— аналіз структури депозитної бази за термінами залучення окремих елементів;
— оцінка відхилень (змін) упродовж досліджуваного періоду, в абсолютному і відносному виразі.
Доцільно на ньому етапі аналізу виявити вплив факторів на розмір залишків за вкладами у розрізі видів депозитних ресурсів. Розрахунок можна здійснити шляхом елімінування, використовуючи аналітичну модель (3.1):
залишки за внесками = кількість рахунків х розмір середнього вкладу (3.1)
Залишки за внесками на 01.02.03 = 3085 х 4262 = 13148270.
У результаті такого аналізу визначають, із якими вкладниками здебільшого працює банківська установа і наскільки він задовольняє їхні потреби.
Наступний етап аналітичної роботи присвячений оцінці витрат . Аналіз дає змогу зробити такі висновки:
— витрати на обслуговування розрахункових рахунків, як правило, найменші. Це найдешевший ресурс для банківської установи. Збільшення частки зазначеного компонента в ресурсній базі скорочує процентні витрати, однак зміни залишків на розрахункових рахунках не передбачені, через що їхня висока частка послабляє ліквідність банківської установи. Обсяг розрахункових рахунків у ресурсній базі, що застосовується як оптимальний у світовій практиці, становить близько 30%;
— незважаючи на зростання процентних витрат, збільшення частки строкових депозитів у загальній сумі коштів — момент позитивний, оскільки вони є найстабільнішою частиною залучених ресурсів. Саме вони дають змогу кредитувати на триваліші терміни і в результаті за ними виплачується більш високий відсоток, їхній рекомендований обсяг у сукупних ресурсах банківської установи — не менш як 50%;
— міжбанківські депозити — це найдорожчий елемент депозитної бази, тому його питома вага в загальному обсязі залучених коштів веде до подорожчання кредитних ресурсів банківської установи. Не можна оцінити позитивно великої залежності банківської установи від депозитів інших банківських установ. Рівень, що рекомендується, становить 20% у ресурсній базі;
— втрати на внески громадян значно нижчі, ніж за міжбанківськими депозитами, тому робота банківської установи має бути спрямована на збільшення обсягу залучених коштів від громадян.
Для детальнішого аналізу процентних витрат банківської установи слід акцентувати увагу на факторному аналізі процентних витрат.
Розмір сплачених відсотків залежить від зміни суми залишків коштів, що зберігаються на рахунках, і процентної ставки. При цьому ринковий рівень процентної ставки за депозитами залежить від кон'юнктури грошового ринку. Цс об'єктивний фактор, банківська установа не може на нього впливати, а змушений лише враховувані, хоч завжди є простір для маневрування між мінімально припустимим за конкурентним розумінням рівнем процентної ставки, що дасть змогу залучити дуже обмежений обсяг депозитів, і максимально можливою для самої банківської установи вартістю депозитних ресурсів. Кількісний вплив цих факторів на відхилення суми сплачених клієнтам відсотків визначається як різниця в аналізованих показниках. За такого підходу розробимо факторну модель (3.2), (3.3):
ПВ = СО3 × із + СОд ×ід,(3.2)
де ПВ — процентні витрати банківської установи;
СО3 — середні залишки коштів до запитання;
із —середня процентна ставка за коштами до запитання;
СОд — середні залишки за строковими депозитами;
ід — середня процентна ставка за строковими депозитами.
Д = СО3 + Сод / РБ, (3.З)
де Д — частка платних залучених ресурсів у ресурсній базі банківської установи;
РБ — обсяг ресурсної бази на прогнозовану дату.
Зробимо розрахунок за запропонованою факторною моделлю для Севастопольської філії АКБ “Приватбанк”.
Пв = 60899,6 × 3,8 + 49457,7 х 11,7 = 8100,8 грн.
Д = 60899,6 + 49457,7/113181,1 = 0,97 грн.
У такий спосіб виявлено, що на кожну гривню ресурсної бази припадає 0,97 грн. платних ресурсів.
Запропонована факторна модель дає змогу досить повно визначити резерви підвищення прибутковості банківської установи за рахунок використання дешевих чи безплатних (капітал банківської установи) джерел. Аналіз факторів варто проводити в розрізі елементів депозитної бази і за всією сукупністю процентних витрат.
Мета такого аналізу — виявити причини зміни значень процентних витрат і, якщо ці причини мають суб'єктивний характер, ужити відповідних заходів для оптимізації результативного показника. Значення факторного аналізу процентних витрат полягає в прагненні банківської установи максимізувати прибуток, управляючи видатковою частиною показника.
Позначення показників банківського балансу пропонується робити за такими параметрами:
— активи і пасиви на початок розглянутого періоду:
— прогнозовані зміни протягом цього періоду;
— непрогнозовані зміни протягом цього періоду;
— активи і пасиви на кінець досліджуваного періоду.
Припустимо, позначення активів за статтями виразимо через величину А, прогнозовані зміни за активами — через Ап, непрогнозовані зміни через Ан. Позначення пасивів за статтями виразимо аналогічно: П — позначення пасивів за статтями, прогнозовані зміни за пасивами через Пп і непрогнозовані — через Пн. Сума активів на кінець періоду буде визначена як (3.4):
Ак = А + Ап + Ан, (3.4)
де Ак — сума активів банківської установи;
А — стаття активу;
Ап — прогнозовані зміни за активами;
Ан — непрогнозовані зміни за активами.
Сума пасивів на кінець періоду буде визначена як (3.5):
Пк = П + Пп + Пн, (3.5)
де Пк — сума пасивів балансу;
П — стаття пасиву;
Пп — прогнозовані зміни за пасивами;
Пн — непрогнозовані зміни за пасивами.
До прогнозованих змін за активами належать такі статті балансу:
— залишки в касі, оскільки банківськими установами здійснюється прогноз касових оборотів, що дає можливість банківській установі прогнозувати обсяг видаткових і прибуткових касових операцій та залишку на початок досліджуваного періоду;
— кредитний портфель, бо за раніше укладеними кредитними договорами банк знає дату закінчення договору і прогнозований кредитний портфель, виходячи з ресурсної 6ази банку й наявності пропозицій на ці послуги:
— цінні папери, бо через недосконалість фондового ринку основна частина операцій банківської установи з цінними паперами припадає на ОВДП, терміни яких відомі банківській установі за кожним траншем; до прогнозованих змін можна віднести й придбання інших видів цінних паперів із метою продажу, оскільки у цьому разі банківська установа орієнтуються на час їхньої реалізації для одержання максимального прибутку;
— основні кошти й нематеріальні активи — придбання і вибуття основних коштів здійснюється планово, виходячи з джерел придбання.
До непрогнозованих змін за активами належать:
— залишки на кореспондентському рахунку вНаціональному банку України, оскільки їхня сума залежить від обсягу залучених коштів;
— кореспондентські рахунки в інших банках.
До прогнозованих змін за пасивами належать:
— статутний капітал;
— строкові депозити юридичних осіб, бо при укладанні депозитних договорів на певний строк банківська установа передбачає можливість розірвання договору за умови дострокового повідомлення банку про передбачуване розірвання;
— строкові депозити фізичних осіб.
До непрогнозованих змін за пасивами відносять:
— нерозподілений прибуток;
— кошти клієнтів до запитання;
— кошти на рахунках "Лоро".
На основі цієї моделі можна побачити вплив пасиву на обсяг активу. Так, стан статті балансу в активі “Каса” і “Кореспондентськийрахунок у Національному банку України” тісно пов'язаний із надходженнями коштів на поточні рахунки юридичних і фізичних осіб.
Таке структурування інформації щодо статей балансу відповідає сучасній практиці й пов'язане з тим, що цю інформацію банки дають Асоціації українських банків і Національному банку України, і вона публікується в періодичних виданнях.
Зміни у статті “Капітал” пов'язані з тим, шо капітал банку, який складається зі статутного, резервного й інших фондів, протягом періоду, за який банк не реєструє змін у статутному фонді, змінюється в результаті використання фондів прибутку минулих періодів. Критерієм оптимальності завдання є прибуток.
Обмеження в моделі накладають на рівень ліквідності банківської установи. На сьогодні в Україні щодо показників ліквідності діє Інструкція Національногобанку України "Про порядок регулювання діяльності банків України", розділ 5 "Нормативи ліквідності".
Таким чином, при дотриманні АППБ "Аваль"усіх нормативів ліквідності запропоновану модель оптимізації можна розрахувати.
Запропонована до використання модель оптимізації депозитних операційдає можливість банку прогнозувати на певний період наявність активів і пасивів з урахуванням очікуваних змін (див. Дод. Д). Цю модель можна використовувати для прийняття управлінських рішень і вироблення стратегії банку.
Ще одним із методів оптимізації депозитних операцій є розрахунок ефективності залучених депозитних коштів, який свідчить про здатність банку нарощувати додаткові обсяги депозитних ресурсів, використовуючи потенціал економічної рентабельності й можливості капітальних вкладень. Розрахунок ефективності залучених депозитних коштів поданий на прикладі СФ АППБ "Аваль" (табл. 3.1.1).
Таблиця 3.1.1. Розрахунок ефективності залучених депозитних ресурсів СФ АППБ “Аваль”
| Показник | На 01. 07. 07 | На 01. 10. 07 | На 01. 04. 08 |
| Процентні доходи, тис. грн. | 3647,02 | 5858,68 | 2074,82 |
| Процентні витрати, тис. грн. | 1140,99 | 1877,55 | 816,72 |
| Ефективність, % | 3,2 | 3,1 | 2,5 |
Отже, запропонована до використання модель оптимізації депозитних операцій дає можливість банку прогнозувати на певний період наявність активів і пасивів з урахуванням прогнозованих змін у цьому часовому проміжку.