Витрати - це ресурси, споживані в ході діяльності підприємства.
Багато економістів прирівнюють витрати до витрат.
Витрати виробництва - витрати праці і капіталу на виробництво товару.
Із їхньої точки зору витрати - це ресурси, споживані в ході діяльності підприємства. Їх підрозділяють, в першу чергу, на постійних і змінних.
Постійні витрати - витрати, що мають місце незалежно від обсягу виробництва (витрати на вміст будівель, адміністративного апарату).
Змінні витрати - витрати, безпосередньо пов'язані з об'ємом виробництва, що змінюються залежно від об'єму (витрати на сировині, напівфабрикати, оплату праці).
Таке ділення витрат можна розглядати виходячи з того, що об'єм постійних витрат в короткостроковому періоді буде постійним, а змінні витрати можуть змінюватися, тобто саме ці витрати будуть важливі, оскільки ними можна оперативно управляти. Проте в економічній літературі обґрунтування такої класифікації виходить перш за все з впливу цих витрат на обсяг виробництва. Причому змінні витрати є постійними на одиницю продукції, а постійні на весь об'єм продукції - змінними на одиницю продукції. Але поведінка змінних, так само, як постійних витрат, із зміною обсягу виробництва, не так однозначно, як може здатися. Наприклад, витрати на основні матеріали при одному об'ємі закупівлі будуть придбані за однією ціною, а при іншому, вищому об'ємі закупівлі, можливо нижчої, оскільки діятиме система знижок. І з цієї точки зору не витрати впливатимуть на обсяг виробництва, а обсяг виробництва на підприємстві може служити одним з методів управління витратами.
Ділення витрат на постійних і змінних, а також виділення загальних, середніх і граничних витрат не дозволяє здійснити необхідний для підприємства аналіз собівартості продукції. Саме у цьому питанні виникає необхідність вживання бухгалтерського підходу. Нижче представлена класифікація витрат. В табл. 1.1 представлена класифікація витрат на підприємстві.
Таблиця 1.1
Класифікація витрат підприємства
| Ознаки | Витраті | |
| 1. По центрах відповідальності (по місцю виникнення витрат) | Витрати виробництва, цеху, ділянки технічного переділу, служби | |
| 2. По видах продукції, робіт, послуг | Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову товарну, реалізовану продукцію | |
| 3. По єдності складу (однорідності) витрат | Одноелементні, комплексні | |
| 4. По видах витрат | Витрати по економічних елементах, витрати по статтях калькуляції | |
| 5. По способах перенесення вартості на продукцію | Прямі, непрямі | |
| 6. По мірі впливу обсягу виробництва на рівень витрат | Змінні, постійні | |
| 7. По календарних періодах | Поточні, довгострокові, одноразові | |
| 8. По доцільності витрачання | Продуктивні, непродуктивні | |
| 9. За визначенням відношення до собівартості продукції | Витрати на продукцію, витрати періоду | |
Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат.
1.2 Фінансові результати діяльності підприємства та фактори, що на них впливають
У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.
Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.
Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включали (рис. 1.1):
− виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;
− виручку від іншої реалізації;
− доходи від фінансових інвестицій;
− доходи від інших позареалізаційних операцій.
| Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) іншої реалізації | Надходження від поза реалізованих операцій | |||||||||||||||||
| Доходи від фінансової інвестиційної діяльності | Непередбачені доходи, які виникають у практиці господарської діяльності | |||||||||||||||||
| Грошові надходження | ||||||||||||||||||
| Мито | Акцизній збір | Податок на додану вартість | Грошові доходи | |||||||||||||||
| Матеріальні і прирівняні до них витраті | Амортизаційні відрахування | Інші виробничі витрати | Валовий дохід | |||||||||||||||
| Оплата праці | Чистий дохід | |||||||||||||||||
| Відрахування в цільовій державній фонд | Відрахування за обов’язковім державним страхуванням | Інші платежі у бюджет | Балансовій прибуток | |||||||||||||||
| Податок на землю за власників транспортних засобів | Податок на прибуток | Сплата штрафів | Чистій прибуток | |||||||||||||||
| Створення резервного фонду | Виплата дивідендів | Нагромадження | На споживання | |||||||||||||||
| Собівартість | ||||||||||||||||||
Рис. 1.1. Структурно-логічна модель грошових надходжень
В основному доходи від позареалізаційних надходжень формувались за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але котру, проте, було погашено у звітному періоді. Однак за ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові інвестиції, стало доцільним ввести в класифікацію грошових надходжень "Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності", відокремивши їх від "Доходів від позареалізаційних операцій".
З 2000-го року в Україні введене положення (стандартів), щодо грошових надходжень підприємства, які тепер включають:
− доходи від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;
− доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості; одержані гранти, субсидії, інші доходи);
− доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, інші доходи;
− доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; ліквідації необоротних активів; не операційних курсових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;
− доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.
Зміна соціально-економічного розвитку держави в період переходу до ринкових стосунків наводять до якісних структурних зрушень у бік інтенсифікації виробництва, що обумовлює незмінне зростання грошових накопичень і, головним чином, прибутки підприємств різних форм власності.
На зміну прибутку впливають дві групи чинників: зовнішні і внутрішні. Внутрішні чинники зміни прибутку діляться на основні і неосновні. Найважливішими в групі основних є: валовий прибуток і дохід від продажу продукції (об'єм продажів), собівартість продукції, структура продукції і витрат, величина амортизаційних відрахувань, ціна продукції. До неосновних чинників відносяться чинники, пов'язані з порушенням господарської дисципліни, такі як цінові порушення, порушення умов праці і вимог до якості продукції, інші порушення, що ведуть до штрафів і економічних санкцій.
К зовнішнім чинникам, що впливають на прибуток підприємства, відносяться: соціально-економічні умови, ціни на виробничі ресурси, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, транспортні і природні умови [14].
Важливими чинниками зростання прибутку є зростання обсягу виробництва і продажу продукції, впровадження науково-технічних розробок, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції.
Основним джерело грошових накопичень підприємств − дохід підприємства від продажу продукції, а саме та його частина, яка залишається за вирахуванням витрат на матеріальних, трудових і інші грошові витрати, пов'язані з виробництвом і продажем цій продукції [23]. В умовах радикальної зміни управління економікою показник доходу від продажу продукції стає одним з найважливіших показників діяльності підприємств. Даний показник створює зацікавленість трудових колективів не стільки в зростанні кількісного об'єму продукції, що випускається, скільки в збільшенні об'єму проданої продукції. А це означає, що вироблятися повинні такі вироби і товари, які відповідають вимогам споживачів і мають попит на ринку.