ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ
1.1 Поняття і види юридичної відповідальності
1.2 Адміністративна відповідальність
1.3 Кримінальна відповідальність
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «Запоріжсталь»
2.2 Аналіз прибутковості
2.3 Аналіз договірних податкових зобов’язань
РОЗДІЛ 3. ЗАСОБИ ПОЛІПШЕННЯ ДОГОВІРНИХ ЗАБОВ’ЯЗАНЬ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
За останні роки в Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За час, що минув від початку радикального реформування адмістративно-командної економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі й насамперед – сфера фінансових відносин у суспільстві. Це пов’язано з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, а також систем оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів, інших фінансових інститутів), запровадженням на підприємствах усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком). Попри всі труднощі й суперечності перехідного періоду, міцніє і набуває цілісності та адекватності стосовно нових економічних реалій правова база фінансово-кредитних відносин у суспільстві.
Ці умови вимагають від суб’єктів підприємництва, фахівців, які працюють на підприємствах і забезпечують їхню фінансову діяльність, а також в установах фінансово-кредитної системи, глибокого опанування науки про фінанси й водночас підвищення своєї компетентності у нормативних актах, що регулюють практику фінансових відносин. Саме це і створює підґрунтя для кваліфікованої оцінки фінансового стану підприємства, фінансової ситуації в господарстві країни в цілому, прийняття ефективних управлінських рішень, без чого шанси на успіх у конкурентній ринковій боротьбі значно зменшуються.
Отже, зростання інтересу до фінансових дисциплін, так само як і фінансово-правових, – об’єктивне явище; тому вивчення їх буде необхідним у всіх ланках системи освіти і перепідготовки кадрів.
Існування саме юридичної відповідальності забезпечує більш-менш нормальний стан суспільного життя та не допускає анархії. Введення на теренах України більш жорстких санкцій, на мою думку не допомогло б подолати кризу яка склалася в нашому суспільстві.
Актуальність даної теми полягає в тому, що право і його дія в суспільстві - досить складна система взаємодіючих різноманітних юридичних явищ, або елементів механізму правового регулювання. Це норми права, закони і інші нормативно-правові акти, реалізація і застосування права, юридична відповідальність тощо.
Кожен із цих елементів механізму правового регулювання відіграє свою особливу роль. Але всі юридичні явища взаємодіють між собою і спрямовані до одної загальної мети - забезпеченню дотримання єдиного режиму принципів і норм права всіма громадянами, організаціями, органами держави і посадовими особами. Саме на сторожі цього і стоїть законність.
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ
1.1 Поняття і види юридичної відповідальності
Юридична відповідальність — це вид соціальної відповідальності.
Вона характеризується такими ознаками: а) зовнішнім характером; б) застосуванням лише за здійснені правопорушення; в) зв'язком з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів; г) визначеністю у нормах права.
Основною рисою юридичної відповідальності є її тісний зв'язок з правом і державним примусом. Тому її можна розглядати як правовідносини, в яких держава має право застосувати певні заходи примусу до суб'єктів, які скоїли правопорушення і зобов'язані зазнавати втрат чи обмежень, передбачених санкціями норм права.
Соціальне призначення юридичної відповідальності — охорона суспільних відносин — реалізується в її правоохоронній і виховній функціях. Правоохоронна функція юридичної відповідальності, в свою чергу, поділяється на правовідновлюючу і каральну, а виховна — на функції спеціальної і загальної превенцій.
Держава здійснює своє право щодо застосування заходів юридичної відповідальності у три етапи: а) заборона суспільне небезпечних вчинків і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм; б) індивідуалізація санкцій щодо конкретних правопорушників; в) забезпечення відшкодування правопорушниками відповідних втрат.
Юридична відповідальність характеризується невідворотністю, хоча на даний час даний принцип практично не реалізовується. Перехід законодавця до впровадження фінансових санкцій за деякі види злочинів, на мою думку є недоцільним. Оскільки саме це дасть можливість уникати кримінальної відповідальності матеріально-забезпеченим особам, на відміну від молозабезпечиних осіб., яким залишається тільки відбувати термін увязнення.
Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються законом і здійснюються на засадах законності, обгрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості.
Для більш глибокого проникнення в суть юридичної відповідальності необхідно з'ясувати її мети і призначення в суспільстві. На необхідність подібного з'ясування вказував ще Н. Вінер: «До тих пір, доки суспільство не встановить, чого ж воно справді хоче: Спокутування, ізоляції, виховання чи залякування потенційних злочинців, - у нас не буде ні спокути, ні виховання, ні залякування, а тільки плутанина, де один злочин породжує інше ». Мета є ідеальне уявлення суб'єктів (особистостей, органів, соціальних груп) про результати своїх дій. Саме вони визначають і кошти, і характер дій, спрямованих на її досягнення.
Цілі юридичної відповідальності - конкретний прояв загальних цілей права. Як такі виступають закріплення, регулювання і охорона суспільних відносин. Ці цілі і обумовлюють існування регулятивної та охоронної функцій права.
Оскільки юридична відповідальність «бере участь» у реалізації охоронної функції, то і її мету в загальній формі можна визначити як охорону існуючого ладу та громадського порядку. Відповідальність же, застосовувана до конкретного правопорушника, має (поряд з охороною суспільних відносин) більш вузьку мету - покарання винного. При цьому держава, здійснюючи міру державного примусу, переслідує ще одну мету - попередження скоєння правопорушень надалі.
Крім того, існують і чисто правові цілі юридичної відповідальності, що служать засобом забезпечення нормального функціонування механізму правового регулювання шляхом забезпечення реалізації суб'єктами правовідносин суб'єктивних прав і юридичних обязайностей, є найважливішою гарантією законності.
Вказані цілі юридичної відповідальності визначають її функції.
Головна серед них - штрафна, каральна функція. Вона виступає як реакція суспільства в особі держави на шкоду, заподіяну правопорушником. Перш за все це покарання правопорушника, який є не що інше, як засіб самозахисту суспільства від порушення умов його існування. Покарання - завжди заподіяння правопорушнику духовних, особистих, матеріальних обтяжень. Воно реалізується шляхом або зміни юридичного статусу порушника через обмеження його прав і свобод, або покладання на нього додаткових обов'язків. Проте покарання правопорушника не самоціль. Воно є також засобом попередження (превенції) вчинення нових правопорушень. Отже, юридична відповідальність здійснює та превентивну (попереджувальну) функцію.
Реалізуючи покарання, держава впливає на свідомість правопорушника. Цей вплив полягає в «залякуванні», доказі неминучості покарання і тим самим у попередженні нових правопорушень. Причому попереджувальне вплив виявляється не тільки на самого порушника, але і на оточуючих. Це,. Звісно, ні в якій мірі не означає, що покарання може здійснюватися без врахування тяжкості порушення і провини порушника, лише для науки іншим. Зайва, нічим не виправдана жорстокість покарання не може бути умовою попередження порушення надалі. Досвід показує, що попереджувальне значення покарання визначається не жорстокістю його, а невідворотністю.
При цьому покарання направлено і на виховання порушника, тобто. юридична відповідальність має також виховну функцію. Ефективна боротьба з порушниками, своєчасне й невідворотне покарання винних створюють у громадян уявлення про непорушність існуючого правопорядку, зміцнюють віру у справедливість і міць державної влади, впевненість в тому, що їх законні права та інтереси будуть надійно захищені. Це в свою чергу сприяє підвищенню політичної і правової культури, відповідальності та дисципліни громадян, активізації їхньої політичної та трудової діяльності, а в кінцевому рахунку - зміцненню законності і стійкості правопорядку.
У значному числі випадків заходи юридичної відповідальності спрямовані не на формальне покарання винного, а на те, щоб забезпечити порушений інтерес суспільства, що має повноваження суб'єкта, відновити порушені протиправним поведінкою суспільні відносини. У цьому випадку юридична відповідальність здійснює правовосстановітельную (компенсаційну) функцію. Найбільш яскраво вона виявляється у цивільному праві, що припускає такі, наприклад, санкції, як відшкодування збитків (ст. 15 ГК РФ). Конечцо, відшкодування шкоди можливе далеко не в усіх випадках (не можна воскресити вбитого і т. д.). Однак там, де цього можна досягти лише, компенсаційна функція юридичної відповідальності - одна з найважливіших.