Рис 2.1 Порівняльний аналіз використання власних засобів підприємств за 2006-2008гг.
Найбільший об'єм використання був присутній в 2007г., але вже в 2008г. він скоротився на 13 035 349 млн. грн. Це говорить про те, що в 2008 р. підприємства не мали досить високого рівня прибутковості, щоб після виплати всіх податків і зборів направити на відтворення великі суми. Зв'язаний це все з кризовими явищами, як на території України, так і на світовому рівні. У 2008г. підприємства фінансувалися в основному за рахунок бюджетних надходжень (15 402,9 млн. грн.), а також за рахунок кредитів в банках і інших позик (42 981 млн. грн.). Детальніше джерела фінансування підприємств за 2008 р. можна розглянути в нижче приведеній таблиці.
Таблиця 2.1 Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за 2008р.
Освоєно (використано) | ||||
капітальні інвестиції | у т.ч. інвестиції в основний капітал | |||
у фактичних цінах, млн.грн. | у % до загального обсягу | у фактичних цінах, млн.грн. | у % до загального обсягу | |
Всього | 272074,1 | 100 | 233081 | 100 |
у т.ч. за рахунок | ||||
коштів державного бюджету | 15402,9 | 5,7 | 11576 | 5 |
коштів місцевих бюджетів | 12498 | 4,6 | 9918,2 | 4,2 |
власних коштів підприємств та організацій | 161277,2 | 59,3 | 132138 | 56,7 |
коштів іноземних інвесторів | 8087 | 3 | 7591,4 | 3,3 |
коштів інвестиційних фондів | 5704,2 | 2,1 | 5675,5 | 2,4 |
кредитів банків та інших позик | 42981 | 15,8 | 40450,9 | 17,3 |
інших джерел фінансування | 5039,6 | 1,8 | 4646,8 | 2 |
Виходячи, з даних таблиці можна сказати, що, звичайно ж, найбільшу частку у фінансуванні підприємств займають власні засоби, але і долі інших джерел великі, наприклад кредити банків і інших позик. Але в даний час частка власних засобів скорочується, що веде до збільшення попиту на кредити банків і як наслідок залежність підприємства від іншого суб'єкта. [19]
Висновки до розділу 2
Капітал – це засоби, які має в своєму розпорядженні підприємство для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку.
Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позикових (зовнішніх) джерел.
Основним джерелом фінансування є власний капітал. У його склад входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний і доданий капітали, фонд накопичення, нерозподілений прибуток) і інші надходження (цільове фінансування, добродійні пожертвування і ін.).
Найбільш бажаним джерелом фінансування основного капіталу є прибуток що залишається у розпорядженні підприємства. Цей прибуток повинен йти на відтворення основного капіталу, тобто на виробничі, соціальні потреби підприємства, на матеріальне заохочення, на рішення проблем пов'язаних з порушенням чинного законодавства, а також може бути направлена на придбання цінних паперів і інших видів інвестування або спонсорської допомоги.
Проаналізувавши статистичну інформацію можна відмітити не стабільність фінансування підприємств за рахунок власних засобів, а також великий об'єм використання інших видів фінансування. Особливо гостро проблема фінансування за рахунок власних засобів (прибутку) стоїть на сучасному етапі діяльності підприємств, що пов'язаний з світовою фінансовою кризою і не готовністю вітчизняних підприємств реагувати на мінливість економіки.
РОЗДІЛ 3 Перспективи підвищення ефективності використання прибутку як джерела відтворення основного капіталу
3.1 Недоліки в системі оподаткування України
Стимулювання розвитку підприємництва – основне завдання прибутку в економіці з ринковими відносинами. Тільки завдяки отриманню прибутку розвиватиметься підприємство. У сукупності це свідчить про те, що відбувається економічне зростання і в державі. Економіка не може бути стаціонарною (А. Сміт ще в XVII столітті називав таку "станом застою"), тому що замість прогресу може бути тільки одне інше, протилежний напрям - занепад. Щоб цього не відбулося, варто дати можливість підприємствам забезпечувати себе фінансовими ресурсами і одержувати достатні прибутки з метою досягнення високих фінансово-економічних результатів на всіх рівнях економіки в країні.
Прибуток – це кінцевий фінансовий результат від здійсненої підприємством підприємницької діяльності, який є приростом всього фінансового потенціалу суб'єкта господарювання. Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства. Тому наукове обґрунтування ділення прибутку підприємств на державному рівні важливо і об'єктивно необхідне.
Надмірне оподаткування прибутку сприяє не збільшенню доходів бюджету, а приводить до зовсім протилежних наслідків. У результаті виявляється, що, по-перше, дуже високий податковий тиск підриває стимули до виробництва, по-друге, відбувається не стимулювання зростання виробництва і в той же час розширення бази оподаткування, а пошук суб'єктами підприємництва усіляких шляхів приховування одержуваних доходів і уникнення їх оподаткування.
Прибуток є на сьогодні єдиним потенційним джерелом засобів для українських підприємств, що за кращих умов могло б забезпечити реальне поповнення капіталу. Проте навіть у разі отримання прибутку підприємству залишається мізерна його частинка в результаті сильного податкового преса. Якщо в країнах з розвиненою ринковою економікою завдяки цілеспрямованим заходам уряду скорочується частинка корпоративного податку в доходах бюджету, то в Україні зменшення частинки податку на прибуток підприємств викликано відсутністю джерела стягнення податку, тобто зниженням прибутковості підприємств.
У країнах з розвиненою ринковою економікою оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності відбувається зверху донизу – починаючи з найбільших підприємницьких утворень. Акціонерні суспільства – найбільш довершена нинішня форма для суб'єктів господарювання із здійсненням підприємницької діяльності в широких масштабах. У зв'язку з цим податок на прибуток називається "корпоративним податком", яким обкладаються також прибутку інших підприємницьких суб'єктів. В умовах трансформації податкової системи України податок на прибуток підприємств є одним з центральних податків, якому приділяється максимальна увага. Враховуючи ряд законопроектів, які визначатимуть в недалекому майбутньому принципи і умови оподаткування прибутку підприємств в Україні, слід запозичити досвід корпоративного оподаткування в зарубіжних країнах. Це стосується затвердження Податкового кодексу України і Закону України "Про акціонерні суспільства". Але це не означає того, що необхідне змінити найменування прибуткового податку, який платять підприємства в Україні. У кожній країні він називається по-різному: у Австрії акціонерні суспільства платять податок на підприємницьку діяльність, в Монако – податок на доходи від комерційної діяльності, у Великобританії корпоративний податок називається ще прибутковим податком з компаній.[14, с. 68-70]
Важливим аспектом в даний час є методологія оподаткування прибутку підприємств незалежно від назви самого податку. В цьому випадку залишається тільки запозичити досвід корпоративного оподаткування в країнах з розвиненими ринковими відносинами. З метою створення сприятливих умов стимулюючого характеру для розвитку і розширення масштабів діяльності акціонерних суспільств і інших суб'єктів підприємницької діяльності провідні держави використовують багатообразні параметри при стягненні податку з їх прибутків. Найпоширенішими з них на сьогодні є:
- статус акціонерного суспільства (окрім понять резидентства і територіальності);
- вид одержаного прибутку (наприклад, джерела його формування);
- величина одержаного прибутку.
- розмір капіталу акціонерного суспільства;
- розмежування оподатковуваної податком прибутку акціонерного суспільства на розподільчу і не розподільчу;
- оподаткування прибутку згідно з градацією акціонерних суспільств на
великі, середні і малі.
У деяких передових економічно розвинених країнах застосовується декілька розглянутих параметрів при оподаткуванні прибутку акціонерних суспільств (Канада, Японія та інші). У Україні з цих параметрів в даний час не використовується жоден, що є свідоцтвом недосконалої вітчизняної фінансово-правової бази (зокрема, податкової) і відображенням пріоритетів економічної політики держави.
Отже, за наслідками аналізу можна зробити висновок, що оподаткування прибутку підприємницьких суб'єктів напрямлено на прискорення темпів економічного зростання і підвищення рівня добробуту суспільства в провідних країнах з ринковою економікою. Фінансовий стан суб'єктів господарювання прямо пропорційно впливає і на стан державних фінансів, і на фінансове забезпечення населення, тобто є найвагомішим визначником фінансово-економічного стану в державі.
Зрештою в країнах з ринково розвиненою економікою проводиться політика уряду для стимулювання підприємництва, а забезпечені законодавчою силою конкретні підходи до стягнення податку на прибуток акціонерних суспільств мають виключно цільове призначення і зводяться до:
- розширенню фінансово-виробничої діяльності всіх організаційно-правових форм ведення бізнесу.
- стимулюванню розвитку підприємницької діяльності господарських утворень малого і середнього класу;
- активізації інвестиційного процесу, включаючи заохочувальні заходи
для приватних власників капіталу;
- забезпеченню умов суб'єктів підприємницької діяльності щодо отримання достатньої величини прибутку і стимулювання за допомогою податків і податкових пільг його раціонального використання і тому подібне.