інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів – організацій. Їхню діяльність треба зосередити на: розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем; практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління;
інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності компанії є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподасрької інфраструктури. Інші всі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності компанії справляє належний розвиток виробничої інфраструктури;
структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру.
Головні з них відбуваються в таких сферах:
склад та технічний рівень основних фондів;
масштабів діяльності;
склад персоналу за ознаками статті, освіченості, кваліфікації.
Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності діяльності.
При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.
3.2 Вдосконалення обліку валових доходів і валових витрат
У сучасних умовах особливого значення набуває підвищення ефективності ведення бухгалтерського обліку і зниження ефективності ведення податкового обліку.
Податковий облік можна визначити як підсистему бухгалтерського обліку, яка за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції нарахування та сплати податків. Зокрема у ст.1013 (53) проекту Податкового кодексу податковий облік визначається як система обов’язкових форм і методів відображення платниками податків результатів господарської діяльності або інших об’єктів, пов’язаних з визначенням податкового зобов’язання з відповідних податків. Тобто мова фактично йде про те, що податковий облік обгрунтовує, регулює взаємовідносини між платниками податків і державою щодо обсягів і структури податків та інших обов’язкових платежів.
Отже, склалася ситуація, яка фактично призвела до формування паралельної системи обліку, що не контролюється подвійним записом, і значно підвищила витрати на його ведення і призвела до поглиблення протиріч з міжнародними правилами. Це можна побачити на прикладі податку на прибуток. Так, оподатковуваний прибуток у податкових деклараціях – це не прибуток взагалі, а певна довільна величина, слабо пов’язана з результатами господарської діяльності, що може збігатися з величиною приросту капіталу в даному звітному періоді тільки випадково. У цьому разі держава вилучає не приріст капіталу, а безпосередньо капітал.
Отже, на даний момент податкове законодавство взаємодіє з бухгалтерським обліком таким чином, що особливості реального оподаткування впливають на порядок відображення сум, пов’язаних з податком на прибуток у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, тобто податок, який підлягає сплаті до бюджету, обчислюється не за бухгалтерськими правилами, які реально визначають кінцевий фінансовий результат, а за окремими правилами, встановленими податковим законодавством.
Щодо Звіту про фінансові результати, то аж до статей «Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток або збиток» (ряд. 170 або 175) ніякі правила податкового законодавства не можуть вплинути на фінансові показники, що визначаються згідно з нормами чинних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, і передусім П(С)БО 15 «Дохід» і П(С)БО 16 «Витрати» Це основна відмінність між міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 12 “Облік податків на доходи” і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 “Податок на прибуток” [60]. Така відмінність на сьогодні є реальністю, і тому необхідно шукати шляхи найефективнішого вирішення цього питання. Тому можна говорити про те, що в сучасних умовах однією з основних проблем є інтеграція різних видів обліку в єдину інформаційну систему. Хоча податковий і фінансовий облік пов’язані між собою, результати за даними цих двох систем обліку суттєво відрізняються між собою. До найпоширеніших причин таких відхилень можна віднести:
принципово новий підхід до визначення моменту виникнення валових доходів та валових витрат, який не збігається з моментом отримання доходів і витрат діяльності підприємств (правило “першої події” в податковому обліку та принцип нарахувань в бухгалтерському);
відмінність у методиці визначення сум валових доходів і витрат, а також сум витрат і доходів діяльності;
новий підхід до визначення об’єкта оподаткування (об’єкт оподаткування в податковому обліку є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань і який не збігається з прибутком, що є різницею між доходами і витратами, відображеними у фінансовому обліку);
існування у фінансовому обліку певних теоретичних категорій, цілісної методології обліку та обмеження теоретико-методологічної бази податкового обліку лише правилами його ведення;
відмінність у призначенні фінансової та податкової звітності (якщо за даними першої можна охарактеризувати фінансовий стан, то за даними другої – стан розрахунків з бюджетом).
Усе це свідчить про те, що назріла необхідність інтеграції податкового і бухгалтерського обліку. Слід зазначити, що незалежно від шляху, який буде обрано щодо взаємоузгодження обліку та оподаткування, податкову і фінансову звітність слід складати, керуючись загальними методологічними принципами бухгалтерського обліку, тобто податкове законодавство повинно бути зорієнтоване на формування податкових показників на основі даних бухгалтерського обліку, який базується на Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Можна припустити, що наявність розбіжностей між даними бухгалтерського обліку і податкової звітності зумовлені тільки тим, що більшість податкових законів були прийняті раніше вищеназваного Закону. Проте вже сьогодні очевидно, що у проекті Податкового кодексу проблема розбіжностей не знайшла вирішення, серйозним недоліком є те, що у ньому не передбачено механізму отримання з бухгалтерського обліку інформації для складання податкової звітності. Тому навіть при відмові від застосування правила «першої події», проблему не буде вирішено.
Для вирішення проблеми необхідно розробити проект наказу «Про затвердження Положення про бухгалтерський облік валових доходів та валових витрат суб'єктів господарювання». Різні підходи, закладені до формування прибутку в податковому законодавстві і національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, призвели до того, що бухгалтерський облік є джерелом інформації для складання лише фінансової звітності, хоча відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такий облік також повинен бути підґрунтям для складання податкової звітності. Аналогічних нормативно-правових актів у діючому правовому полі України на сьогодні не існує.
Прийняття проекту наказу «Про затвердження Положення про бухгалтерський облік валових доходів та валових витрат суб’єктів господарювання» забезпечить процес формування податкового прибутку за даними бухгалтерського обліку, створить умови для формування бухгалтерської інформації про валові витрати і валові доходи, що має здійснюватися паралельно з формуванням інформації про витрати і доходи для складання фінансової звітності.
Методологічна відмінність облікового і податкового прибутків обумовлена використанням при їх обчисленні різних способів оцінки і підходів до визнання доходів і витрат, активів і зобов'язань суб'єкта господарювання.
Для визначення податкового прибутку цим Положенням передбачається використовувати систему облікових регістрів. Регістри призначені для систематизації даних бухгалтерського обліку з метою складання декларації з податку на прибуток підприємства.
Показники Декларації розраховуються шляхом коригування показників, що використовуються для складання фінансової звітності, на величину постійних і тимчасових податкових різниць. За своїм економічним змістом та характером узагальнення інформації зазначені регістри є регістрами аналітичного обліку, які деталізують дані синтетичних рахунків та субрахунків з метою складання Декларації. За технічною будовою зазначені облікові регістри є відомостями та розроблювальними таблицями. Відомості ведуться до рахунків, за даними яких розраховуються тимчасові та постійні податкові різниці, валові витрати і валові доходи. Розроблювальні таблиці призначені для підготовки даних до складання відомостей. Підсумкові дані відомостей використовуються для складання заключного регістру з розрахунку показників Декларації з податку на прибуток підприємства за даними бухгалтерського обліку. У Заключному регістрі здійснюється зведення всіх даних бухгалтерського обліку, необхідних для складання Декларації.
Прийняття зазначеного проекту позитивно вплине на процес складання податкової звітності та надасть можливість більш якісно та ефективно проводити аудит компаній.
3.3 Шляхи підвищення ефективності використання валових доходів і ефективності використання валових витрат