перспективний, що застосовується для прогнозування основних фінансових показників (капіталу, валюти балансу, обсягу кредитно-інвестиційного портфеля і тощо) і результатів фінансової діяльності.
В залежності від об'єкта дослідження аналіз діяльності банка поділяється на:
функціональний, що дозволяє виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також оцінити ефективність і доцільність функцій, виконуваних банком.
структурний, що проводиться за видами банківських операцій і дозволяє визначити склад і питому вагу економічних контрагентів за активними і пасивними операціями, а також структуру доходів і прибутку банку;
операційно-вартісний, завдяки якому розширюється уявлення про прибутковість банку, вартості та рентабельності (або збитковості) конкретних операцій; він дозволяє оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрямки депозитно-кредитної політики за кожним контрагентом з метою максимізації прибутку.
Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які знаходяться розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.
7. Прийоми і методи аналізу
Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення.
Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві групи якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають жодної числової характеристики явищам, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні процесу наукового пізнання в цілому і в Інших наукових сферах дослідження. До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження належать: аналіз (деталізація), синтез (узагальнення), індукція, дедукція, порівняння, евристичні прийоми. Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічним явищам, що досліджуються, і поділяються на описові та аналітичні.
Описові прийоми дослідження дають змогу визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, стан та структуру економічних явищ, дають певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.
Аналітичні прийоми дають змогу не тільки визначити певні значення показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідити причинно-наслідкові залежності між явищами, ступінь впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються під час дослідження стохастичних взаємозв'язків. До перших належать ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, пайової участі, балансовий прийом. Серед прийомів стохастичного факторного аналізу найбільш поширені такі, як аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища. До них відносять прийоми лінійного програмування, теорію масового обслуговування, теорію ігор та інші економіко-математичні методи.
Для проведення аналізу банківської діяльності використовуються наступні методи і прийоми.
1. Метод порівняння. Припускає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх загальних рис або розходжень
2. Метод приведення показників у порівняльний вигляд. Наприклад, щоб згрупувати всі видані банком кредити, необхідно привести їх суми в порівняльний вигляд (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті). Для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент шляхом множення на відповідний валютно-обмінний курс і тільки після цього підсумовуються всі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті).
3.Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку тощо, а відносні відображають співвідношення будь-яких абсолютних показників шляхом одного на іншій. Даний метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.
4. Метод групувань. Дозволяє шляхом систематизації даних балансу розібратися в сутності явищ і процесів, що аналізуються. Під час аналізу фінансової стійкості застосовуються групування рахунків балансу з погляду виділення власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків.
5. Балансовий метод. Служить головним способом для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і врівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними. Даний метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку.
6. Графічний метод. Графіки представляють собою масштабне зображення показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур і мають велике ілюстративне значення.
7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу, як правило, подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у визначеному порядку.
8. Аналіз тенденцій складу структури і динаміки доходних активів
Загальний аналіз активів банку як і аналіз доходних активів ґрунтується на застосуванні методики вертикального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення ті подальшу оцінку наступних показників:
процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником;
абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковим (базисними);
темпи росту або приросту показників в аналітичному періоді.
В процесі вертикального або структурного аналізу активів визначається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності рівнем доходності, а також склад та структура кожного виду активів кредитного портфелю, портфелю цінних паперів, високоліквідних та інших активів. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації.
Результати вертикального аналізу, як правило, оформляються графічне у формі секторних та стовпчикових діаграм.
Горизонтальний або трендовий аналіз дає змогу вивчити динаміку активів в цілому і окремих їх видів у часі, визначити загальні тенденції їх зміни або тренда.
Результати цього аналізу оформляються графічно у формі стовпчикових діаграм та лінійних графіків, що полегшує визначення лінії тренда.
Вертикальний та горизонтальний аналіз, при загальному вивченні активів, зазвичай, здійснюються одночасно.
9. Тип робочих активів
До робочих активів належать: “Готівка”, портфель цінних паперів, кредитний портфель.
Валюту, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та інші кошти в НБУ можна об'єднати в одну групу і охарактеризувати під загальною назвою "Готівка". Даний актив є першим джерелом банку на випадок вилучення депозитів і для задоволення початкових потреб клієнтів. Банки зацікавлені тримати мінімально допустиму суму, оскільки запас готівкових коштів не приносить доходу або забезпечує невеликий відсотковий доход. Актив у вигляді готівки задовольняє потреби банку у ліквідних коштах, тобто в коштах, які необхідні для покриття непередбачених та термінових зобов'язань. Грошові кошти та кошти в НБУ показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу "чим більше - тим краще", адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак, у період фінансової нестабільності значні обсяги зазначених активів можуть вважатися позитивною ознакою стабільності банку.
Портфель цінних паперів включає "ОВДП", "Інші цінні папери" та "Вкладення капіталу";
Кредитний портфель відображає залишки всіх наданих кредитів, за винятком міжбанківських.
10. Тип недоходних активів
У складі недоходних активів відображаються банківські метали, товарно-матеріальні цінності, витрати майбутніх періодів, дебіторська заборгованість тощо.
Дебіторська заборгованість розглядається за такими видами: за податком на прибуток; за іншими податками та обов'язковими платежами; за операціями з банками; за операціями з купівлі-продажу валюти (для клієнтів і за рахунок банку); з придбання основних засобів та нематеріальних активів;
за операціями з фінансовими інструментами; працівникам банку; інші сумнівні заборгованості.