Дорожно-будівельні машини (стр. 10 из 15)

Під час роботи на щільних ґрунтах у досить широких вибоях можна підвищити продуктивність на 3-5%, розробляючи вибій паралельними проходами й залишаючи між сусідніми виїмками не зрізані смуги шириною, трохи меншої ширини ковша. Виїмки утворять двома-трьома проходами скрепера й тоді вдається зняти залишені смуги за один-два проходів машини. Це й спричиняється приріст продуктивності, тому що при зрізанні виступаючих смуг відсутнє опір на бічних ножах й, отже, збільшується глибина різання, а також зменшуються втрати ґрунту в бічні валики.

Рис. 18. Схема роботи скрепера зі штовхачем (а) і способи його завантаження (б): 1-12 –скрепери (стрілкою вказаний рух штовхача при почерговому завантажені скреперів).

Застосування штовхачів скорочує шлях і час наповнення ковша, відповідно підвищуючи продуктивність скреперів.

Раціональна організація роботи загону скреперів зі штовхачем полягає в створенні ритмічного заїзду скреперів у вибій з інтервалом, що забезпечує чітку почерговість завантаження. Черговий скрепер заїжджає у вибій у позицію, що розташовується поперед ділянки наповнення скрепера, що завантажує, і з деяким уступом убік (Рис.18, а). Після завантаження скрепера 1 штовхач, не припиняючи рухові й зміщаючись убік, приступає до завантаження скрепера 2. Триваючий рух тільки що наповненого скрепера / йому не заважає.

Якщо вибій допускає розробку зустрічними суміжними проходами скреперів, то штовхач розгорнувшись на 180°, може виконувати завантаження чергової машини, що викликає мінімальні втрати часу на неробоче маневрування штовхача. Якщо ж вибій не допускає зустрічних проходів скреперів, то тягач змушений маневрувати заднім ходом або з розворотом для повернення у вихідне положення.

Рис.18, дає лише зразкову черговість завантаження (/—12) скреперів за допомогою штовхача по ширині й довжині вибою. Залежно від форми й розмірів вибою застосовують різні варіанти розподілу черговості завантажень скреперів. Але при будь-якому варіанті повинне бути забезпе- чене мінімальне й просте маневрування штовхача й скреперів.

У всіх випадках і при всіх способах завантаження варто прагнути до того, щоб завантажувальний рух був спрямований під ухил (Рис.18, б). У порівнянні зрушенням по горизонталі зменшуються опори від руху коліс скрепера й рушіїв тягача й штовхача й більша вільна тяга може бути прикладена до зрізання ґрунту й наповненню їм ковша.

Рис.19. Схема виконання операції розвантаження скрепера:

1-встановлення скрепера в розвантажуюче положення; 2-підйом заслінки і вивантаження грунту із передньої частини ковша і зі щита заслінки; 3-вивантаження грунту із основної частини ковша рухом розвантажуючої стінки; h-висота зазору під ножами ковша.

Величина ухилу повинна бути в межах 3—7°. При ухилі менш 3° його вплив майже не позначається на продуктивності завантаження. При ухилах більше 7° ґрунт, особливо сипучий піщаний, інтенсивно скачується по ухилі перед ножами й погано надходить у ківш, що знижує продуктивність завантаження й позбавляє роботу під ухил зазначених вище переваг.

Скрепери, почавши роботу на горизонтальній поверхні, можуть при достатній глибині виїмки підготувати вибій з ухилом, необхідним для кращого наповнення ковша.

Розвантаження ковша від ґрунту необхідно виконувати в певній послідовності, що дозволяє механізмам працювати нормально й виключає перевантаження тягача при плануванні шаруючи ґрунту ножами.

При початку розвантаження (Рис.19) заслінка піднімається на повну висоту й ґрунт, що втримується на заслінці й у передній частині ковша, зсипається перед ножами й планується ними. Після розрівнювання більшої частини ґрунту, що висипався, що машиніст оцінює візуально, можна починати рух задньої стінки, що витісняє ґрунт із ковша. Рух стінки варто виконувати в 2-3 прийоми із проміжними зупинками щоб уникнути перевантаження тягача. Рух заслінки й задньої стінки при липких і вологих ґрунтах необхідно повторювати 2-3 рази до повного спорожнювання ковша.

Транспортні операції навантаженого й порожнього ходів досить прості й у детальному описі не мають потреби.

Щозмінне обслуговування скреперів

Щозмінне технічне обслуговування (ТО) складається головним чином з очищувально-мийних, контрольно-оглядових, кріпильних і заправних операцій. Повинні бути усунуті всі виявлені дрібні несправності, тобто виконаний дрібний поточний ремонт, доступний машиністові при необхідній допомозі фахівців експлуатаційної бази.

ТО доцільно виконувати наприкінці робочої зміни, перед передачею машини черговому змінникові. При однозмінній роботі допускається ТО перед початком зміни. Однак на остиглій машині бруд і пил підсихають і сутужніше віддаляються, що збільшує час на очищення, а отже, і загальний час ТО.

ТО роблять на місці роботи машини або на площадці експлуатаційної бази при малому її видаленні від місця роботи машини. Для усунення виявлених несправностей база повинна виділити в допомогу машиністові фахівців, потрібних для зварювальних, регулювальних, електротехнічних й інших робіт.

Очищувально-мийні операції виконують першими, оскільки бруд і скупчення пилу можуть перешкодити виявленню несправностей при огляді. Видаляють бруд і пил, стираючи дрантям або змиваючи водою із трактора (тягача) і скрепера, із бризковиків колісних шин і з порожнин колісних обідів, із сіток радіатора двигуна і його повітрозабірника, із зовнішніх поверхонь гідроциліндрів і мастилопроводів, із частин гідросистем і баків, особливо з їхніх заправних горловин і пробок. У дощову погоду обов'язково варто видаляти бруд із всіх частин ходових гусениць тракторів.

Контрольно-оглядові операції служать для виявлення несправностей. Перевіряють на слух роботу двигуна й візуально - роботу контрольно-вимірювальних приладів, освітлювальної й сигнальної апаратур (лампочок, тумблерів-перемикачів, звукового сигналу).

Ретельно перевіряють, немає чи течі палива основного й пускового (якщо він є) двигунів, течі масел з картерів двигунів, з баків і трубопроводів гідросистеми, охолодної рідини двигуна й електроліту з акумулятора, а також витоків (травлення) стисненого повітря з елементів пневмосистеми (гальм або серво-керування) і колісних шин.

Всі несправності повинні бути усунуті підтягуванням кріплень або заміною несправних прокладок й інших деталей.

При огляді металоконструкцій повинні бути виявлені ослаблені кріплення, особливо ободи ходових коліс, і тріщини зварювальних швів або основного металу.

Кріпильні операції виконують безпосередньо при виявленні несправних кріплень, причому дефектні болти й гайки або контрольні деталі (пружинні шайби, шплінти, дротові обв'язки) обов'язково заміняють справними.

Заправні операції складаються (при недостачі) у ємності й баки відповідних матеріалів: масел у картер двигуна й у баки гідравлічних систем; у корпуси коробки передач і заднього моста; охолодної рідини (води або антифризу по сезоні) у радіатор і палива в бак двигуна.

Перевіряють тиск і накачують повітрям до покладеної норми шини ходових коліс, якщо тиск у них знижено. Після накачування перевіряють золотники колісних камер на підбурення повітря й усувають травлення.

Обов'язково змазують деталі й елементи, що підлягають щозмінному змазуванню, відповідно до таблиці змащення.

Кабіну з освітлювачами й робоче місце (сидіння, щиток приладів, важелі й педалі) оглядають лише в тому випадку, якщо за відпрацьовану зміну відзначалися які-небудь дефекти, що заважали нормальній роботі й не усунуті протягом зміни. Обов'язково підмітають пил і сміття з підлоги кабіни й стирають пил із всіх її елементів. Особливо ретельно варто видаляти бруд і залишки мастильних матеріалів з важелів і педалей, тому що рука машиніста може зісковзнути з рукояті важеля або його нога з педалі. Це може викликати затримку виконання операції й привести до аварійної ситуації для машини.

Техніка безпеки при скреперних роботах

Всі робочі операції скреперів виконують при їхньому русі по бездоріжжю або в найкращому разі по підготовлених ґрунтових дорогах, по материкових поверхнях вибоїв або по рихловідсипаних ґрунтах відвалів. Місцеві нерівності й ухили можуть викликати втрату стійко- сті руху машини, а також порушення їхньої рівноваги.

Якщо шлях руху скрепера проходить уздовж крутого укосу котловану або уздовж брівки траншеї, то край укосу й брівка траншеї повинні бути відзначені легким огородженням або забором, щоб машиніст заздалегідь бачив небезпечне для руху місце й зміг проїхати повз нього без подій.

У роботі скреперів часто зустрічається відсипання насипів поздовжнім возінням. При цьому рекомендується відсипати краю насипу вище, ніж її середину (Рис.20, а). Завдяки цьому зменшується небезпека бічного падіння скреперів на укіс насипу при русі уздовж її крайки. Увігнута поверхня відсипаної скреперами насипу планується автогрейдером при її обробці з ухилами в зовнішні сторони.

В'їзди й з'їзди скреперів по укосах насипу небезпечні, тому що укоси занадто круті для руху поперек їх. Косі підйоми й спуски скреперів по укосі насипу ще небезпечніше через можливість бічного перекидання. Для безпеки на укосі насипу влаштовують слабо нахилені в'їзди, які можна використати і як з'їзди (Рис.20, б). В'їзди або з'їзди на укосах насипів формують при їхньому відсипанні самими скреперами.