- кошти, що надаються як допомога на поховання платника податку.
2. Особливості оподаткування осіб ПДФО
Податковий кредит – це витрати понесені платником податку у зв’язку з придбанням ТРП у резидентів на суму, на яку дозволяється зменшити його загальний річний оподаткований дохід одержаний за звітній рік.
Це такі витрати:
- майно передане як пожертвування або благодійні внески неоподаткована організація у розмірі, що перевищує 2%, але не є більшим 5% від суми оподаткованого доходу звітного року;
- кошти сплачені платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості навчання такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення в межах визначених законом;
- кошти сплачені закладом охорони здоров’я для компенсації лікування цього платника податку (члена його сім’ї першого ступеня споріднення).
Він може бути нарахований тільки резидентам, що мають ІІН, нарахування податкового кредиту не може перевищувати загального оподаткованого доходу одержаного в звітному році як зарплата.
Тема 7. Податок на прибуток
1. Об’єкти і суб’єкти оподаткування
Податок на прибуток є прямим загальнодержавним податком, порядок оподаткування прибутку встановлений законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР.
Платниками є:
· З числа резидентів: суб’єкти господарської діяльності,бюджетні, громадські та інші види підприємства, які здійснюють діяльність для отримання прибутку по Україні за її межами.
· З числа нерезидентів: особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ з дипломатичним статусом або імунітетом згідно з міжнародними договорами.
Філії, відділення, інші підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої ..... такий платник податку, територіальної громади.
Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зниження суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
ОП = ВД – ВВ – А
Ставка податку складає 25%.
Податковими періодами є квартал, півріччя, три квартали і рік.
2. Процес оподаткування прибутку підприємства
У процесі обліку та розрахунку на прибуток слід пам’ятати, що поняття ВД і ВО суттєво відрізняються від фактичних доходів та витрат.
ВД – це дохід від усіх видів діяльності отриманий (нарахований протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, так і за її межами).
| До складу валового доходу включають: | До складу валового доходу не включають: |
| 1) Дохід від продажу ТРП, ЦП, крім операцій з їх первинного випуску і остаточного погашення. 2) Дохід від здійснення банківських, страхових і фінансових послуг. 3) Дохід від торгівлі валютними цінностями, борговими зобов’язаннями і вимогами. 4) Сума безнадійної кредитоспроможності. 5) Суть штрафів і пені отриманих за рішенням сторін. 6) Доходи не враховані в складі валового доходу минулих періодів. 7) Дохід у вигляді отриманої безоплатно фінансової допомоги. 8) Вартість безкоштовно наданих ТРП, крім неприбуткових організацій. 9) Сума приросту балансової вартості ВЗ. | 1) ПДВ нарахований, отриманий. 2) Сума зайво сплачених податків, що відшкодовують підприємству з бюджету. 3) Емісійний дохід. 4) Дохід у вигляді міжнародної технічної допомоги. |
Датою збільшення ВД вважається дата, яка сталася раніше:
1) Дата зарахування коштів;
2) Дата відвантаження.
ВВ – це сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості ТРП, які закуповуються для їх подальшого використання у своїй діяльності.
До ВВ відносять:
- витрати на придбання ТРП для забезпечення господарської діяльності;
- витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності, періодичні видання;
- зарплата;
- нарахування на ФОП;
- витрати на відрядження;
- відсотки за борговими зобов’язаннями;
- сума безнадійної дебіторської заборгованості;
- витрати на придбання ліцензії;
- сума збитку балансової вартості товарів.
До ВВ не включають витрати:
- витрати на придбання ОЗ;
- амортизаційні відрахування;
- вартість торгівельних патентів;
- сума сплачених штрафів, пені;
- сума нарахованих (сплачених) дивідендів.
Тема 8. Плата за землю
1. Об’єкти, суб’єкти, ставки земельного податку
Плата за землю є загальнодержавним платежем, який стягується відповідно до Закону України "Про оплату за землю" від 19.09.1996р. №378 96/ВР.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель, ця плата запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі, ведення земельного кадастру, здійснення земноустрію та моніторингу земель, розвитку інфраструктури населених пунктів.
Платниками плати за землю є:
- власники земельної ділянки, земельної частки;
- землекористувачі, у тому числі орендарі.
Об’єктом плати за землю є:
- земельна ділянка (частка), яка перебуває у власності або користуванні.
Ставка земельного податку з одного гектару сільськогосподарських угідь встановлюється у % від їх грошової оцінки:
- для ріллі, сіножати та пасовищ – 0,1%;
- для багаторічних насаджень – 0,03%.
Ставки земельного податку з земель грошової оцінки встановлюється в розмірі 1% від її грошової оцінки за винятком:
| Категорія земель | Порядок нарахування плати за землю |
| 1. Ділянки зайняті житловим фондом, автостоянками, гаражно-будівельними кооперативами, дачами громадян. | 3% суми земельного податку обмеженого відповідно законодавства. |
| 2. Ділянки для лісового господарства. | Як складова плати за використання ресурсів. |
| 3. Ділянки на територіях та об’єктах природоохоронного оздоровчого призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими господарськими будівлями, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів. | У 5-ти кратному розмірі відповідає земельному податку. |
| 4. Ділянки для військових формувань крім збройних сил України та прикордонної служби, залізниць, гірничодобувних підприємств, водойми для виробництва рибної продукції. | 25% від суми земельного податку. |
Ставки земельного податку грошову ставку встановлюють за винятком вище наданих даних, справляють в розмірі 1% від їх грошової оцінки.
2. Порядок нарахування плати за змелю
Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються:
| Групи населених пунктів з чисельністю населення тис. чол. | Середня ставка податку, коп./1м2 | Коефіцієнт, що застосовується у Києві, Сімферополі і Севастополі та обласних містах |
| До 0,2 0,2 до 1 1 - 3 3 – 10 10 – 20 20 – 50 50 – 100 100 – 250 250 – 500 500 – 1000 Від 1000 і більше | 1,5 2,1 2,7 3 4,8 7,5 9 10,5 12 15 21 | 1,2 1,4 1,6 2 2,5 3 |
У курортних населених пунктах до ставок земельного податку встановлюється грошова оцінка для яких не встановлений коефіцієнт:
- на ЮБК – 3
- на ПБК – 2,5
- на ЗБК – 2,2
- на чорноморському узбережжі Миколаївської, Херсонської обл. – 2
- у гірських та передгірних районах Закарпатської, Рівненської, Чернівецької обл. – 2,3
- на узбережжі Азовського моря та інших курортних місцевостях – 1,5
При визначенні розміру видатку виробничого, культурно-побутового, господарсько-будівлевого, розташовані на територіях та об’єктах історико-культурного призначення, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів застосовується коефіцієнт міжнародного значення – 7,5, загальнодержавного значення – 3,75, місцевого значення – 1,5.
Для земель грошова оцінка яких не встановлена, ставка земельного податку застосовується з урахуванням коефіцієнту індексації визначення Законом України "Про державний бюджет на відповідний рік".
Від земельного податку звільняються:
1. Заповідники, парки ландшафтні, ботанічні сади.
2. Вітчизняні дослідні господарства і навчальні заклади сільськогосподарського профілю та ПТУ.
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, дитячі санаторно-курортні заклади.
4. Заклади культури, науки, освіти , охорони здоров’я, фізкультури і спорту.
Плата за землі не справляється:
1. За сільськогосподарських зон радіоактивного і хімічного забруднення.
2. Землі, що перебуваються у тимчасовій консервації або у складі с/г освоєння.
3. Ділянки господарств, які зайняті молодими садами, виноградниками до вступу їх плодоношення.
4. Ділянки в межах хронічних норм для інвалідів I і II групи, громадян, які виховують трьох і більше дітей, пенсіонерів тощо.
Підстави для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати – договорів оренди.
Плата земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають ДПА за місцем знаходження податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.