В калейдоскопі вересневих радощів багато оптимістичних цифр, обнадійливих фактів. Впродовж минулого у Вінницькій області навчального року 245 тисяч учнів навчалося 1069 загальноосвітніх школах. Понад 42 тисячі дітей відвідувало садки. Державною мовою навчались 97,8 % школярів. Окрім ліцеїв та гімназій, при 16 школах працює 48 ліцейних та гімназійних класів різних профілів, а в 15 тисяч учнів у 516 класах 130 шкіл поглиблено вивчають окремі предмети.
У Вінницький області приблизно 22 тисячі освітян у відповідності з державними стандартами освіти вживаються максимально можливі заходи щодо забезпечення якісного стану комп’ютерної грамотності учнів.
Україна прагне всебічно забезпечити продекларовані права дитини, тому в критерії оцінювання діяльності школи передбачено показник здоров’я дітей. З цією метою в школах впроваджуються посади медпрацівника. 7
2. ВИДАТКИ БЮДЖЕТІВ НА ОСВІТУ ТА НАУКУ ВІННИЧЧИНИ
2.1. Життя освітянських та наукових установ Вінниччини
У Вінницькій області в 2000 році науково-технічні дослідження та розробки здійснювали 31 організація, у тому числі 9 (29%) – самостійні науково-дослідні, 10 (32.3%) – конструкторських, 4 (12,9%) – вищі учбові заклади, 3 (9,7%) – науково-дослідні та конструкторські підрозділи на промислових підприємствах та 5 (16,1%) – інших організацій галузі “Наука і наукове обслуговування”. Більш ніж 70% організацій зосереджено у галузевому секторі науки, 13% - належать до вузівського, майже 10 % - заводського, майже 10% - заводського та лише 6% - до академічного сектору науки. Як відомо, що науково-технічний потенціал є основою економічного зростання. Але ситуація бажала б бути кращою. Щоб збагнути, що сталося з кількістю працівників у нашій області, то розглянемо і проаналізуємо дані, що приведені у таблиці №1, що редагується нижче.
Кількість працівників науки основної діяльності за категоріями персоналу
Таблиця 1
| Найменування персоналу // Роки | 1991 | 1995 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 |
| Працівники основної діяльності, тис.чоловік | 5,3 | 3,2 | 2,3 | 2,1 | 1,9 | 1,7 |
| у тому числі: | ||||||
| фахівці, які виконують наукові дослідження і розробки, тис. чоловік | 3,2 | 1,6 | 1,3 | 1,3 | 1,2 | 1,1 |
| допоміжний персонал, тис. чоловік | 1,5 | 1,1 | 0,6 | 0,5 | 0,4 | 0,3 |
Станом на 1.01.2001 року чисельність працівників основної діяльності наукових організацій склала 1,7 тис. осіб, проти 5,3 тис. осіб у 1991 році.
Майже в три рази проти 1991 року зменшилась кількість фахівців, які безпосередньо виконували науково-дослідні та конструкторські розробки, тоді як кількість спеціалістів, що працюють за сумісництвом, зросла на 56% і склала 546 осіб.
Переважна більшість спеціалістів зосереджена у галузі технічних наук – 455 осіб або 43,1% їх загальної чисельності, сільськогосподарських – 402 особи або 38,1%, наукових установах та вузах, що мають багатогалузевий профіль – 124 особи або 11,8%. Дослідження та розробки в галузях медичних наук виконували 58 осіб або 5,5%, біологічних – 16 осіб або 1,5%, педагогічних – 1 особа або 0,1%.
Питома вага спеціалістів вищої кваліфікації у загальній чисельності виконавців наукових розробок у 2000 році склала 8,1% проти 8,3% у 1999 році та 9,3% у 1993 році. Переважна більшість загальної чисельності докторів та кандидатів наук (89,9%) працюють у вищих навчальних закладах, 2,6% - науково-дослідних інститутах.
Станом на 1 жовтня 2000 року в різних галузях економіки у Вінницькій області працювало 1134 фахівців вищої кваліфікації, кожен восьмий з яких мав науковий ступінь доктора наук. Переважна більшість кандидатів та докторів наук зосереджена у Вінницьких: державному медичному університеті – 310 осіб, технічному – 246, педагогічному – 194 особи, які поряд з викладацькою діяльністю займались і науковою діяльністю.
Вчене звання академіка мали 31 особа або 2,7% загальної кількості спеціалістів вищої кваліфікації, члена-кореспондента 7 осіб або 0,6%, професора – 82 особи або 7,2 % , доцента – 505 осіб або 44,5%.
Насторожує тенденція “старіння” наукових кадрів. Середній вік майже 25% докторів наук перевищує 50 років, а титома вага фахівців у віці 60 років і старше серед кандидатів становить більше половини. Частка молодих вчених у віці до 40 років склала серед кандидатів наук 21%, докторів – лише 4%.
Питома вага жінок-докторів наук складає 13% загальної кількості, кандидатів – більш ніж 75%.
Не сприяє притоку молоді в науку незадовільний стан з виплатою заробітної плати. маючи рівень заробітної плати вище середгьообласного (205,8 грн. проти 158,9 грн.), працівники галузі “Наука та наукове обслуговування” в той час не можуть отримати її.
Підвищення в законодавчому порядку мінімального розміру заробітної плати до 118 грн., спричинило вплив на структуру розподілу працівників за розмірами нарахованої їм зарплати і по організаціях науки. Так, з 1200 осіб, які повністю відпрацювали березень 2000 року, 13,8% отримують заробітну плату в межах від 118 до 150 грн., 10,1% від 165 до 195 грн. До низькооплачувальних категорій по установах науки відноситься 5,9% працюючих. Чисельність працівників із заробітною платою понад 750 грн., становить 200 осіб або 13,6%.
Заборгованість із виплатою заробітної плати станом на 10 січня 2001 року склала 460, 9 тис. грн., у тому числі борги минулих років – 330,1 тис. грн. майже кожен третій своєчасно не отримує заробітну плату. Таким чином, за розрахунками, кожен працівник науки, якому не виплатили платню, не отримав в середньому по 905,5 грн. Групування працівників, які мають заборговані кошти за терміном, свідчать, що більше половини з них не виплачено (повністю або частково) заробітну плату понад 180 днів. заборгованість працівникам позаоблікового складу становить 74 тис. грн. або 16,1% до загальної суми заборгованості науковим працівникам.
На рівень заробітної плати значний вплив впродовж 2000 року спричиняє тривалість робочого часу. Коефіцієнт використання робочого часу порівняно з відповідним періодом минулого року зменшився на 4,5 відсоткових пункти і становить 63,2%.
На одного середньооблікового штатного працівника припадає 523 годиги втрат робочого часу. У минулому 1999 році неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день (тиждень) склали 32,9% невідпрацьованого часу, неявки з дозволу адміністрації – 4,3%, відпустки за ініціативою адміністрації – 34,5%. Вимушена неповна зайнятість пов’язана із скороченням обсягів робіт (послуг) і є найбільш характерною для країн з перехідною економікою.
Компенсуючий характер такої форми зайнятості виявляється в тому, що дозволяє у визначеній мірі збалансувати попит і пропозицію робочої сили. При цьому частково зайнятий працівник зберігає зв’язок з робочим місцем, а оптимістично налаштоване керівництво сподівається на зростання обсягів виробництва і збереження кваліфікованих кадрів.
У 2000 році науковими організаціями Вінниччини, тематична діяльність яких характеризується виконанням робіт по розробці конструкторського- спроможної науково-технічної продукції виконано 39,9 млн. грн. робіт пов’язаних зі статутною діяльністю. а також науково-дослідних та дослідно-конструкторських.
За 2000 рік чистий дохід від реалізації робіт (послуг) в галузі склав 34,6 млн. грн., у тому числі собівартість реалізованих робіт і послуг, адміністративні витрати, інші операційні витрати, а також витрати не пов’язані з основною діяльністю підприємств склали 36 млн. грн.
Чистим фінансовим результатом галузі склав пробуток 2,4 млн. грн.
Майже половину операційних витрат галузі складають матеріальні витрати в сумі 17 млн. грн. Досить високу питому вагу (більше 20%) становлять так званіопераційні витрати, більше 18% витрат складають витрати на оплату праці. зниження частки інших операційних витрат, відповідно, і ріст чистого прибутку могло б стати певним резервом підвищення рентабельності галузі. За 2000 рік норма чистого прибутку (рентабельність продажу) склала 7%, тобто після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається лише 7 копійок прибутку від кожної гривні продажу. Цей показник залишається в галузі науки невисоким.
підвищення норми чистого прибутку знаходиться в залежності від ефективного використання оборотного капіталу, який на кінець 2000 року склав 29,9 млн. грн., що на 14,6% більше в порівнянні з початком 2000 року. Більше 70% в структурі оборотних коштів становлять виробничі запаси та готова продукція (за рік темп приросту склав 14%), більше 20% оборотних коштів (6,9 млн. грн.) зосереджено в дебіторській заборгованості (темп росту за рік склав 12,5%) і лише 3,5% в структурі – це питома вага грошових коштів.
Однак, слід відмітити той позитивний факт, що в порівняні з початком року грошові кошти на рахунках за рік зросли в 4,1 рази. Ефективність використання оборотних коштів характеризує коефіцієнт оборотності. який становить 1,24.
Аналізуючи фінансове становище галузі науки, потрібно відмітити, що намітилась позитивна тенденція, про що свідчить покриття (коефіцієнт ліквідності), який був 1, 75 на початок року зріс до 1,83 на кінець року. Ріст коефіцієнта говорить про те,що наукові організації своєчасно погашають свої борги.