Статистичне вивчення населення Рівненської області (стр. 17 из 21)

Необхідно зазначити, що найбільше міграційне скорочення зареєстровано в м. Рівне (464 особи). Внаслідок міграції зменшилась чисельність населення міст Костопіль (144 особи), Березне (87 осіб), Корець (65 осіб), Рокитне (65 осіб).

У 12 районах області із 16 кількість вибули з перевищила кількість прибулих. Найвища інтенсивність міграційного скорочення спостерігається в Корецькому (4,3 особи на 1000 жителів), Володимирецькому (2,8) районах, Демидівському (2,8), Рокитнівському (2,5).

Щороку більше 15 тисяч осіб мігрувало в межах області, у 2003 році потоки внутрішньо регіональної міграції дещо зменшились (до 14,9 тис. осіб).

Аналіз статистичних даних міграції населення свідчить про зменшення кількості прибулих. Так у 2003 році в область прибуло на 3,8%, а вибуло на 1,8% менше, як у попередньому році. При цьому міграційне скорочення зросло на 23,3%.

Масштаби і напрямки міграції безпосередньо відбиваються на кількісних та якісних характеристиках населення. За рахунок міжрегіональної та міждержавної міграції формувалось міграційне скорочення області. Чисельність населення зменшилась за рахунок виїзду мігрантів в інші регіони України на 35,0%, більшість з них виїжджає у найбільш молодому та трудоактивному віці. У віці 015 років виїхало 913 осіб, у працездатному віці 5612 осіб, старші за працездатний вік 538 осіб, і у віці 1528 років 4296 осіб.

Міграційне скорочення населення у віці 16 років і старші дорівнює 605 осіб, із них з повною загальною середньою освітою 562 (92,9%), початковою вищою - 33 (5,5%), не мали початкової загальної 10 (1,6%), міграційний приріст зафіксований у осіб з повною вищою освітою - 121 (20,0%), незакінченою вищою - 3 (0,5%), неповною середньою освітою - 57 (9,4%), початковою і нижче - 28 (4,7%).

Переселення нежонатих (незаміжніх) було вищим ніж інших груп за шлюбним станом. В порівнянні з минулим роком відбувся такий розподіл за шлюбним станом: в 2003 році у шлюбі перебували 36,3% загальної кількості мігруючих, а у 2002 році - 38,1%, 53,9% (52%) - ніколи не перебували у шлюбі, 4,9% (5,2%) - вдови та вдівці, 4,9% (4,7%) - розлучені.

Найактивнішими міграційні потоки є між сусідніми областями: Волинською, Хмельницькою, Львівською, Житомирською, Тернопільською, Київською, що пов’язано, в основному, з рухом молоді на навчання. Найбільше від’ємне сальдо по міжрегіональній міграції має область з містом Києвом (760 осіб).

У 2003 р. за національним складом характеристика мігруючого населення між регіонами була такою (див. табл.9).

Таблиця 9

прибуло		вибуло
чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0
у тому числі
українці	96,2	96,8	93,0	93,8
росіяни	2,8	2,6	3,3	3,2
білоруси	0,3	0,1	0,4	0,2
поляки	0,2	0,2	0,3	0,1
інші національності	0,5	0,3	3,0	2,7

Міграційні процеси за умов перехідної економіки в Україні мають свої особливості та відмінності, які істотно впливають на міждержавні міграційні процеси. Продовжується вибуття населення в близьке і далеке зарубіжжя.

Вибулі в Російську Федерацію становили найбільшу питому вагу (72,3%) у загальній кількості вибулих в країни СНД та Балтії. Кількість вибулих в цю державу перевищила кількість прибулих на 232 особи (у 1999 році - на 98 осіб прибулі перевищили вибулих). Сальдо міграції з країною Республіка Білорусь також від’ємне (116 осіб). В потокообміні з державами Балтії навпаки - перевищення кількості прибулих над кількістю вибулих (3 особи).

По національному складу мігрантів найбільш активними виступають українці та росіяни. Серед вибулих в країни СНД та Балтії переважну більшість складали українці - 72,7% і росіяни - 19,8%. Українці та росіяни головним чином прямували до Росії, відповідно 71,8% і 24,8% від всіх вибулих до цієї країни. Серед вибулих в країни СНД та Балтії 73,5% народилось в Україні, 92,7% є громадянами України.

Основну частину прибулих в область становлять мігранти з інших областей України (6308 осіб або 29,2%) і країн СНД та Балтії (200 осіб або 1,0%). Наявність значної питомої ваги українців та росіян характерна для більшості країн СНД та Балтії, як території вибуття.

В умовах високого рівня безробіття, низької оплати праці продовжується вибуття населення в країни далекого зарубіжжя.

Від’ємне сальдо міждержавної міграції формується переважно (76,9%) за рахунок обміну з країнами далекого зарубіжжя. Серед загальної кількості імігрантів частка прибулих з країн далекого зарубіжжя становить 35,5%, тоді як серед емігрантів частка вибулих в країни далекого зарубіжжя досягла 69,4 відсотка.

В міграційному обміні з країнами далекого зарубіжжя область за останні п’ять років втратила майже 6,2 тисячі своїх жителів.

Таблиця 10

1999	2000	2001	2002	2003
Всього по області
Всього мігрантів	1292	1540	1203	1196	1297
Прибуло	37	69	58	59	110
Вибуло	1255	1471	1145	1137	1187
Міське населення
Всього мігрантів	908	932	702	661	660
Прибуло	35	37	31	25	53
Вибуло	873	895	671	636	607
Сільське населення
Всього мігрантів	384	608	501	535	637
Прибуло	2	32	27	34	57
Вибуло	382	576	474	501	580

Потік емігрантів залишається приблизно на одному рівні в порівнянні з минулими роками. Так, оберт міграції, пов’язаний з країнами далекого зарубіжжя, становив у 1999 році - 1292 особи, а у 2003 році - 1297 осіб. У 2003 році потік вибулих до країн далекого зарубіжжя міського і сільського населення майже однаковий. (див. табл.10).

Основна кількість вибулих до країн далекого зарубіжжя припадає на міста обласного підпорядкування Рівне та Кузнецовськ. Серед адміністративних районів області більше всього вибуло до країн далекого зарубіжжя з Сарненського, Костопільського, Рівненського, Володимирецького та Березнівського районів.

Як і у минулі роки виїжджаючі віддавали перевагу Сполученим Штатам Америки (99,4%). Міграційні процеси мають певний вплив на статевовікову структуру населення.

Оскільки 53,5% мігрантів належить до працездатного віку, понад 67% мігруючого населення складають особи у віці 028 років, то при від’ємних сальдо міграції, особливо значних, вибуття населення з області буде сприяти його “старінню". (див. рис.12).

Рис.12. Вікова структура вибулих до країн далекого зарубіжжя у 2003 році

Збільшилась питома вага молоді (осіб у віці 1528 років), виїжджаючої у країни далекого зарубіжжя. Якщо у 1999 році вона становила 26,1%, то у 2003 році - 27,5%. Чоловіки порівняно з жінками значно більшою мірою були орієнтовані на працю за кордоном. Питома вага чоловіків серед вибулих у країни далекого зарубіжжя у 2003 році становила 51,8%, з них 28,8% у віці 1528 років, у працездатному віці - 53,5%.

Серед виїжджаючих найбільше українців (96,4%), росіян (1,3%), євреїв (1,3%). Із 1144 вибулих українців 91,1% виїхало до США, 2,9% - до Ізраїлю, 2,5% - до Німеччини.

Серед груп населення виділених за рівнем освіти, найбільш схильними до міждержавної міграції є особи із середньою загальною освітою - 52,7%. Слід зазначити, що як в міських, так і в сільських поселеннях по всіх категоріях мігрантів сальдо міграції від’ємне.

Аналіз даних міграції за причинами переїзду свідчить, що 57,5% мігрантів переїздить за родинними обставинами, а 21,5% вказали причиною переїзду “навчання”, 6,0% - зміну місця роботи. Інші причини мають невелику питому вагу.

Таким чином, міграція населення це складний і багатогранний соціально-економічний процес, що сприяє скороченню населення. Соціально-економічна нестабільність, зниження рівня життя населення, прискорили еміграційні процеси в містах і селах області.

Виникає крайня необхідність у виробленні і реалізації активної державної міграційної політики з метою захисту інтересів країни та мігрантів у рамках міждержавних норм регулювання міграцій.

Таким чином, в сучасних умовах криза міграції в Україні знаходить своє відображення у зменшенні інтенсивності як внутрішньо-регіональної, так і міжрегіональної міграції, значному відпливі населення за межі країни, зростанні трудової зумовленості міграцій, у формуванні потужних зовнішніх потоків трудових мігрантів.

4. Демографічне прогнозування

4.1 Види і розрахунки демографічного прогнозування

Завданням статистики населення є не лише аналіз існуючого демографічного стану чи процесу, а й моделювання таких станів і процесів. Моделюванням визначаються прогнозні значення чисельності та складу населення (перспективні розрахунки), а також реставруються втрачені дані далекого чи близького минулого (ретроспективні розрахунки).

Перспективні розрахунки - це обчислення очікуваної чисельності та статево-вікової структури населення певного регіону.

Точність та детальність таких розрахунків залежить не тільки від методики та якості обчислень, а значною мірою й від тривалості прогнозного періоду. Чим він коротший, тим точніші та детальніші його результати.

Розрізняють короткострокові та довгострокові перспективні розрахунки.

Короткострокові - здійснюються, як правило, на міжпереписний період і стосуються чисельності й статево-вікового складу населення країни та її регіонів. Довжина прогнозу становить до п’яти років.