Дані таблиці 1.10 показують, що загальне зменшення джерел склало 37715,4 тис. грн., чи 23,2 %. Це зменшення відбулося за рахунок скорочення притягнутих джерел, що у порівнянні з початком аналізованого періоду зменшилися на 41,9%, власні ж джерела залишилися практично без зміни. Істотні зміни до кінця аналізованого періоду відбулися в структурі джерел. Так, якщо на початок року власні джерела складали 47,4%, те до кінця — 60,1 %, позикові ж джерела складали на початок року 52,6 %, а до кінця — 39,1 %. При цьому відбулося погашення довгострокових кредитів банків на 5 728,8 тис.грн. Скорочення позикових засобів свідчить про роботу підприємства в умовах формування ринкової економіки, тому що по короткострокових кредитах високі процентні ставки, що спричиняє помітне подорожчання продукції.
Для підприємств, що функціонують в умовах розвитих ринкових відносин, нормальним положенням, що забезпечує досить стабільне фінансове положення в очах інвесторів і кредиторів, вважається відношення власних джерел до загальної їхньої суми на рівні 60 %.
Аналіз фінансової стійкості
| Показники (коефіцієнти) | На поч.1996 | На поч.1997 | На поч.1998 |
| 1.Коефіцієнт співвідношення позикового і загального капіталу (Кз1) | 0,62 | 0,53 | 0,40 |
| 2. Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (Кз2) | 1,60 | 1,11 | 0,66 |
| 3. Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу ( Кз3) | 0,45 | 0,23 | 0,18 |
| 4. Коефіцієнт маневреності власних засобів ( Кмс) | 1,09 | 0,24 | 0,13 |
| 5. Коефіцієнт нагромадження зносу (Кни) | 0,33 | 0,53 | 0,54 |
| 6. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у загальній сумі засобів підприємства (Кр.ос) | 0,28 | 0,49 | 0,62 |
Ця ситуація може бути по-різному оцінена з погляду підприємства і зовнішніх суб'єктів аналізу. Наприклад, для банку переважніше більш висока питома вага власних засобів, тому що при цьому зменшується фінансовий ризик. Підприємства можуть бути зацікавлені в більшому залученні позикових засобів у тому випадку, коли доход від використання власних засобів вище рівня процентних ставок.
В аналізованого підприємства на початок 1998 року коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів досить низький — 0,18. Це значить, що кожну гривню довгострокових активів фінансувався з позикових джерел (якщо вони використовувалися по цільовому призначенню) на 18 коп. Коефіцієнт маневреності власних засобів на початок 1996 року складав 1,09 , то на початок1998 року — 0,13.
У світовій практиці вважається доцільним здобувати оборотні матеріальні засоби за рахунок короткострокових кредитів, тому що оборотні кошти повинні приносити більший доход, чим плата підприємців за кредит. Власний же капітал можна направити на формування оборотних коштів, але це вважається неефективним (недоходним). Вільні засоби краще направити в іншу область підприємництва для одержання додаткового доходу.
У цілому коефіцієнти нагромадження амортизації (зносу) і реальної вартості майна свідчать про наявність достатнього виробничого потенціалу для нормального функціонування підприємства.
Коефіцієнт нагромадження амортизації показує, що 33% первісної вартості основних засобів на початок 1996р. погашено зносом. Збільшення даного показника на початок 1997 і 1998рр до 53% і 54% відповідно вказує на тенденцію морального старіння устаткування, тому що значного введення нового обладнання не відбувалося.
Найважливіший елемент виробничого потенціалу підприємства – його матерально-техническую базу – можна охарактеризувати наступними показниками (Таблиця 1.4)
Характеристика основних засобів підприємства.
| Показник | За 1996 рік | За 1997 рік | Темп зміни |
| Коефіцієнт придатності | 0,47 | 0,46 | -0,01 |
| Коефіцієнт відновлення | 0,82 | 0,02 | -0,8 |
| Коефіцієнт вибуття | 0,01 | 0,01 | 0,0 |
Приведені дані показують, що в 1996 році коефіцієнт придатності складав 47%. Це означає , що знос основних засобів дорівнює 53%.
За 1996 рік коефіцієнт відновлення показує, що 82 % основних засобів на кінець 1996 року складають нові основні засоби. Цей показник говорить про великий виробничий показник підприємства. Але необхідно відзначити , що на цей показник у більшій мері вплинула індексація основних засобів, що відбулася .
4. ПРОЕКТУВАННЯ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
В стратегічному плануванні виділяються чотири основні напрямки дальшого розвитку підприємства :
продукції
2) розроблення (створення) нових видів продукції, тобто розробка, виробництво і продаж нових товарів на вже існуючих для підприємства ринках;
3) розширення ринків збуту, тобто продаж виготовлених товарів на нових ринках;
4) диверсифікація виробничо-збутової діяльності, тобто розробка і виробництво нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках.
тенденцій
Якщо, наприклад, підприємство поставило перед собою завданих дальшого росту, а виготовлена ним продукція добре себе зарекомендувала серед споживачів і користується достатньо гнучким попитом, то таке підприємство може вибрати для себе стратегію - дальше просування на ринок і тактику - зниження ціни.
Завдання дальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення даного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можливостями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись придбати або контролювати інші фірми.
Треба також мати на увазі ще такі особливості поведінки підприємств. Щоб вижити, вони застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають:
- розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на одному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів широкого асортименту;
- адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в маркетинг, пошук можливостей випуску нових товарів для того, щоб оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища;
- пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конкурента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару;
- цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних резервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день".
Після того, як стратегія подальшого розвитку підприємства остаточно вибрана, вона мас бути перетворена в конкретний оперативний план по маркетингу, виробництву, інвестиціям, прибутку.
Якщо фінансово-господарський стан підприємства визнано поганим, розробляються пропозиції стосовно його санації.
Санація підприємства може здійснюватись шляхом:
- погашення боргів підприємства;
- злиття збиткового підприємства з фінансове міцним підприємством;
- переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові;
- випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів;
- продажу майна підприємства-боржника іншому підприємству. При цьому враховуються соціальні наслідки можливого припинення діяльності підприємства або його окремого виробництва;
- інші.
Заходи щодо поліпшення фінансового стану ВАТ «Чексил» .
Так само, як аналіз фінансової підсистеми підприємства припускає комплексну оцінку діяльності всіх аспектів його діяльності, заходи щодо поліпшення фінансового стану припускають вироблення рекомендацій, що стосуються всіх сторін производственно - господарської діяльності підприємства, включаючи виробничу, маркетингову, і власне фінансову підсистему.
Реорганізація всіх сторін діяльності ОАО «Чексил» припускає :
1) Серйозну постановку маркетингової діяльності підприємства по глибокому і всебічному дослідженню ринків збуту по видах тканин, готового одягу й ін., просування зазначених товарів на ринку.
2) Постановку фінансової функції як в операційної, інвестиційної, так і власне фінансової діяльності з використання сучасних методик керування фінансами