Облік, контроль та аналіз формування прибутку підприємства та розрахунок з бюджетом його оподатк (стр. 12 из 18)
дельта П(дельтаФ) – зміна прибутку за рахунок зміни відповідного
фактора.
Ефективність управління процесами утворення прибутку значною мірою залежить від якості аналізу, реальності виявлених резервів збільшення прибутку, економічного обгрунтування планів (прогнозів) формування та використання прибутку на майбутній період.
Система планових розрахунків охоплює наступні напрямки роботи (рис. .)
| Планування прибутку | ||||||||||||||
  | ||||||||||||||
| Планування формування прибутку | Планування розподілу прибутку | |||||||||||||
   | ||||||||||||||
| Оцінка можливого формування прибутку | Обгрунтування цільового обсягу формування прибутку | Обгрунтування потреби в використанні прибутку за окремими напрямками | ||||||||||||
   | ||||||||||||||
| Пошук резервів забезпечення відповідності між можливим та цільовим обсягом формування прибутку | Формування цільової структури розподілу прибутку | |||||||||||||
| | ||||||||||||||
| Прийняття плану формування прибутку | Визначення пріоритетності в використанні прибутку за окремими напрямками | |||||||||||||
 | ||||||||||||||
| Прийняття плану розподілу прибутку | ||||||||||||||
Рис. . Процес планування формування та розподілу прибутку.
Обгрунтування обсягу формування прибутку підприємства на плановий період передбачає з одного боку, визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування і вирішення стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, з другого – розрахунок можливості отримання прибуток при прогнозному обсязі товарообороту, доходу і витрат.
Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Як відомо, вона може бути мінімальною, нормальною і необхідною.
Для визначення мінімального і нормального прибутків як цільової функції підприємства виходять із прогнозної величини капіталу підприємства, прогнозу мінімального рівня рентабельності капіталу (прогноз процентної ставки банків) і прогнозі норми прибутку на капітал (середньогалузева рентабельність капіталу). При прогнозуванні величини капіталу необхідно врахувати склад і розмір джерел його збільшення (кредити банків, випуск облігацій, продаж акцій абощо, а також впливу на його вартість інфляційних очікувань).
Необхідна величина прибутку підприємства розраховується, виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, забезпечення необхідного соціального споживання, утворення фондів розвитку і фонду виплати дивідендів власникам підприємства, створення фінансових резервів, а також виплати податкових і інших обов¢язкових платежів, що здійснюються з прибутку. Таким чином, необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.
Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється в такому порядку.
1. Проводиться обгрунтування потреб підприємства в фондах фінансових ресурсів на виробничий і соціальний розвиток, що утворюється за рахунок чистого прибутку підприємства.
2. Визначається питома вага податків і обов¢язкових платежів із прибутку в його загальній величині, що складається в передплановому періоді. В тих випадках, коли у плановому періоді змінюється порядок оподаткування або ставка податків, необхідно за звітними даними минулого періоду провести розрахунок питомої ваги податків у складі прибутку, які підлягатимуть сплаті з урахуванням змін в умовах їх сплати.
3. Розраховується величина необхідного прибутку (Пнеобх), виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та частки обов¢язкових платежів в загальній сумі прибутку:
| П необх = | ЧП необх | ×100, |
| 100 - Сп |
де ЧП необх – потреба в чистому прибутку підприємства в грошовому вимірі;
Сп – середній рівень податків і обов¢язкових платежів, у відсотка до балансового прибутку.
Розрахунок можливого розміру одержання прибутку може здійснюватись методом прямого розрахунку або розрахунково – аналітичним методом.
Метод прямого розрахунку передбачає визначення суми прибутку як різниці між розміром доходів підприємства, податком на додану вартість і його поточними витратами. Можливі методичні підходи до оцінки їх планового обсягу були розглянуті у попередніх розділах підручника.
Розрахунково – аналітичний метод базується на вивчені тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів, що впливають на їх величину. Величина можливого прибутку визначається за формулою:
П можл = Ррпт х Тп+1 ± дельта Пдельта Ф
де Ррпт - рівень рентабельності товарообороту звітного п-ого періоду,%;
Тп+1 – плановий товарооборот (п+1)-ого періоду;
дельта Пдельта Ф – прогнозовані зміни прибутку підприємства за рахунок змін факторів, що впливають на його величину.
Результати розрахунку цільового та можливого прибутку необхідно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант приймається як плановий. У тому разі, коли можливості підприємства по одержанню прибутку недостатні для забезпечення самофінансування, слід розробити заходи з урегулювання цієї невідповідності шляхом пошуку і мобілізації додаткових (неврахованих) резервів збільшення доходів або зниження витрат. При цьому необхідно прагнути до максимального наближення планового прибутку до його цільового розміру.
Після прийняття рішення про величину планового прибутку розраховують планові показники рентабельності підприємства, які використовуються при прийнятті управлінських рішень з формування ресурсного потенціалу підприємства, здійснення комерційних угод, інвестиційній діяльності тощо.
3.3. Оформлення результатів контролю і аналізу формування прибутку,
та розрахування з бюджетом.
В умовах ринку контролю і аналізу формування прибутку підлягає вся господарсько-фінансова діяльність підприємства, що спонукає організаторів і виконавців виробництва відповідально ставитися до своїх обов¢язків. З іншого боку, ліквідуються умови, які народжують безгосподарність.
Контроль у цьому випадку покликаний виявляти подібні явища і сприяти їх усуненню, реалізуючи при цьому профілактичну функцію.
Інформаційна функція полягає в тому, що одержана під час контролю інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення коректуючих дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування перевіреного об¢єкта.
У процесі контролю виявляють не тільки недоліки, але і позитивні сторони діяльності.
Останні, як передовий досвід, стають надбанням інших об¢єктів, в чому проявляється мобілізуюча функція контролю.
Однією з основних форм контролю є ревізія.
Ревізія – це різностороння перевірка діяльності підприємств, організацій, установ (далі - підприємств) для встановлення законності, доцільності і ефективності дій. ревізія є засобом контролю і виявлення фактів прихованих порушень і крадіжок. Наслідки ревізії оголошуються і обговорюються в колективі господарського суб¢єкта, після чого обов¢язково приймаються відповідні заходи (рішення), що дозволяє повсюдно забезпечити дієвість ревізії.
На відміну від інших способів економічного контролю, ревізія має чіткий правовий статус, який закріплює межі її розповсюдження, строки проведення, права і обов¢язки посадових осіб, порядок оформлення і розгляду наслідків.
Ревізія є найбільш розповсюдженою формою контролю.
Основним завданням контролю і ревізії є перевірка:
- виконання завдань господарсько-фінансової діяльності;
- економічного використання матеріальних трудових і фінансових ресурсів;
- достовірності, законності й доцільності господарських операцій, реальності даних бухгалтерського обліку та звітності;
- правильності та своєчасності розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами;
- попереджання фактів приписок і безгосподарності;
- заходів щодо забезпечення збереження власності підприємства тощо.
Основним завданням фінансово-господарського контролю є насамперед сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці і самої праці у підприємницькій діяльності з метою одержання максимальних прибутків.