Впровадження: Головне управління комунальної власності м. Києва
Автоматизована система аналізу виконання рішень органів міської влади із приватизації майна комунальної власності.
Впровадження: Головне управління комунальної власності м. Києва
Інформаційно-аналітична система з управління корпоративними правами, які належать територіальній громаді м. Києва.
Впровадження: Головне управління комунальної власності м. Києва
База даних об’єктів незавершеного будівництва.
Впровадження: Головне управління комунальної власності м. Києва
База даних об’єктів нерухомого майна, що включені в програму реконструкції.
Впровадження: Головне управління комунальної власності м. Києва
Інформатизація соціально-економічного розвитку Києва
Інформаційно-аналітична система «Іноземні інвестиції».
Впровадження: Головне управління економіки та інвестицій
Інформаційно-комп’ютерна технологія та база даних «Показники міста».
Впровадження: Головне управління економіки та інвестицій
Інформаційно-комп'ютерна технологія формування програм капітальних вкладень м. Києва та їх виконання; база даних цих програм (інформаційна система «Будівельний комплекс»).
Впровадження: Головне управління економіки та інвестицій
База даних доручень виборців депутатам Київради та результатів виконання (система «Доручення виборців»).
Впровадження: Головне управління економіки та інвестицій
Інформатизація розвитку підприємництва у Києві
Інформаційно-аналітична система розвитку підприємництва у м.Києві
Впровадження: Головне управління економіки та інвестицій
Районні інформаційно-аналітичні системи суб'єктів підприємницької діяльності (в 10 районних у м. Києві державних адміністраціях).
Впровадження: 10 районних у м. Києві державних адміністрацій
Інформатизація діяльності апарату Київської міської державної адміністрації
Система єдиного електронного документообігу Київської міської державної адміністрації (ІС «Електронний документообіг Київської міської державної адміністрації»).
Впровадження: структурні підрозділи апарату виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та майже 70 установ і організацій міста, в тому числі:
Головне управління комунальної власності м. Києва;
Головне управління житлового господарства;
Головне фінансове управління;
Головне управління економіки та інвестицій;
Головне управління транспорту та зв’язку;
Головне управління земельних ресурсів.
Інформаційна система реєстрації та контролю за виконанням звернень громадян.
Впровадження: структурні підрозділи апарату виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації); 10 районних у м. Києві державних адміністрацій; Київська міська рада; САLL-центр (Інформаційно-довідкова служба київської міської влади).
Автоматизована система обліку, зберігання та контролю за виконанням розпорядчих документів Київської міської державної адміністрації та Київради.
Впровадження: структурні підрозділи апарату виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).Інформаційна система «Нагороди».
Впровадження: структурні підрозділи апарату виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Програмне забезпечення та база даних Інтегрованого банку даних «Житлофонд міста Києва».
Впровадження: Головне управління житлового господарства;
структурні підрозділи апарату виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Автоматизована системи аналізу фінансово-господарської діяльності апарату Київської міської державної адміністрації.
Впровадження: структурні підрозділи апарату виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Автоматизована система аналізу фінансово-господарської діяльності бюджетної організації.
Впровадження: Київрада; апарат виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);
Головне фінансове управління;
Головне управління з питань регуляторної політики та підприємництва;
Головне управління економіки та інвестицій;
Головне управління комунальної власності м.Києва;
Головне управління ритуальних послуг;
Головне управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС.
Інформаційна технологія обліку засобів обчислювальної техніки та комп’ютерних програм.
Впровадження: Головне фінансове управління.
Висновки до 2 розділу
Аналізуючи результати моніторингу загалом, можна зробити висновок про певні досягнення та проблеми. Серед позитивних змін слід зазначити те, що протягом 2008 року спостерігалось зростання кількості веб-сайтів районних державних адміністрацій та послуг рівня односторонньої взаємодії веб-сайтів органів виконавчої влади.
Покращився стан висвітлення інформації на вимогу постанови Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 № 3 "Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади".
На сайтах багатьох органів виконавчої влади діють розділи, призначені для надання інформації про адміністративні послуги, інвестиційні об'єкти, їх характеристики, механізми залучення коштів для інноваційного інвестування підприємств.
До проблемних моментів можна віднести, передусім, недостатню поінформованість виконавців звітів у деяких органах виконавчої влади, через які неможливо зробити однозначні висновки про надання послуг юридичним та фізичним особам на основі використання електронної інформаційної системи "Електронний Уряд".
Шляхом вирішення зазначених проблемних моментів є підвищення обізнаності працівників підрозділів, відповідальних за роботу веб-сайтів, органів виконавчої влади, у питаннях, пов'язаних із системою "Електронний Уряд", посилення уваги до виконання звітів.
На шляху побудови інформаційного суспільства Україна може ефективно скористатися передовим світовим досвідом, зокрема країн Європейського Союзу та Китаю. Екстраполюючи ці моделі на наше суспільство, потрібно надати їм національного характеру, підрахувати, зважаючи на менталітет українського народу, сучасне становище народного господарства, можливі помилки та позбавитися від негативу.
Розглянемо основні напрямки оптимізації, становлення і розвитку інформаційного суспільства в Україні і у Київі. Прискорення цього процесу може відбуватися за умови реалізації таких заходів.
Перш за все, необхідна розробка та реалізація комплексної державної стратегії інформаційного суспільства, яка передбачала б реалізацію заходів, спрямованих на розвиток інформаційного суспільства в політико-правовій, економічній, соціальній, культурній, технологічній галузях. Одним з найважливіших шляхів оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні виступає удосконалення інформаційного законодавства України. Дійсно, за роки незалежності в Україні на шляху розбудови інформаційного суспільства певні позитивні зрушення сталися перш за все у сфері інформаційного законодавства. Так, були прийняті Закони України “Про Концепцію Національної програми інформатизації” та “Про Національну програму інформатизації”, “Про телекомунікації”, “Про електронний документ і електронний документообіг”; Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та широкого доступу до цієї мережі в Україні”. Розроблено проекти “Інформаційного кодексу України” і програми “Електронна Україна” та ін. Загалом процес інформатизації в Україні регулюється майже 150 законодавчими актами [41, с. 75-76].
Для прискорення економічного розвитку України і створення інформаційного суспільства було розроблено проект довгострокової державної програми “Електронна Україна”, що має на меті розвиток Інтернет-індустрії та створення сучасних засобів зв’язку, передусім – Інтернету, на всіх рівнях державного управління – від Уряду до місцевих адміністрацій, перехід усіх державних структур на електронний документообіг, об’єднання локальних державних мереж у єдину мережу, доступ державних службовців до Інтернету. Однак Кабінет Міністрів вже двічі відправляв її на доопрацювання. Висловлюючи повагу її розробникам, не можна не зазначити, що цей проект також не є досконалим. Основна його вада полягає у відсутності чітко поставлених стратегічних цілей, узгодження з існуючими програмами соціально-економічного розвитку країни. Також програма не спрямована на законодавчі, економічні та інституційні зміни, які конче необхідні для розвитку інформаційного суспільства. “Власне, Програма є набором технологічних проектів, якому цілком підійшов би статус частини “Плану дій”, розробленого на основі ширшого стратегічного документа, але не самого такого документа. Тому навіть у разі прийняття законопроекту “Електронної України” у теперішньому вигляді вона швидше за все буде приречена поділити долю багатьох інших програм, які були прийняті в Україні без помітних практичних наслідків”, - зазначає А.В. Колодюк [48, с. 31-32].
Зокрема, основні напрямки державної політики у сфері телекомунікації свого часу були розроблені без урахування реальних ринкових відносин, без комплексного підходу до їх реалізації і отже вже не відповідають умовам сьогодення. Важливою проблемою залишається певна неузгодженість і несистемність вітчизняної правової політики в інформаційній сфері. Як відзначають українські дослідники, значна кількість законодавчих актів ухвалюється з метою вирішення певних тактичних завдань, задоволення кланових інтересів, часто без урахування стратегічних орієнтирів та реальних українських умов [8; 50; 10].