За декілька останніх років вже чітко виділились регіони – лідери розвитку сільського туризму. Ефективно розвивається сільський туризм на Стрийщині, в селах Прикарпатської зони – Розгірче, Верхня та Нихня Стинава, Гірне, Любінці, Дуліби, Конюхів, Братківці, Піщани, Ходовиці, Підгірці, в селах, відомих своєю історичною самобутністю – Завадові, Голобутові, Волі Задеревацікій. До речі, у Волі Задеревацькій розташована музей-садиба Степана Бандери, церква, де служив парохом його батько.
Одним з пілотних районів для розвитку сільського зеленого туризму є старосамбірщина. Тут наявні всі умови для даного виду туризму – мальовничі ландшафти, цілюще повітря, прикарпатські краєвиди. Агротуризм на теренах Старосамбірщини практикувався ще понад 100 років тому. З кінця 19 ст. до 1939 року дана місцевість була найулюбленішим місцем відпочинку для літературної, мистецької та художньої еліти Львова та Перемишля. На території району розташовані вельми цікаві туристичні об’єкти – Лаврівський Василіанський монастир з фресками 15-16 ст., залишки старовинних замків у селах Тур’є та Стара Сіль, у селі Скелівка знаходиться оборонна вежа 14 ст – місце, описане Ярославом Гашеком, де був захоплений у полон бравий вояк Швейк. На Старосамбірщині можна познайомитись із забутими українськими традиціями, послухати специфічну бойківську говірку, взяти участь у народних обрядах. На даний час на Старосамбірщині активно розвиваються приватні засоби розміщення – агрооселі, з ростає кількістьсільських садиб, які надають послуги для сімейного відпочинку. Значний туристичний і рекреаційний потенціал для розвитку сільського зеленого туризму має Сколівщина. На сьогодні цей регіон відомий в Україні та її межами як курортно-рекреаційний осередок, центр гірськолижного спорту і туризму. Гордістю Сколівщини є 64 джерела мінеральних вод, а також гірськолижні центри Славське, Тисовець, Орявчик.
На даний час на Сколівщині функціонує Сколівське районне обєднання агроосель “Бойківська хата”. Ця організація популяризує сільський туризм як вид відпочинку, сприяє розвитку сільської інфраструктури, проводить тренінги та навчання господарів садиб, сприяє у проведенні рекламних кампаній.
Проте поряд із розвитком такого виду туризму у Карпатському регіоні існують і певні перешкоди. Імідж українського сільського зеленого туризму у наших близьких сусідів-держав неоднозначний. З одного боку, багата культурна спадщина, неушкоджена природа, гостинність господарів, а з іншого – невідповідність туристичної інфраструктури існуючим запитам. У багатьох агрооселях відсутні необхідні санітарно-екологічні споруди, гаряча вода, ванна, душ, є певні проблеми із шляхами сполучення. Проблемою залишається і залучення власників агроосель до реєстрації.основною перешкодою в інтенсивному розвитку сільського туризму є відсутність цілеспрямованої державної політики щодо цього виду державної діяльності. Кроками назустріч стала постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року № 297 «Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 липня 2006 року № 373-р «Про затвердження плану заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006 - 2010 роки».
Сподіваємось, що впровадження вдію цих нормативних актів дозволить стимулювати розвиток малого підприємництва у сфері організації відпочинку на селі, забезпечить його нормативно-правову підтримку, та створить умови для всебічного заохочення населення Карпатського регіону до участі у розвитку сільського зеленого туризму як високорентабельної ланки туристичної індустрії України.
АКТИВНИЙ І СПОРТИВНИЙ ТУРИЗМ В КАРПАТСЬКОМУ РЕГІОНІ
Говорячи про колосальний ринковий потенціал цього напрямку, насамперед слід звернути увагу на щораз зростаючий попит на активний відпочинок і здоровий спосіб життя в країнах Європи. Культивування активного відпочинку як моди, важливої частини життєвого укладу успішної людини збігається із стратегічними завданнями держави й тому може бути максимально підтримано механізмом влади на всіх рівнях. Це значно полегшує завдання просування на ринку продуктів активного відпочинку.
Проблема ускладнюється тим, що останнє десятиліття, коли цей вид туризму в чинність малої прибутковості практично не цікавив приватні туристичні компанії, а був полем діяльності ентузіастів. Він практично не зберігся як ринковий продукт. Але специфіка цього виду діяльності в тім, що створення необхідної інфраструктури в абсолютній більшості випадків не вимагає значних витрат часу і коштів, тому навіть у літньому сезоні 2007р реально збільшити пакети пропозицій відпочинку в Карпатах. Тут дуже важливим і плідним може виявитися співробітництво уряду, бізнесу і громадських організацій. Так, устаткування і маркування окремих маршрутів неможливе без погоджених дій відомств або організацій, у власності яких перебувають самі природні території. Тут, безумовно, необхідно сформувати системний підхід до питань бюджетного фінансування цих робіт. Принципи туризму полягають в тому, що гроші, одержані від держави «експлуатації» природних територій туристам, йшли звичайно на природоохоронні цілі. В цих випадках туристи з великим бажанням будуть платити за право активного відпочинку на природних територіях, які охороняються державою.
Деякі види активного відпочинку, які практикуються в Карпатах, напевно, потрібно буде обмежувати. Так при всій красі ралі на джипах по абсолютно безлюдних територіях – надмірна навантаження на оточуюче середовище й неефективний довготривалий ефект для природи може бути інколи невиправним. Це не означає, що для такого екстремального виду спорту не місце в Карпатах – просто такі ралі слід проводити на трасах, що гарантує і мінімальну екологічну шкоду і безпеку туристів, що стосується також практично всіх видів активних турів. Створення такої системи як гірських спортивних маршрутів, так і різної за характером інфраструктури активного відпочинку, дозволить формувати стійкий запит на відпочинок в літній час на самих різних сегментах ринку. Туризм на природі може тепер приймати більш індивідуальні форми, завдяки ініціативі організацій, які роблять ставку на концепцію спільного відпочинку. Саме в області пішохідного туризму і гірських видів спорту находяться оптимальні рішення, в першу чергу засновані на принципах спільного відпочинку і відпочинку «на рівні з іншими» для людей з обмеженими можливостями. Таким чином, активні види відпочинку становляться для людей з обмеженими можливостями відмінним способом інтеграції і відкривають їм шлях в професійне спільне і культурне життя. Крім цього, сам принцип змішаного, спільного відпочинку стимулює ініціативу із сторони професіоналів по роботі з туристами, гірських провідників, а також інструкторів парапланеризму і скелелазінню.
Важливе значення має класифікацію туризму залежно від засобу пересування туристів тут виділяють дві великі групи:
- туризм транспортний;
- подорожі з активними засобами пересування – пішохідний, лижний, кінний, велосипедний та мототуризм, гірський, гірськолижний, скелелазіння і спелеотуризм.
Водний туризм має шанси для подальшого розвитку у Вижницькому, Карпатському парках. Серед транспортних видів туризму найбільшою популярністю користується автомобіль. Автотуризм має такі безперечні переваги як висока мобільність, порівняно невисока вартість, швидкість. Сюди входять автобусні мандрівки й подорожі, що здійснюються туристами на власних автомобілях. Можно запропонувати також і гольф. Гольф народився свого часу у горах Шотландії, тому нема ніяких протипоказань щодо розвитку його у Карпатах. Сучасний гольф припускає саме такий широкий спектр інфраструктури для аматорів гри. При цьому важливо підкреслити, що деякі формати доступні навіть для невеликого бізнесу – площадка може дозволити собі і невеликий пансіонат. Для масштабних гірськолижних курортів наприклад, того ж Буковеля, гольф, ймовірно, є одним з стратегічних рішень весняно-літнього сезону.
І, звичайно, своєрідною візиткою карткою регіону повинне стати формування системи різних по розміру гольф-проектів біля замків (тут варто уважніше вивчити і втілити у нас світовий досвід). Етнографічний туризм може стати візиткою нацпарку «Гуцульщина» та «Сколівські безкиди» Для ефективного розвитку екотуризму на рекреаційних територіях природно-заповітного фонду України доцільне запровадження регіонального, туристичного менеджменту та маркетингу, що неможливо здійснити без участі місцевого населення, його знання історії, культури та природньої самобутності країни.
«СКОЛІВСЬКІ БЕСКИДИ» - ГОРДІСТЬ СКОЛІВЩИНИ
У Карпатському регіоні, який знаходиться у самому центрі Європи, на сьогодні залишається багато невирішених екологічних та соціально-економічних питань. Упродовж останніх років відбувся цілий ряд важливих міжнародних науково-практичних конференцій: "Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат" (1997), "Карпатський регіон та проблеми сталого розвитку" (1998), "Екологічні та соціально-економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатському регіоні" (1999), Гори і люди (у контексті сталого розвитку)" (2002), та визначальна подія — Всеєвропейська конференції "Навколишнє середовище для Європи" (2003), на якій Україна підписала рамкову конвенцію про охорону навколишнього середовища і стійкий розвиток Карпат (Карпатська конвенція). Ключовими моментами сталого розвитку Карпатського регіону вважаються збереження та стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття, впровадження сталого природокористування, збереження культурної спадщини та традиційних знань горян. Одним із шляхів вирішення цих питає є забезпечення умов для сталого функціонування національних природних парків у регіоні, екологічна та соціально-економічна роль яких в Україні применшувалась протягом радянського періоду. Велика роль і чимала відповідальність у розв'язанні проблем національних парків належить науці — від обґрунтованості та компетентності прийнятих рекомендацій та управлінських рішень у значній мірі залежить ефективність господарювання та результативність природоохоронної діяльності. Федерацією національних парків організовувався науково-практичний семінар, як подія, присвячена святкуванню Дню парків Європи. Місцем проведення семінару був Національний природний парк «Сколівські Бескиди «(Львівська область) — один із наймолодших парків в Карпатському регіоні України. У його роботі взяли участь науковці з університетів та наукових установ Львова, Києва, Ніжина, співробітники адміністрації парку, представники органів місцевого самоврядування та регіональної преси. Учасники науково-практичного семінару розробили Програму сталого розвитку національних природних парків, прийняли нормативно-правові акти, спрямовані на пільгове кредитування, обговорили можливість створення сприятливих фінансово-економічних умов для суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють у національних парках природоохоронні заходи. Головною метою діяльності вважають розвиток «зеленого» туризму, як важливої складової сталого розвитку національних природних парків Карпатського регіону. Основна мета заходу науково-практичного семінару - об’єднати зусилля науковців, місцевих органів самоврядування та адміністрації парків для розробки проектів щодо впровадження економічно-ефективних систем збалансованого господарювання і досягнення на цій основі екологічного, економічного і соціального балансу у межах національних парків та на прилеглих територіях. Крім цього, вжити заходів щодо подолання безробіття і бідності серед місцевого населення, котре проживає в межах національних парків. Одне із рішень семінару — розробити та запровадити програми відновлення традиційних (природоохоронних) та екологічних методів господарювання у національних природних парках. Визнати на державному рівні, що місцеве населення, яке підтримує традиційний природоохоронний тип господарювання в межах національних парків, виконує важливу екологічну та природоохоронну функцію. Рекомендувати уряду розробити програми фінансової підтримки фермерських господарств, що ведуться на екологічній основі. Учасники семінару встановили правила та механізм здійснення адміністраціями парків єдиної політики на всій території, яка включена у межі парків. Вказали на необхідність здійснення ними разом із місцевими органами влади постійного контролю над природокористуванням на землях інших землекористувачів, які входять до складу парків. У той же час продумали варіанти захисту прав місцевого населення на використання природних ресурсів в межах парків. З огляду на це розробили інформаційну стратегію для рекламування екологічно-освітніх та рекреаційних програм національних природних парків, відзняли науково-популярні фільми, проаналізували можливість створення веб-сайтів та інформаційних центрів. Видали каталог співпраці національних парків США та Європи у сферах наукової, освітньої, виховної діяльності. Аналізуючи проведення таких семінарів, можна рекомендувати проведення семінару з проблем розвитку національних з природних парків регулярним. Для адміністрації національного природного парку "Сколівські Бескиди" слід рекомендувати покращити інформаційно-роз'яснювальну роботу серед місцевого населення щодо засад ведення екологічно безпечного господарювання на його території. Крім цього, шукати шляхи залучення іноземних і національних інвестицій для розбудови туристичної інфраструктури і придбання сучасної лісогосподарської техніки (через участь у конкурсах на отримання грантів різних фондів). Створити інформаційні центри для відвідувачів у межах населених пунктів та поза межами парку, а також запровадити ширше використання шкіл молодих гідів. Представникам адміністрації парку слід зустрітися із туристичними агенціями у Львові, Києві та інших містах та запропонувати одноденні або багатоденні туристичні маршрути. Агентства повинні зацікавитись у наданні таких послуг і рекламувати їх. Працюючи із туристичними агентствами, працівникам парку бажано наполягати на забезпеченні екскурсійного обслуговування.