. Кохання не витримує конкуренції з емоціями, викликаними невлаштованим шлюбом. Ось чому організація окремих сфер сімейного життя залежить насамперед від уміння, знань подружжя. Коли спільне життя дезорганізоване, навіть виховані, культурні люди поводять себе у конфліктних ситуаціях неналежним чином.
Уміння спілкуватися - найважливіший момент подружніх стосунків, оскільки комунікативна культура в сім'ї проходить найбільше випробування. [17]
Окремо варто зупинитися на такому радикальному способі усунення подружніх конфліктів, як розлучення. На думку психологів, йому передує процес, що складається з трьох стадій:
а) емоційне розлучення, що виражається у відчуженні, байдужності партнерів одне до одного, втрата довіри і любові;
б) фізичне розлучення, що приводить до роздільного проживання;
в) юридичне розлучення, що вимагає правового оформлення припинення шлюбу.
Багатьом розлучення приносить рятування від ворожості, обману і того, що затьмарювало життя. Звичайно, воно має і негативні наслідки. Вони різні для тих хто розлучається, дітей і суспільства. Найбільш уразлива при розлученні жінка, у якої звичайно залишаються діти. Вона більше, ніж чоловік, піддана нервово-психічним розладам.
Негативні наслідки розлучення для дітей набагато значніші в порівнянні з наслідками для самих батьків. Дитина втрачає одного (часом улюбленого) із батьків, тому що в багатьох випадках матері перешкоджають батькам зустрічатися з дітьми. Дитина часто зазнає утиску однолітків із приводу відсутності в нього одного з батьків, що позначається на його нервово-психічному стані. Розлучення веде до того, що суспільство одержує неповну родину, збільшується число підлітків з поведінкою, що відхиляється, росте злочинність. Це створює для суспільства додаткові труднощі. [15,4]
Сучасна психологічна наука пропонує більш досконалі способи «боротьби» з буденністю та рутиною, але наголошує на безмежності цього процесу і вимагає від людини максимальної віддачі, уміння цінувати партнера.
Перше правило - прийняття близької людини такою, якою вона є, з усіма її недоліками та перевагами (ідеальної людини немає, і кожна далека від ідеалу). Головним чинником при цьому є духовна адаптація, завдяки якій відбувається абсолютне визнання цінності іншого.
Друге правило - подружнє спілкування має стати джерелом партнерського «прогладжування», тобто повинні мати місце повсякчасна підтримка разом із співчуттям, схвалення вчинків, поведінки.
Третє правило - надавати перевагу педагогіці схвалення і позбуватися звички користуватися педагогікою покарання. На питання: «Що легше - карати чи заохочувати?» - більшість людей відповість: «Карати». Роками створювалася система покарань, яка тримала нас в страху й покірливості. Страх став частиною свідомості більшості. Завдяки йому існують цілі держави і невігласи керують народами «…а братія мовчить собі, витріщивши очі, неначе так і треба». Батьки карають своїх дітей, щоб вони не сміли суперечити, мати власну точку зору. Не дай Боже, критикували батьків, нaвiть коли ті неправі. І, наслідуючи їх, уже дорослі діти вчиняють так само. Існує навіть cycпiльнa думка, що хороші батьки повинні карати дитину, щоб вона стала справжньою людиною. «Забиті» змалечку, уже дорослі люди, починаючи працювати, цілком нормально починають сприймати суцільні покарання. У народі навіть з'явився чорний гумор, що лише на власному похованні можна почути схвальні слова про себе. Завчену змалечку спрямованість на покарання переносять на партнера й у більшості випадків її об'єктом стають дрібниці, абсолютно непринципові моменти сімейного життя: не так подивився, не там став, не так зробив. «Звинувачений», розуміючи мізерність приводу для невдоволень, починає захищатися, виникає конфлікт, якого могло б зовсім не бути.
За І. Трухіним, різновидом «караючої» педагогіки є прагнення перевиховати партнера. Відомо, що звички завжди мотивуються, формуються тривалий час, стають частиною самоповаги, позитивного ставлення до себе. Тоді будь-яка невиправдана критика принижує гідність іншого, не дозволяє йому почуватися повноцінним, самодостатнім. Закономірно, що тут починає працювати механізм самозахисту, який часто змінює почуття до партнера на протилежні. [17]
Для оптимізації подружніх взаємин можна використовувати діагностику подружжя, а саме за допомогою таких методик:
- «Методика на визначення оцінки сумісності характерів». Ця методика включає 16 питань в тестовому вигляді, результат яких підраховують за допомогою таблиці та співвідносять з ключем. За її допомогою можна визначити рівень сумісності характерів у подружжя, що складають 3 рівні : гармонійна пара, можливі труднощі та складна пара.
- «Бланк самооцінки конструктивної взаємодії в подружніх відносинах». За допомогою цього бланку, а саме чесних відповідей на його запитання, можна визначити рівень готовності до конструктивної взаємодії в подружніх відносинах, та засоби поліпшення її готовності.
- «Методика К.Томаса на визначення стратегій поведінки особистості в конфліктних ситуаціях». За допомогою цієї методики можна визначити власний стиль поведінки в ситуації непорозуміння. Включає 30 тестових запитань. Результати визначаються ключем.
- «Методика исследования супружеских отношений». За допомогою цієї методики визначають характер спілкування в сімейній парі. Має 10 питань, опрацювання результатів відбувається за ключем. Виділяється 2 види спілкування: сім’ї, в якій прийнято розповідати про свої проблеми, та сім’я, в якій певний ряд питань замовчується.
- «Методика «Общение в семье» (Алешина Ю.Е., Гофман Л.Я., Дубовская Е.М). Методика призначена для визначення характеру спілкування між подружжям. Складається з 39 тестових запитань, результати визначаються за ключем. Характер спілкування визначають мірою розвитку шести складових :
- Довірливе спілкування;
- Взаєморозуміння між подружжям;
- Схожість у поглядах подружжя;
- Загальні символи сім’ї;
- Легкість спілкування між чоловіком і дружиною;
- Психотерапевтичне спілкування.
ВИСНОВКИ
1. Аналіз науково-методичної літератури щодо теми курсової роботи показав актуальність досліджуваної проблеми. Свої роботи дослідженню цієї проблеми присвятило багато вітчизняних (В. П. Меньшутін, А. М. Волкова, М. М. Обозов, А. М. Обозова, С. В. Ковальов.) та зарубіжних (Л. Б. Шнейдер, Мюріел Джеймс) вчених.
Вони розглядають подружжя, як міжособистісну взаємодію між чоловіком та дружиною, що врегульовується моральними принципами та підтримується, цінностями, які йому притаманні. Сім’я ж є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об’єднує не лише подружжя, але і їх дітей, а також інших родичів та близьких.
2. Сім'я – це суспільний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин), водночас мала соціальна група, що має історично визначену організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення. Сім'ю становлять особи, які проживають сумісно, пов'язанні спільним побутом і мають взаємні права і обов'язки. Подружжя вважається сім'єю й тоді коли дружина або чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних причин не проживають разом [8].
Особливостями сучасних молодих сімей є те, з яких причин вони утворюються та в якій формі існують:
- шлюб з розрахунку,
- духовний союз,
- романтичний шлюб,
- шлюб-товариство,
- шлюб, заснований на любові.
3. Цілком ймовірно, що якість відносин відбиває й пом'якшує вплив особистісних характеристик партнерів на психосоціальне функціонування. Стресові події, що відбуваються в період шлюбу, і те, як пари справляються із цими важкими обставинами, не менш важливі, ніж стійкі особистісні несприятливі фактори, які чоловік і жінка вносять у шлюб. Позитивність між партнерами не тільки зміцнює подружній союз, але й полегшує перехід до виконання батьківських функцій, а також сприяє встановленню позитивних відносинах між батьками й дітьми. Негативність має досить великий ряд причин виникнення, але може підлягати усуненню за допомогою досить тривалої та виснажливої роботи партнерів. Чим докладніше вчені вивчають подружні стосунки, тим більше переконуються у неможливості існування безконфліктних сімей. Тому так важливо розв'язувати конфлікти на початку, коли ненависть ще не охопила супротивників і вони можуть знайти конструктивне рішення.