Питання теорії мотивації (стр. 4 из 9)

Безсумнівний інтерес викликає концепція, запропонована В. Франклом - основоположником третьої Віденської психологічної школи.В. Франкл здобув надзвичайно широку для психолога популярність у 60-і роки, коли його книга "Людина у пошуках смислу" була видана загальним тиражем 2,5 млн. екз. На основі логічних висновків і об'ємної статистики Франкл доводить, що прагнення до пошуку і реалізації сенсу свого життя є вродженою мотиваційною здатністю людини як особистості, незалежно від її інтелекту, освіти, характеру, релігійності і т.д. Життя ставить перед людиною питання про сенс її існування, і людині доводиться щогодини відповідати на нього своїми діями. У структурі особистості є "ноетичний вимір", у якому локалізовані смисли. Цей вимір не зводиться до вимірів біологічних і навіть психологічних.

Смисл унікальний і неповторний, і можлива його змістовна оцінка через уявлення про цінності - деякі смислові універсали (останнім часом усе частіше говорять про "загальнолюдські цінності").

Тут доречно повернутися до А. Маслоу. У своїх останніх роботах він ввів у перелік мотивів "трансперсональні потреби" [54], тобто вимоги етики.

Людині властиво ранжувати потреби, ранжувати цінності. І це зрозуміло: те, що в даний момент і для цього конкретного індивіда є найважливішим, і буде найбільшою мірою мотивувати дію людини. Не можна не погодитися з А. Маслоу (про це говорять багато психологів, філософів, діячів науки та мистецтва) - це самореалізація, розкриття всіх можливостей людини. Однак тут чогось не вистачає. При підйомі описаною А. Маслоу драбиною суб'єктивних цінностей до самоактуалізації людина повинна враховувати моральні орієнтири, а також середовище, у якому вона знаходиться. Це дає підставу доповнити піраміду потреб. Насамперед це будуть не особистісні а, говорячи мовою А. Маслоу, "трансперсональні потреби", або, використовуючи термін В. Франкла, "ноетичний вимір", зокрема - це "потреба приносити користь людям", праця як етична норма.

Відомі слова Л.М. Толстого про те, що люди тільки роблять вигляд, що воюють, торгують, будують, головне ж, що вони роблять усе життя - це вирішують моральні проблеми.

І. Кант говорив: "Дві речі наповняють душу завжди новим і все сильнішим подивом і благоговінням, чим частіше і довше ми замислюємось над ними, - це зоряне небо наді мною і моральний закон у мені".

В даному випадку постулати великих релігій світу, міркування вчених і видатних письменників сходяться на платформі гуманізму.

Виникає спокуса, використовувавши піраміду А. Маслоу, зобразити символічно головні мотиви, які рухають людиною, як це показано на рис.4. Трансцендентну цінність - мораль - ми зобразили у вигляді сфери, бо сфера - символ досконалого. Вона не знаходиться усередині піраміди цінностей людини, не є просто найвищим щаблем у драбині цінностей, але лежить поза нею як вагома мета розвитку особистості поряд із самореалізацією. Особистість, розвиваючись, самореалізуючись, повинна співвідносити свої цінності та інтереси з моральними нормами (адже самореалізація може бути і у шахрайстві, мафіозній діяльності і т.д.). Але чи створює мораль лише обмеження у діяльності людини? Ні, поряд з цим вона створює і високі мотиви: усвідомлюючи, що вона чинить морально, наприклад, успішно працює для інших, людина активізується, працює більш ефективно.

Нагадаємо, що й у зображенні ієрархічної структури корпоративної культури загальна мораль, сенс життя були поставлені на верхнє місце. Як буде далі показано, це відповідає розумінню провідними компаніями світу своєї місії та їх основним принципам.

Рис.4. Система факторів, яка зумовлює поведінку людини

І все-таки сфера знаходиться не над вершиною піраміди, а певною мірою перетинається з її верхньою частиною, бо самореалізація людини має цінність сама по собі. Принципи системного підходу вимагають також, щоб на малюнку було зображене зовнішнє середовище.

Воно обмежене штриховою лінією; так підкреслюється умовність границі, що відокремлює частину середовища, з яким має справу людина і де можуть знаходитися зовнішні стимули її поведінки.

Очевидно, що запропонована схема є інтегрованою.

Вона враховує:

1) особистісні теорії (піраміда),

2) ціннісні (верхня частина піраміди і сфера),

3) ситуаційні (куб).

3. Мотивація як процес у певному середовищі та ситуації

Усюди доводиться мати справу із ситуацією, коли високі цінності людини не забезпечують таку ефективність його діяльності, як цього можна було б очікувати. Це пов'язано з тим, що на силу мотивації, крім властивостей особистості, впливає багато інших факторів, які допомагають розкривати процесуальні та ситуаційні теорії мотивації.

Як приклад процесуальної моделі мотивації, яка використовує теорію очікування, можна навести формулу Врума:

М = ЗРРВВал, (1)

де М - сила мотивації;

ЗР - очікування або, точніше, імовірність того, що витрачені зусилля дадуть бажаний результат;

РВ - очікування або ймовірність того, що результат спричинить очікувану винагороду;

Вал - валентність, очікувана корисність винагороди, її привабливість.

Ця формула означає, що якщо результат вимагає великих зусиль, очікувана винагорода невелика, а її значення для людини мале, то мотивація буде слабкою, і навпаки.

Велике значення має теорія справедливості, яка показує, що працівник завжди співвідносить свою винагороду з винагородою інших людей, які виконують аналогічну роботу. Популярністю у спеціалістів користується комплексна модель Маймона Портера й Едварда Лоулера, що застосовує теорію очікувань і теорію справедливості й одночасно показує роль здібностей і характерних особливостей людини. Вона підкреслює, що важливою є не сама винагорода, а те, як вона сприймається суб'єктом (суб'єктивна корисність).

Процес мотивації відповідно до моделі Портера-Лоулера складається з трьох етапів.

По-перше, рівень зусиль, які затратить працівник, залежить від прогнозованої корисності винагороди і наявності у його свідомості ймовірнісного зв'язку цих зусиль з винагородою.

По-друге, результат (кількість і якість роботи) залежить від зусиль працівника, його здібностей та характеру, а також від його ролі у реалізації результату.

По-третє, працівник отримує задоволення, як наслідок винагород, з урахуванням його власної оцінки справедливості винагороди. Ступінь задоволення буде впливати на мотивацію людини за умови повторення подібних ситуацій.

Тут виникає дуже важливе для зазначеної проблеми поняття "задоволеність людини працею". Мається на увазі емоційно-оцінне відношення особистості або групи до виконуваної роботи, умов її виконання і результатів.

Для глибшого розуміння мотивації як процесу необхідно залучити теорію прийняття рішень, як це зроблено у роботі [102]. На основі зазначених процесуальних теорій мотивації, але з урахуванням робіт з теорії проектування [90], а також теорії прийняття рішень, розглянемо більш докладно мотиваційно-поведінковий процес людини.

Схему цього процесу подано на рис.5. Зазначимо, що елементи процесу ми вичленували умовно, бо повна диз'юнкція в даній сфері знань неможлива.

Насамперед необхідно відзначити, що процес мотивації розглядається у широкому плані. Він включає нерозривно пов'язані між собою 4 стадії: власне мотивацію; прийняття рішень; поведінку й оцінку його результатів, а також задоволення від праці. Вивчення, крім власне мотивації прийняття рішень, - результат когнітивного підходу до мотивації. Розгляд трудової поведінки, дій необхідний тому, що оцінка його результатів посилює або послаблює мотивацію. Про велику роль задоволення від праці вже згадувалося.

Рис.5. Мотиваційно-поведінковий процес із позицій прийняття рішень

Якщо згадати X. Хекхаузена [105], то ми побачимо, що він виділяє 4 погляди на поведінку: перший - урахування особистісних факторів, другий - ситуаційних факторів, третій - їх взаємодії і четвертий - врахування можливостей.

У нашій схемі на стадії 1 і 2 цьому відповідають модулі 1.2 "Внутрішня мотивація", 1.1 "Зовнішня мотивація - стимуляція", лінія зв'язку між ними, а також модуль 2.1 "Можливості". На стадії 1 у схемі додано модуль 1.3 "Надперсональна мотивація" (етичні норми, за А. Маслоу - "Трансперсональні потреби" [54]).

При внутрішній мотивації має місце вже згаданий ланцюжок етапів розглянутого процесу: потреби - цінності - мотиви - цілі. При цьому ціль - це усвідомлений образ очікуваного результату, з'єднаний у психіці з деяким попереднім "проектом" дій.

На стадії 2 під час формування рішень, крім цілей, середовища, можливостей людини, мають значення багато інших факторів. Велику роль відіграє врахування минулого досвіду людини, використання змісту його довгострокової пам'яті (модуль 2.3).

На стадії 3 важливою є оцінка результату дії (3.2) з урахуванням рівня домагань (3.3).

На стадії 4 велике значення звичайно має винагорода (4.1), але дієвість зовнішньої винагороди залежить від її гласності, справедливості й відстрочки винагороди (4.2). Потреба в справедливості належить до найважливіших соціальних потреб. Тому більш висока, але менш справедлива, на думку суб'єкта, винагорода може не тільки виявитися неефективною, але навіть змінити спрямованість трудової поведінки. Роль заохочення, винагороди часто принижується, бо ототожнюється з прямою дією - "платою за працю".

Насправді існує чимало ефектів, які супроводжують процес винагороди, якщо він здійснюється правильно: