Тому враховуючи усі її особливості, слід вважати помсту феноменом агресії, притаманним в першу чергу саме людському суспільству. І пояснити її виходячи з точки зору саме рефлекторної теорії, саме як ре-акції, іноді буває достатньо важко – хоча би тому, що іноді просто неможливо зрозуміти чому і як саме може протягом багатьох років зберігатися одне і те ж джерело збудження, якщо причина, що його викликала, здається давно вже відійшла в минуле. Тому більш вдалим підходом до цієї проблеми виглядає така точка зору, яка би враховувала погляди індивідуальної психології Адлера [1; 2] чи теорії функціональних систем [3]. Тоді, розглядаючи людину як істоту, для якої більш притаманна цілеспрямована дія, а не реакція у відповідь, можна вважати помсту саме акцією, а не ре-акцією – дією, спрямованою на досягнення певних і цілком визначених цілей, які дають особі певні вигоди і бонуси у майбутньому. Як мінімум – у вигляді відновлення справедливості (повернення до раніше займаного суспільного становища чи до раніше сформованого рівня взаємовідносин з іншими людьми), а як максимум – у вигляді отримання якихось нових і більш кращих результатів для себе. Так всі випадки етнічних чисток дуже часто насправді приховують за собою корисне прагнення отримання більш привілейованого становище саме для свого етносу, хоча би за рахунок звільнення життєвої території, не кажучи вже про безпосередню вигоду тих політиків, які за цим стоять. Кровну ж помсту можна віднести до проявів інстинкту розмноження, спрямованого в цьому сенсі на те, щоб надати виключні переваги для розвитку саме свого роду, а за соціальними революціями вже тим більше завжди приховуються чиїсь корисливі мотиви.
А проте – навіть таке пояснення підходить далеко не завжди і усіх випадках – певним дисонансом до нього стають усі ті випадки, за яких помста, здається, вже не приносить індивіду ні безпосередньої вигоди, ні покращення його становища. Так, коли людина починає мстити комусь через багато років після подій, що відбулися, це вже фактично не може ні чогось змінити, ні повернути їй молодість – і в цьому плані для звичайної людини логіка графа Монте-Крісто дійсно іноді може здатися достатньо дивною і незрозумілою. Так само як і батько, який мстить бандитам за зґвалтування і вбивство своєї дочки, теж таким чином вже ніколи не зможе повернути її назад. А проте – повторюваність таких моделей поведінки в реальному житті і їхня незмінна цінність в якості сюжетів майбутніх творів для режисерів кінофільмів і письменників свідчить таки про неабияку їхню живучість. Свідчить про щось, що залишається достатньо важливим і, очевидно, привабливим для багатьох. А тому – здається цілком логічним припустити, що й в цьому разі мова йде перш за все про створення якихось позитивних умов для себе у майбутньому. І якщо ще можна спорити про те, що може отримати старша людина, мстячись комусь за те, що відбувалося з нею в далекому минулому – то для батька, який вирішив відімстити бандитам за смерть дочки, це видається більш ніж зрозумілим – створення таких умов, такого світу, в якому те страшне, що вже сталося, вже ніколи більше не повториться, вже просто не матиме права на існування. І тому, що цих людей вже не буде існувати, і тому, що інші будуть боятися вчинити так само. І таким чином, виростаючи з біологічних і культурно-соціальних умов, і дуже часто породжуючи далеко не найкращі наслідки, помста разом з тим може говорити й про прагнення людини до створення нового, більш досконалого і справедливого суспільства, стверджувати таким чином її здатність не просто адаптуватися до вже існуючих умов чи уникати неприємностей, за Фромом – втікати від свободи [12], але й говорячи про її здатність боротися з обставинами, про її бажання створювати щось своє і краще, відновлюючи таким чином до певної міри й творчі здібності людини – хай навіть і такому, дещо спотвореному й неприродному, вигляді…
Література:
1. Адлер Альфред. Наука жить –
http://lib.ru/PSIHO/ADLER/live.txt
2. Адлер Альфред. Мотив власти. –
http://ihtik.lib.ru/psychology_20sept2007/psychology_20sept2007_167.rar
3. Анохин П.К.Очерки по физиологии функциональных систем.– М.: Медицина, 1975.
4. Біблія, або Книги Старого й Нового Заповіту.
5. Вікіпедія. Ангел помсти – http://uk.wikipedia.org/wiki/Раґуїл
6. Карнеги Дейл. Как завоёвывать друзей и оказывать влияние на людей. – Минск, «Беларусь», 1990.
7. Лоренц К. Агрессия. – http://lib.ru/PSIHO/LORENC/agressiya.txt
8. Налчаджян А.Агрессивность человека. – ООО «Питер-пресс», Санкт-Петербург, 2007.
9. Полный справочник психоаналитика п/ред Елисеева Ю.Ю. ООО «Издательство «Эксмо», М., 2007.
10. Фрейд З. Я и Оно – М., 1990, МПО «МЕТТЭМ»
11. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности – М., Издательство «Республика», 1994.
12. Фромм Э. Бегство от свободи– М., Издательская группа «Прогресс», 1995.
[1]К. Лоренц. «Агрессия»