- ремітент – перший отримувач (векселедержатель), на користь якого виписується вексель.
Отже, за переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін – ця спеціальна дія називається акцептом тратти (переказного векселя).
З метою визначення поняття «вексель» проаналізуємо його економічну сутність. Вексель – це унікальний фінансовий інструмент. Його унікальність як фінансового інструменту підтверджується такими аспектами :
- вексель є короткостроковим борговим зобов’язанням;
- використовується в грошових розрахунках і тим самим виконує одну з функцій грошей – є засобом платежу;
- вексель є різновидом інвестиційної цінності, тобто може бути
використаний для інвестування капіталу з метою отримання доходу;
- можливість використання індосаменту на векселі забезпечує йому високу оборотність та можливість багаторазового обертання на фондовому ринку.
Разом з тим, векселю притаманні характерні ознаки, які відрізняють його від решти боргових зобов’язань, а саме :
1. Зміст векселя точно встановлено законом, інші умови вважаються ненаписаними, і відсутність хоча б одного з обов’язкових реквізитів, встановлених законом, призведе до недійсності векселя.
2. Відповідальність за векселем для осіб, які беруть в ньому участь є солідарною, за винятком осіб, які здійснили безоборотний надпис.
3. Вексель є абстрактним грошовим документом і тому не забезпечується закладом, заставою або неустойкою.
4. Вексель може передаватись із рук у руки за допомогою передавального надпису ( індосаменту; цесія на території України була заборонена).
5. Явка до нотаріальної контори для засвідчення підпису не вимагається.
6. При несплаті векселя у встановлений термін необхідним є здійснення нотаріального протесту
7. Грошовість, тобто предметом вексельного зобов’язання можуть бути тільки гроші.
8. Строковість та визначеність, тобто тривалість вексельного зобов’язання може бути розрахована заздалегідь, або за даними у тексті векселя, або на підставі вексельного закону (векселі за пред’явленням з граничним терміном презентації). Тривалість існування векселя не може залежати від настання яких-небудь подій та умов.
2.2 Укладання і реквізити векселя
До числа обов'язкових реквізитів векселя відносяться:
1. Вказівка місця укладання векселя (за відсутності особливої вказівки вексель вважається складеним в місці, вказаним поруч з найменуванням векселедавця).
2. Вказівка дати укладання векселя.
3. Найменування платника (для перевідного векселя).
4. Вексельна мітка.
5. Нічим не обумовлене доручення (для перевідного) або обіцянка від свого імені (для простого векселя) сплатити.
6. Сума.
7. Найменування того, кому або наказу кого повинен бути зробленний платіж.
8. Вказівка місця платежу (за відсутності особливої вказівки простий вексель вважається підлягати оплаті по місцю складання, а перевідний в місці, вказанним поруч з найменуванням платника).
9. Підпис векселедавця.
До числа додаткових реквізитів векселя відносяться:
1. Термін платежу (при його відсутності вексель підлягає оплаті після пред'явлення).
2. Обмеження в термінах пред'явлення до платежу в невизначено-негайних векселях.
3. Застереження про пред'явлення тратти в певний термін до акцепту.
4. Вказівка особи, у якої знаходиться акцептований примірник тратти.
5. Вказівка особливого пункту в місці платежу, відмінного від місця проживання платника, для одержання платежу.
6. Вказівка особливого місця платежу, яке не співпадає з місцем знаходження трасата або місцем укладання простого векселя, так званий доміцілій. Такі векселі також називаються доміцільованими.
7. Вказівка особи, окрім платника, у якого слідує отримати платіж — доміціліат.
8. Вказівка посередника в акцепті або платежу.
9. Застереження ефективного платежу.
10. Відсоткове застереження.
11. Застереження векселедавця “не наказу”.
12. Застереження про нездійсненні протесту.
За відсутності будь-якого реквізита або при невідповідності його нормам, встановленних законом, — документ позбавляється вексельної сили. Значна особливість векселя — вексельна мітка— слово "Вексель”. Слово "вексель", згідно ст. 1 ОВЗ, має бути включеним в текст документа та написано на тій мові, на якій складений документ.
До необхідних реквізитів векселя відноситься зобов'язання продавця заплатити певну грошову суму в простому векселі абопропозиція заплатити трасату в перевідному.
Обов'язковим реквізитом векселя є дата його укладання. Причиною проставлення дати заповнення векселя є визначення терміну закінчення річної давності для векселів, виписаних "за пред’явою". Відсутність дати укладання векселя наводить до його недійсності.
Місце укладання векселя необхідно, оскільки воно ж є і місцем платежу по простому векселю, якщо в векселі не вказане інше місце платежу. В перевідному, де платником є акцептант, місце платежу є і місцем проживання платника (за винятком особливого місце платежу) і вказується поруч з найменуванням платника. Вказівка місця видачі векселя пов'язана з тим, що кредитор в термін платежу повекселю сам з’являється до платника, а тому має знати, де його знайти. Відсутність в векселі місця платежу, також як і включення в вексель декількох місць платежу, призводить до його недійсності. В випадку, коли по векселю виступає декілька платників, він повинен бути доміцільованим.Отже, місце платежу по векселю повинно бути єдиним і чіткопевним.
Сума векселя може бути позначена і в валюті, але платіж буде здійснюватися в відповідності з діючими правилами розрахунку в місці платежу. Форми розрахунку діюче Положення про перевідний і простий вексель не встановлює. Заради зручності сума векселя, позначена цифрами, виноситься також в заголовок документу.
Під терміном векселя розуміється дата платежу по ньому. Вона повинна бути точно вказана. Засіб призначення терміну платежу по векселю під загрозою недійсності останнього повинен строго відповідати встановленим, а саме, він повинен бути одним з наступних:
— в день пред'явлення;
— в такий-то термін від дня пред'явлення;
— в такий-то термін від дня укладання;
— в певний день.
До позначення місця платежу подаються тіж самі вимоги, що і до місця складання векселя. В місці платежу вексель повинен бути поданий до оплати платнику. Якщо місце платежу інше, ніж місце знаходження платника, то вексель носить назву «доміцільованого». Припускається, що платник сам з'явиться в місце платежу (що в цьому випадку носить назву доміцілій). Вексель, як і будь-який документ, повинен бути підписаний особою, його що видають.
Підпис особи повинний бути власноручним, навідміну від основного тексту векселя, що може бути завданий як друкарським, так і прописним засобом, а також штемпелем.
При підписі векселя за дорученням повинна бути вказівка на те, хто є векселедавцем. В випадку відсутності нотаріального засвідчення підпису до векселя повинне додаватися доручення.
2.3 Процес передачі векселя
Кожний вексель може бути переданий іншій особі шляхом індосаменту. Це одне з основних властивостей векселя. Термін "індосамент" походить від лат. (на спині), тобто за старовинною традицією він пишеться на звороті векселя. Індосамент повинен бути виконаний на звороті векселя або на додатковому листі (аллонже). За своїм змістом індоссамент повинен бути простим і нічим не обумовленим. Шляхом передачі індосаменту індосант приймає на себе абстрактні зобов'язання продавця, подібні тому, як це робить векселедавець при видачі векселя. Внаслідок цього індоссат (той, хто отримує вексель) одержує самостійне право вимоги по векселю.
За форміою передачі індосамент може бути: або іменним, або бланковим.
Цессія – це також передача прав, але цессія завжди іменна, а індоссамент може бути і бланковим.
Порівняльний аналіз індосаменту і цессії:
- цессія регулюється нормами цивільного права, індосамент же — вексельного.
- цессія — це двосторонній договір, тоді як індосамент — це одностороння угода.
При передачі по цесії позначкою про передачу є договір про передачу права вимоги. Цесія може бути вчинена і окремо від вексельного документа.
Однак за указом Президента України №146 від 4 березня 1998 р. цессія на теріторії України заборонена.
Акцепт векселя – ще одна операція, що пов’язана із процесом обігу векселів.
В той час, як для простого векселя самий факт його видачі автоматично є згодою зробити по ньому платіж, з перевідним векселем в силу його специфіки питання вирішується інакше. Для одержання згоди на оплату векселя, він повинен бути поданий до акцепту платнику (за винятком випадків, коли в векселі стоїть застереження, яке забороняє акцепт).
Акцепт перевідного векселя є згодою оплатити вексель. Платником по перевідному векселю є не сам векселедавець (трасант), а особа, на яку переказав він свій борг (трасат), та акцептант може і не дати згоду на акцепт векселя. Отже, трасат буде зобов'язаною по векселю особою тільки із дня акцепту. До цього моменту він є абсолютно непричетним до вексельних зобов'язань продавця. Акцепт може бути зроблений в будь-який термін до оплати векселя, якщо тільки він не скорочений векселедавцем або індосантами. Для векселів по пред'явленню термін акцепту складає один рік.
Аваль - це поруказа векселем, у зв’язку з яким аваліст приймає на себе відповідальність за виконання вексельних обов’язків особи, за яку він дав аваль.
Регресс - ця вимога векселедержателя до всіх солідарно відповідальних осіб (за винятком основного боржника) сплатити позначену в векселі суму.