Групові вправи зі встановлення дружніх відносин - це простий та ефективний спосіб розвитку соціальних умінь у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами.
Як виконувати групові вправи зі встановлення дружніх відносин?
Групові вправи зі встановлення дружніх відносин виявляються найбільш ефективними, коли ви залучаєте до групи дітей із соціальними вміннями, які відповідають їхньому віку. Оптимальна кількість таких дітей повинна складати 30 % від загальної кількості дітей у групі.
До початку вправ обговоріть важливість дружби. При цьому можна розповісти історію про двох хлопців, друзів або поговорити про проблеми, з якими зустрічаються деякі діти, намагаючись подружитися з іншими однолітками. Потім запропонуйте дітям продемонструвати, як можна виразити відносини дружби, наприклад, потискуючи руку, посміхаючись або кажучи людям, що вони вам подобаються. Поясніть дітям, що вони виражають один одному знаки дружби.
Перед початком вправи зі встановлення дружніх відносин запропонуйте дітям привітати один одного, використовуючи визначений символ дружби, такий як посмішка, поплескування по спині чи обійми. Потім поясніть суть вправи. Покажіть дітям, як співати пісню або грати у гру, використовуючи знаки дружби. Наприклад, можна заспівати відому пісню «Якщо ти щасливий і знаєш про це». Замість того щоби співати «тупни ногою», можна запропонувати дітям використовувати слова «поплескай друга по спині» або «по-дружньому обійми приятеля». У таблиці «Приклади занять у дитячих дошкільних закладах з елементами дружби та без них» показано, як були змінені дві вправи, щоби включити в них елемент дружби. Під час усієї вправи хваліть дітлахів за вираження дружби. Наприклад, можна позитивно реагувати, коли дитина під час цієї вправи сміється або невимушено спілкується з іншою дитиною.
У чому полягає важливість вправ зі встановлення дружніх відносин?
Взаємини з однолітками мають унікальні властивості, що впливають на соціальний розвиток дитини. Оскільки сторони, які беруть участь у взаєминах ровесників, рівні, діти опановують уміння домовлятись один з одним і досягати компромісу, що буде потрібне їм для зрілих соціальних взаємин, коли вони стануть дорослими. Був також установлений зв'язок взаємин, що існують між дітьми в ранньому віці, з подальшою соціальною адаптацією, коли діти стануть дорослими. Результати досліджень підтверджують, що неприйняття з боку однолітків є важливим провісником проблем у сфері соціальних взаємин у майбутньому. І навпаки, добрі взаємини з ровесниками в дитячому віці є добрим провісником необхідної соціальної адаптації у зрілому віці.
Для надання допомоги вихователям спеціальних дитячих дошкільних закладів і закладів інклюзивного типу у сприянні встановленню дружніх відносин між дітьми у групі були розроблені спеціальні вправи. Результати досліджень підтверджують ефективність групових вправ зі встановлення дружніх відносин у поліпшенні соціальної взаємодії між дітьми як під час групових вправ, так і під час самостійної гри. Вправи зі встановлення дружніх відносин - це типові дошкільні ігри, пісні та види діяльності, що були відповідним чином змінені, щоб у них була присутня реакція, яка виражає любов. Ці вправи виконуються під час групових занять у великій чи маленькій групі. Вони вимагають мінімальної підготовки вихователя, є дуже природними й приносять багато радості дітям.
Рекомендації з успішного використання
Незважаючи на те що групові вправи зі встановлення дружніх відносин можна виконувати легко й природно, пропонуємо вам кілька рекомендацій, які полегшать вашу роботу.
Розмір групи
Вправи зі встановлення дружніх відносин можна виконувати в невеликих групах по 5-10 дітей або у великих групах, що нараховують 10-20 дітей. Якщо у групі є діти, які мають труднощі в установленні дружніх відносин, тоді ефективніше працювати з меншою групою.
Тривалість виконання
Оскільки групові вправи мають гучний характер, оптимальний час їхнього проведення - 5-10 хвилин.
Вибір виду діяльності
Найкраще починати з пісень та ігор, які діти вже добре знають. Таким чином і діти, і вихователь зможуть зосередити увагу на вираженні дружніх почуттів, а не на необхідності вивчити правила гри або слова нової пісні. Коли діти будуть знайомі зі змістом групових вправ зі встановлення дружніх відносин, можна додати нові ігри та пісні. Упродовж відведеного для цього виду діяльності часу можна кілька разів повторити одну й ту ж саму вправу або попрацювати з різними іграми та піснями.
Вибір проявів дружби
Необхідно ретельно вибирати, який прояв дружби ви хочете заохочувати, беручи до уваги культурні й соціальні цінності громади та батьків дітей, а також характер групи дітей. Наприклад, у деяких ситуаціях використання «обійм» може виявитись неприйнятним. Бувають випадки, коли батьки не хочуть, щоб діти однієї статі обіймали один одного, або ж випадки, коли діти не можуть обіймати один одного «легко». У таких ситуаціях проявом дружби можуть бути рукостискання. Іншими проявами дружби можуть бути посмішка, поплескування по спині або добрі слова.
Участь окремих дітей
Значна частина успіху вправ зі встановлення дружніх зв'язків залежить від того, як ви будете заохочувати дітей до участі. Приділяйте особливу увагу дітям, які рідко або ніколи не отримують проявів дружби. Для виходу з такої ситуації ви могли би самі взяти участь у вправі та вибрати цю дитину або ж запропонувати іншим дітям прийняти її. Якщо стає очевидним, що дитина не почуває себе комфортно, виявляючи чи одержуючи знаки дружби, не треба насильно змушувати її брати участь у вправі.
Колективні вправи зі встановлення дружніх відносин призначені допомогти вихователям у сприянні соціальній взаємодії між однолітками. Їх легко та весело проводити, їхня ефективність підтверджена результатами досліджень, і вони відбуваються у природному соціальному контексті дошкільних ігор і пісень. Вони представляють зручну стратегію сприяння взаємодії між дітьми.
Висновки
Існуюча в Україні система спеціального навчання і виховання орієнтується на державні вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів. Особливості психічного і фізичного розвитку дітей обумовлюють специфіку організації, змісту, методів навчання і виховання цих дітей, виключають можливість прямого використання як програмно-методичної документації, розробленої для загальноосвітніх шкіл, так і відповідних стандартів освіти. Розробка Державного стандарту спеціальної освіти забезпечить дітям з особливими потребами (з порушеннями зору, слуху, з мовною патологією, з розумовою недостатністю, затримкою психічного розвитку, дитячим церебральним паралічем) рівні можливості для отримання ранньої корекційної допомоги, здобуття освіти. З метою надання спеціальної допомоги таким дітям простежується тенденція створення різних навчально-виховних закладів (діагностично-реабілітаційні або навчально-реабілітаційні центри, дитсадки-школи-інтернати, навчально-виховні комплекси, класи інтегрованого навчання та ін.). Чільне місце належить оновленню змісту спеціальної освіти. У ряді випадків, насамперед у допоміжних школах і школах для дітей з затримкою психічного розвитку, зміст освіти нерідко перевищує пізнавальні можливості учнів. У класах інтегрованого навчання недооцінюється корекційна і соціальна спрямованість навчального процесу. Водночас при відкритті таких класів часто не враховуються три основні і обов'язкові фактори: — укомплектування класів фахівцями-дефектологами відповідно до потреб дитини; — забезпечення спеціальних навчально-виховних закладів відповідною навчально-методичною літературою; — забезпечення дітей засобами індивідуальної корекції та оснащення класів візуальними приладами, спеціальною корекційною апаратурою і комп'ютерною технікою (з видимою мовою — для дітей з порушенням слуху, з озвученою мовою — з порушенням зору та ін.). Суттєве оновлення змісту освіти у загальноосвітній школі обумовило необхідність визначення нових концептуальних підходів до спеціальної освіти, уточнення стратегії і тактики інноваційних процесів. Закріплюється варіативність змісту спеціальної освіти, її орієнтація на створення оптимальних умов для самовизначення кожного учня відповідно до його пізнавальних можливостей.У вимоги стандарту включається зміст корекційної, реабілітаційної і абілітаційної роботи. Реалізуються вимоги гуманізації спеціальної освіти, її відкритості, соціальної орієнтації і створення умов для адаптації учня з особливими потребами й інтеграції в суспільство. Стандарт спеціальної освіти є основою для об'єктивної оцінки рівня освіти осіб з особливостями психофізичного розвитку незалежно від форми отримання освіти і видів спеціальних освітніх послуг. Необхідним є впровадження новітніх форм освіти які б надавали можливість особливим дітям навчатися з “здоровими” дітьми, саме це й передбачає інклюзивна освіта. Англійське дієслово inclusion перекладається, як утримувати, включати, мати місце в своєму складі. Тому inclusion є терміном, що відображає нові погляди не лише на освіту, але й на місце людини в суспільстві. Поняття inclusion закордоном (США, Канада, Великобританія), де існує 50 річний досвід соціальної інтеграції нетипових дітей, приходить на зміну поняттю “інтеграція”. Адже механічне поєднання (інтеграція) в одному класі дітей з особливими потребами і з звичайним розвитком не означає повноціної участі перших в житті класу. Мета ж інклюзивної школи — дати всім учням можливість найбільш повноцінного соціального життя, активної участі в колективі, тим самим забезпечуючи найбільш повну взаємодію і турботу один про одного як членів співтовариства. Освітні програми залучення дають можливість малятам з вадами взаємодіяти зі звичайними дітьми, спостерігати за ними, наслідувати їх. Інакше кажучи, діти з особливими потребами можуть отримувати такий соціальний досвід, як і їхні здорові товариші. Крім того в подальшому спокійно, несоромлячись, без остраху зможе налагодити дружні стосунки з незнайомими людьми. Вона не буде відсижуватися в кутку коли зайде до кімнати нова дитина. Навчання в класах залучення корисне і для дітей без вад. Вони з раннього віку починають розуміти, з якими труднощами стикаються інваліди, стають чутливими до потреб інших, толерантніше сприймають людські відмінності. Вони дізнаються, що кожен може подолати значні перешкоди і досягти успіху. Повсякденні контакти з дитиною з особливостями в розвитку, на наш погляд, сприяють розширенню соціального досвіду, можливо, навіть світоглядних меж звичайних дітей. За умови правильно побудованої педагогічної ситуації цей досвід може стати підґрунтям справжнього особистісного зростання повносправних дітей.Дослідження продемонстрували, що діти, які навчаються в класах залучення, краще ставляться до не схожих на них людей. У них спостерігається вища соціальна відповідальність, більша впевненість у собі. Таким чином наявність у звичайному класі учня з особливими потребами стає умовою, що сприяє особистісному розвитку однолітків. Турботою представників педколективу в цьому контексті стає створення особливої емоційно-когнітивної (пізнавальної) установки щодо нього: тут має бути не стільки жалю, скільки турботи, емпатійної, чуйної і тактовної взаємодії з ним, з одного боку, а з іншого — ставлення до нього як до рівноправного члена колективу. Такий інтегральний підхід до учня з особливими потребами: зважання на його обмежені можливості, прийняття його таким, який він є, чутливість до його проблем, повага як до особистості та симпатія — усе це прояви душевної краси та сили, чинники справді людяних, гармонійних взаємин, показники високого рівня особистісного розвитку, які мають бути “закладені” саме з ранніх шкільних років. Адже саме в процесі виховання і навчання формується справжня людина.