тор був глибоко обўзнаний ўз новўтнўми досягненнями "наук соцўо-
логўчних" ў тих вчених, що пўднялися до "оброблення" та узагальнення
емпўрўчних фактўв, - Бокля, Маркса, Спенсера, Тейлора та ўн.
Майбутнї людства Ў.Франко вбачаї не в пануваннў одного класу над
ўншим, не в боротьбў бўдних проти багатих, не у "всесвўтнўй рўзанинў",
а в прогресў технўки, розвитковў науки, культури, освўти, моралў й пе-
реконаннў, що "послўднўй акт велико∙ революцў∙ соцўально∙ буде остўльки
лагўднўший, оскўльки освўта ў наука зможе прояснити масам робочого на-
роду цўль ў способи цўлого дўла", - пише вўн у працў "Наука ў ∙∙ стано-
вище щодо працюючих класўв".
Учений прекрасно розумўв, що ўсторўя - складний процес, не звичай-
ний перелўк "важливих подўй" - воїн, дўючих осўб, процесўв, наслўдкўв,
що вона нўколи не може стати "повною, скўнченою, такою, про котру мож-
на сказати: се будинок готовий, нў однўї∙ цеглини в нўм не хибуї.
...Ўсторўя назавсўгди останеться таким будинком, котрий кожне нове по-
колўння в бўльшўй або в меншўй частинў перебудовуї ў пересипаї вўдповў-
дно до власних потреб, до власних поглядўв". Вона ї закономўрним проце-
сом, а людство в своїму розвитку пўдпорядковане певним "законам, а не
залежить вўд примх ў бажань окремих людей". В ўсторў∙ укра∙нсько∙ нау-
ки це була нова методологўя ў нова парадигма для ўсторўографў∙ в ро-
зумўннў ўсторичного процесу розвитку суспўльства, його джерел, ме-
ханўзмўв ў рушўйних сил.
Ўван Франко дуже високо оцўнюї збирання ў вивчення фольклору, що,
як вўн пўдкреслюї, допомагало "глибше заглядати в душу свого народу",
сприяло формуванню нацўонально∙ свўдомостў, особливо ўнтелўгенцў∙, та
справў вўдродження нацў∙.
Будучи видатним ученим ў водночас впливовим громадсько-полўтичним
дўячем, М.Грушевський придўляв велику увагу як теоретичним, так ў пра-
5;1
- 11 -
ктично-полўтичним проблемам розбудови молодо∙ Укра∙нсько∙ держави. Ком-
плекс цих проблем мўстив у собў як суто соцўологўчнў питання (соцўаль-
но-класова структура суспўльства, проблема взаїмовўдносин мўста й села,
динамўка громадських суспўльно-полўтичних настро∙в), так ў соцўологўчнў
аспекти питань державного будўвництва (проблема суспўльно-полўтичного
устрою, нацўональна полўтика - етносоцўологўя та етнополўтика, соцўо-
логўя суспўльно∙ моралў).
Найбўльш адекватний вираз соцўологўчнў ўнтереси вченого, що форму-
валися пўд теоретичним впливом ўдей класично∙ позитивўстсько∙ традицў∙,
французько∙ соцўологўчно∙ школи Дюркгейма, антропологўчних дослўдўв
Левў-Брюля, Л.Моргана, етнологў∙ та психологў∙ В.Вундта, найшли в його
курсў "генетично∙ соцўологў∙", яка була своїрўдним вступом до початкўв
еволюцў∙ громадянства в Укра∙нў.
"Генетична соцўологўя", ўде∙ яко∙ Грушевський розвиваї на сторўн-
ках сво∙х "Початкўв громадянства", продовжила цю актуальну дослўдницьку
соцўологўчну традицўю вивчення людського суспўльства й суспўльностў.
Завдання цўї∙ працў вчений визначаї у такий спосўб - "в популярнўй ў
короткўй формў... ознайомити ширшў верстви нашого громадянства з
новўшими течўямив сўй сферў, з фактами ў помўченнями, поробленими
спўльною працею цивўлўзованих народўв".
М.Грушевський по-своїму розв'язуї проблему механўзму еволюцў∙ люд-
ського суспўльства й рўзних форм суспўльностў. Аналўзуючи соцўальнў
факти того часу та дослўдження соцўально∙ еволюцў∙ в минулому, вчений
доходить висновку про вирўшальну роль у вўчних змўнах людського життя
невпинно∙ конкуренцў∙ ўндивўдуалўстських та колективўстських тенденцўй
ў перўоидчного чергування переваги то одних, то других. Саме ця бо-
ротьба двох тенденцўй ї, на думку Грушевського, основою того ритму
соцўально∙ еволюцў∙, котрий дослўджуї соцўологўя ў всў соцўальнў науки.
В концепцў∙ "генетично∙ соцўологў∙" Грушевський намагаїться по-
лўдовно впроваджувати свўй методологўчний принцип органўчного синтезу
основних факторўв розвитку людського суспўльства - бўологўчного,
психўчного та соцўального.
Перша стадўя розвитку суспўльностў характеризуїтся, за Грушев-
ським, перевагою бўологўчних факторўв розвитку досоцўальних форм ор-
ганўзацў∙ та вўдокремленням людини й людського колективу зў сфери тва-
ринного ўснування з подальшим поглибленням дў∙ соцўального та психо-
5;1
- 12 -
логўчного факторўв.
Друга стадўя характеризуїться пануванням племўнно-родово∙ ор-
ганўзацў∙ та процесами ∙∙ поступового розкладу пўд впливом економўчно∙
диференцўацў∙, розвитком особисто∙ власностў та вўдокремленням родини
чи родинно∙ сўм'∙ ўз загалу племенў. Формуїться влада та соцўальнў вер-
стви, яким вона належить, - вўйськова аристократўя, цивўльнў та
релўгўйнў авторитети.
Процеси розкладу племўнно-родово∙ органўзацў∙ неминуче приводять
до формування класово∙ держави, що й знаменуї собою наступ третьо∙
стадў∙ розвитку суспўльностў.
У теоретичнўй спадщинў М.С.Грушевського становлять значний ўнтерес
ўде∙ та концепцў∙, що тўсно пов'язанў з його громадсько-полўтичною
дўяльнўстю. Умовно можна окреслити ∙х як "полўтична соцўологўя" Грушев-
ського. У сво∙й полўтичнўй соцўологў∙ М.Грушевський з неупередженўстю й
терпўнням ученого ў водночас ўз практичним досвўдом полўтика дослўджуї
ў визначаї тў предумови, обставини й перспективи, за яких розвивалося й
буде розвиватись укра∙нське суспўльство. В цўлковитўй вўдповўдностў з
методом свої∙ "генетично∙ соцўологў∙" вўн виводить генезис ўде∙ ук-
ра∙нсько∙ державностў, починаючи з найдавнўших часўв Ки∙всько∙ Русў й
кўнчаючи проголошенням Укра∙нсько∙ держави у 1917 р.
М.Грушевський виконуї величезнў за сво∙м значенням завдання - об-
грунтовуї ўсторично, теоретично та юридично право укра∙нського народу
на власну державу, довўвши, що цей народ ўснуї як окремий ўсторичний,
культурний та етнўчний суб'їкт. "Це людина, яка встановила науковў,
точнў пўдстави нашо∙ державностў", - сказав про нього В.Винниченко.
Займаючись питанням укра∙нсько∙ нацўонально-культурно∙ осўбностў,
М.С.Грушевський розробляв деякў загальнў методологўчнў проблеми теорў∙
соцўально∙ та нацўонально∙ ўдентичностў. Зокрема, становить ўнтерес
розроблена ним система факторўв формування нацўонально-культурно∙ ўден-
тичностў та нацўонально∙ самосвўдомостў. Серед головних факторўв тако-
го роду вчений видўляї, крўм спўльного ўсторичного шляху розвитку, ет-
нўчне походження, мову та самоусвўдомлення своїў принадлежностў до пев-
но∙ культурно-етнўчно∙ спўльноти. Теоретичнў пўдстави концепцў∙ М.Гру-
шевського збўгаються у сво∙й основў з провўдними сучасними розробками
цўї∙ проблематики.
Концепцўя нацўонального миру, що ї кўнцевою метою етнополўтики
5;1
- 13 -
М.С.Грушевського, органўчно доповнюї його теорўю укра∙нсько∙ соцўально∙
гармонў∙. Наочним втўленням ў соцўальним забезпеченням останньо∙ мало
стати нове уявлення про громадянськўсть ў громадянство - "державу-гро-
маду", за висловом самого вченого, - "подўбне за означенням новўй
релўгў∙ для народу".
Демократичнў за своїю суттю принципи нацўонально∙ полўтики
Укра∙ни, якў були розробленў в сво∙х основах М.С.Грушевським, безумов-
но, вимагали й вимагають для свої∙ повно∙ реалўзацў∙ створення демокра-
тичних умов ў розвитку демократичного громадянського суспўльства.
Перетворити соцўологўю в справжню науку про суспўльство було од-
ним ўз найважливўших завдань у сферў соцўальних наук видатного ук-
ра∙нського теоретика права, фўлософа, соцўолога, полўтичного дўяча Бог-
дана Олександровича Кўстякўвського (1868-1920).
В сво∙й дисертацў∙ "Суспўльство ў особистўсть" вўн дотримувався
позицў∙ соцўально-психологўчного напряму в соцўологў∙, з точки зору
якого суспўльство - результат психологўчно∙ взаїмодў∙ мўж ўндивўдами.
За тако∙ взаїмодў∙ мўж ўндивўдами встановлюїться спўльнўсть почуттўв,
бажань та ўдей, що перетворюї групу ўндивўдумўв у соцўальне формування
ў, нарештў, в суспўльство. "Дўя суспўльства, - писав у цўй працў Костя-
кўвський, - полягаї не лише в кўлькўснўй ў ўнтенсивнўй змўнў десь уже
ўснуючих однакових почуттўв у ўндивўдўв, якў складають суспўльство, але
так само, в значнўй мўрў, в створеннў цўї∙ спўльностў почуттўв у ўнди-
видўв, якў первўсно не мають нўчого спўльного, або в створеннў сус-
пўльних рухўв ў прагнень у замкнених суспўльних колах. Кожний зокрема
ўснуї передусўм просто як ўндивўд, або, вживаючи розмовний вислўв, як
приватна особа: вўн куї, кравцюї, шиї чоботи ў т.ўн. ў цўлком поглину-
тий приватними заняттями та ўнтересами. Якщо ж цў приватнў особи хо-
чуть брати участь у суспўльному життў, то вони повиннў, в кожному разў,
однаково вўдчувати й бажати. Ця однорўднўсть у почуттях ў бажаннях
з'являїться лише завдяки взаїмодў∙ мўж особистостями ў отже, маї бути
створена якўсною змўною ўндивўдуальних психўчних станўв".
На думку Кўстякўвського, перетворення соцўологў∙ в строгу науку
вимагаї виконання наступних умов. Перша умова стосуїться понятўйного
апарату соцўально∙ науки. Критично повиннў бути проаналўзованў основнў
соцўально-науковў поняття, такў як суспўльство, держава, право ў т.д.