При заповненні статей про елементи витрат операційної діяльності (рядки 090-120) слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248. Торговельні організації собівартість реалізованих товарів до матеріальних затрат не включають, а показують у вписаному рядку 140.
У статті „Чистий прибуток (збиток)" відображається чистий прибуток або чистий збиток — різниця між сумою чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і сумою всіх витрат. Сума всіх витрат збільшується на суму зменшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції або зменшується на суму збільшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції.
У зведених фінансових звітах показники чистого прибутку і збитку наводяться розгорнуто як сума відповідних показників юридичних осіб, фінансова звітність яких включена до зведеного фінансового звіту.
Звітним періодом для фінансового звіту є календарний рік. Квартальна звітність являється проміжною і складається наростаючим підсумком з початку звітного періоду, тобто року. Баланс підприємства складається на останній день кварталу (року), тобто на 31 березня, 30 червня, 30 вересня, 31 грудня.
Строк подання річної звітності - не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним, квартальної - не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.
На титульному листі фінансового звіту слід вказувати середньооблікову чисельність працівників, так як цей показник - один із двох головних, які надають право складати фінансову звітність згідно П(С)БО 25, а також інші реквізити (вид діяльності, форми власності і т. д.).
Основними користувачами інформації, представленої в звітності, є власники підприємства, а також статистичні органи. Серед інших можливих користувачів - податкові органи (на їх вимогу), банки (якщо підприємство взяло кредит або воно має намір його отримати), фіноргани Держказначейства (якщо підприємству надаються дотації) та ін.
Бухгалтери МП і "єдиноплатники" подають квартальні та місячні звіти. ФОП «Ганжа О.І.» подає такі квартальні звіти (табл. 2.12
Таблиця 2.12Квартальні звіти
| Форма звіту | Кому подається |
| 1 | 2 |
| 1. Розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою | ДПА |
| 2. Про суми виплачених доходів і утриманих з них податків та інших обов’язкових платежів фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності (№8-ДР) | ДПА |
| 3. Звіт про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів діяльності (№1-ФОП) | ДПА |
| 4. Баланс СМП | Відділ статистики |
| 5. Фінансовий звіт СМП | Відділ статистики |
| 6. Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України | Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві га професійних захворювань України |
| 7. Звіт про нараховані внески та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності Ф4-ФСС з ТВП | Фонд соціального страхування України |
| 8. Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття | Фонд зайнятості |
ФОП «Ганжа О.І.» подає такі місячні звіти (табл. 2.13)
Таблиця 2.13Місячні звіти
| Форма звіту | Кому надасться |
| 1. Звіт про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування й інші надходження і використання коштів Пенсійного фонду (№ 4-ПФ) | Пенсійний фонд України |
| 2. Звіт про використання розрахункових операцій | ДПІ |
| 3. Звіт про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства і хмелярства | ДПІ |
| 4. Звіт про наявність вакантних місць | Фонд зайнятості |
В кінці цього розділу хочеться визначити переваги та недоліки єдиного податку.
Почнемо з переваг:
1. Скорочення загальної кількості обов'язкових податків та зборів методом заміни окремих з них одним - "єдиним" і як наслідок - економія на платежах в бюджет та цільові фонди.
2. Простота визначення суми єдиного податку (множення суми виручки від реалізації на ставку єдиного податку).
3. Простота ведення податкового обліку (заповнення Книги обліку доходів і витрат).
4. Можливість не подавати звітність по тим податкам, платником яких підприємство не являється згідно зі статтею 6 Указу № 746, і як наслідок – відсутність помилок та штрафних санкцій по ним.
5. Для платників єдиного податку за ставкою 10% - необов'язковість ведення обліку по ПДВ (заповнення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), виписка податкових накладних, подання декларації).
6. Відсутність необхідності в веденні податкового обліку згідно Закону про прибуток (облік доходів (витрат) по правилу "першої події"; приросту (зменшення) матеріальних запасів згідно пункту 5.9 в цілях коригування валових витрат; нарахування амортизації згідно статті 8).
7. Можливість переходу з загальної системи оподаткування на спрощену і навпаки по закінченні кварталу.
Вищенаведені переваги - основні, і кожне підприємство може їх для себе продовжити.
Недоліки:
1. Відсутність спеціального закону, який регулював би питання, пов'язані з єдиним податком (адже деякі нестандартні ситуації які виникають на практиці можна було б вирішити шляхом внесення змін в цей Закон).
2. Відсутність перехідних положень при зміні системи оподаткування (регулювання сумнівних питань відбувається шляхом видання контролюючими органами листів, які не являються нормативними документами).
3. Неможливість виписки податкових накладних платниками єдиного податку за ставкою 10 % (це позбавляє їх покупців права на податковий кредит), хоча в ставку 10 % входить ПДВ (4 % єдиного податку компенсує державі несплату податкових зобов'язань по ПДВ).
4. Сплата єдиного податку з сум попередньої оплати.
5. Неможливість застосування бартерних операцій, векселів з оплатою негрошовими засобами, взаємозаліків.
6. Неурегульованість великої кількості протиріч між указом № 746 і всіма іншими податковими законами.
Проаналізувавши всі переваги і недоліки ФОП "Ганжа О.І." знайшло більш привабливою спрощену систему.
Аудит як форма незалежного контролю та функція захисту інтересів власників, відіграє все помітнішу роль у сфері національної економіки, набуває дедалі вагомішого статусу в суспільно-політичному житті країни. Здійснення аудиту спирається на практично апробовану нормативно-правову базу, основою якої є Закон України „Про аудиторську діяльність”. Його ухвалення у квітні 1993 року стало початком інтенсивного розвитку вітчизняного аудиту.
Сьогодні в Україні в основному вже сформувалась національна система аудиту аналогічна країнам з ринковою економікою, покликана сприяти розвиткові економічних відносин та демократизації суспільної сфери. Ця система має достатньо розвинену інфраструктуру.
Базовими складовими національної системи аудиту є, з одного боку, аудитори, що діють одноосібно, аудитори, які надають послуги у складі аудиторських фірм, співробітники цих фірм, які працюють під керівництвом сертифікованих аудиторів, аудитори-нерезиденти, в тому числі дочірні структури відомих транснаціональних аудиторських компаній, а також дотичний до аудиторського загалу контингент представників внутрішнього аудиту.
Керівник аудиторської перевірки розробляє програму аудиту. Програма аудиту є набором інструкцій для асистентів аудитора, що виконують аудиторську перевірку, а також засобом контролю за виконанням роботи. Можливе складання загальної програми за всіма розділами аудиту, але, з огляду на той факт, що збір аудиторських свідчень здійснюється декількома співробітниками, програми доцільно складати на кожний розділ аудиту окремо.
Існує два основних способи організації програм аудиту: за циклами та у порядку класифікації фінансової звітності. Другий варіант більш ефективний. Але слід зазначити, що вибір залежить винятково від аудитора, тому що обидва способи мають свої переваги. Однією з переваг аудиту за циклами є те, що він дає аудитору яснішу схему для розуміння діяльності клієнта й операцій, що мають істотний вплив на фінансову звітність. Недоліком є те, що при такому підході складно уникнути дублювання роботи аудитора, тому що операції і залишки взаємозалежні.
Зовнішній аудит — це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Зовнішній аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється. Для того, щоб скласти достовірний аудиторський висновок, аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація, яка міститься у бухгалтерській документації та первинних документах, достатня та достовірна.