Метод аудиту - це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що вивчаються. Велику кількість різних прийомів можна об'єднати в три групи: визначення стану об'єктів в натуральному вигляді, зіставлення і оцінка. Прийоми першої групи - це огляд, перерахунок, зважування, вимірювання, що дозволяють визначити кількісний стан об'єкту, лабораторний аналіз, метою якого є визначення якісного стану об'єкту. Зіставлення дозволяє визначити відхилення дійсного стану об'єктів від норм і нормативів, прогнозних показників, багатьох інших правил, відповідно до яких вони повинні функціонувати. Прийоми третьої групи пов'язані з оцінкою минулого, справжнього і майбутнього стану об'єктів, вони є логічним завершенням процесу зіставлення. Оцінці підлягає стан всіх об'єктів, по відношенню до яких застосовуються обидва попередні методи. Змістом всіх без виключення аудиторських операцій у сфері економіки є оцінка, тобто правильне сприйняття сутнісних сторін процесів - об'єктів аудиторського вивчення
Мета аудита - рішення конкретної задачі, що визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірним зобов'язанням аудитора і клієнта.
Основною метою аудитора при перевірці середньої заробітної плати є визначення сильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні.
Основне завдання аудита середньої заробітної плати - перевірка дотримання нормативно-правових актів при визначенні середньої заробітної плати, утриманнях із її і правильності ведення бухгалтерського обліку та звітності по виплатам лікарняних та відпускних.
Основні джерела аудиту є:
- штатні розклади, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нормативи виробітку;
- основні форми первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників;
- генеральні та галузеві угоди; трудові угоди, колективні договори, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати;
- реєстри синтетичного й аналітичного обліку;
- фінансова, оперативна й статистична звітність
Документальне оформлення аудиту складається з двох видів документів: робочих і підсумкових.
Підсумкова документація включає в себе:
-аудиторський висновок;
-документацію, яка передається замовнику.
Аудиторський висновок являється обов’язковим компонентом підсумкової документації.
Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту. Робочі документи повинні включати в себе всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного проведення перевірки і яка повинна підтвердити ті підсумки, які він приводить у своєму висновку.
Робочі документи повинні виконувати наступні функції:
- забезпечити обгрунтування аудиторського висновку і бути відповідними загальноприйнятим;
- забезпечувати регістрацію планування і виконання аудиту;
- полегшувати процес керівництва і контролю якості;
- підтримувати методичний підход до аудиту;
- допомогати аудитору в його роботі.
Робоча документація повинна містити опис всіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору прийшлось зіткнутись при проведенні аудиту.
Робоча документація повинна бути достатньо повною і детальною настільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав зв’язка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була проведена, і обгрунтувати зроблені висновки. Робоча документація повинна складатись по мірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.
Особливе значення в методі має оцінка ризику, який до певної міри властивий аудиторській практиці у зв'язку з можливістю помилок в окремих частинах аудиторського висновку, а також помилок і невідповідностей в обліку і бухгалтерській звітності. Така оцінка проводиться на стадії вибору клієнта і планування аудиту. Загальне обстеження об'єктів за допомогою цілеспрямованих тестів дозволяє визначити ступінь ризику і на цій підставі або відхилити прохання клієнта про аудиторську перевірку, або прийняти необхідні заходи для зменшення ризику. Оцінку ризику проводять на підставі зіставлення фактичного стану об'єктів з відповідними еталонами - планами, нормами, законоположеннями, тобто з їх бажаним станом.
Одним з найважливіших робочих нормативів, тобто основних правил здійснення аудиту, є планування, відповідно до якого аудитор повинен так організувати свою діяльність, щоб забезпечити її високу якість і бути упевненим, що в кожній конкретній ситуації застосовуються найбільш ефективні і дієві процедури аудиту. Планування аудиту тісно пов'язане з визначенням цілей, завдань, відповідальності і обов'язків аудитора. Облік цих чинників повинен гарантувати високу якість, економічність, ефективність і своєчасність незалежних перевірок. Першочерговому плануванню підлягають аудиторські перевірки бухгалтерської звітності на підприємствах, де відповідно до чинного законодавства вони є обов'язковими. Потім планується надання аудиторських послуг з додаткових договорів. При плануванні перевірки і підготовці до неї аудитор зобов'язаний визначити:
- найважливіші напрями діяльності одиниці, що перевіряється;
- питання підлеглості;
- форму представлення висновків і висновків;
- цілі, об'єкти аудиту;
- сильні і слабкі сторони ключових напрямів системи управле-
ния і контролю підприємства;
- істотну сторону даних питань;
- найбільш прийнятний метод перевірки.
Для успішного виконання цих завдань потрібно вивчити систему внутрішнього аудиту одиниці, що перевіряється, її робочу програму, заходи, які були прийняті для виконання рекомендацій попереднього аудитора, підготувати документацію, необхідну для проведення аудиту, скласти план перевірки, затверджений директором аудиторської фірми і директором підприємства, що перевіряється, здійснити аудит і скласти кваліфікований аудиторський висновок, якщо результати перевірки надають таку можливість. При складанні загального плану проведення аудиту доцільно передбачити наступні питання:
- умови договору на виконання аудиту;
- зміст аудиторського звіту, терміни його надання і інші способи передачі інформації клієнтові;
- встановлена законом відповідальність аудитора;
- відповідальність клієнта за надану бухгалтерську звітність і повноту іншої необхідної інформації;
- вживана форма бухгалтерського обліку;
- дія на аудит нових бухгалтерських або аудиторських інструкцій, нормативів, законів в ході аудиторських перевірок;
- встановлення рівнів істотності вирішуваних задач;
- визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;
- ступінь довіри до форми бухгалтерського обліку і внутрішньому контролю;
- робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення;
- суть і об'єм аудиторських доказів;
- умови, що вимагають особливої уваги (можливість помилки, обма-
на і ін. );
- аудиторський ризик;
- залучення експертів.
Після ухвалення зобов'язання по виконанню аудиту аудитор зобов'язаний провести аудиторські процедури, узгоджені з клієнтом, які в загальному вигляді можуть бути представлені таким чином :
- розуміння діяльності підприємства, його організації, галузі, в якою здійснюється ця діяльність;
- отримання і аналіз інформації про діяльність підприємства в загалі, а також про облік і віддзеркалення господарських операцій;
- вивчення форми і методу обліку, визначення їх відповідності пред'явленим до них вимогам (глибина і спосіб вивчення залежить від складності форми обліку разом, в якому ступені аудитор может вважатися на дані внутрішнього контролю);
- аналіз форм і методів обліку з письмовим викладом фактів складання схем документообігу, анкет або комбінація цих методов;
- використання результатів аналізу діяльності, проведеного клієнтом, з його згоди;
- контроль процесу віддзеркалення деяких операцій в обліку методом "крізної перевірки";
- перевірка того, що протягом всього періоду діяльності форми і методи обліку застосовувалися так, як це відображено в нормативних документах.
Згідно постанові №100 від 8 лютого 1995 р «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (зі змінами) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. В таблиці 1.10 подана характеристика виплат які враховуються та не враховуються для обліку середньої заробітної плати для обчислення відпускних та інших виплат.