Податки і податкова політика (стр. 10 из 33)
Фізичні особи здійснюють сплату податку із власників транспортних засобів перед реєстрацією транспортного засобу, перереєстрацією, а також при проходженні технічного огляду.
Правилами технічного огляду передбачене проходження технічного огляду для транспортних засобів, зайнятих у комерційній діяльності - 1 раз у рік; для транспортних засобів, призначених для перевезення пасажирів або небезпечних вантажів - щокварталу; для всіх інших - 1 раз в 2 роки.
Юридичні особи самостійно здійснюють розрахунок податку із власників транспортних засобів виходячи з кількості транспортних засобів, які перебувають на балансі за станом на 1 січня поточного року й надають в органи податкової служби розрахунок податку в продовж 60 днів наступних за звітним днем поточного року. Розрахунок податку здійснюється по наступній формулі:
нвтс = Сн * Vцд * К / 100,де
Сн – ставка податку із власників транспортних засобів.
Vцд - обсяг циліндрів двигуна. К - кількість транспортних засобів.
Сплата податку із власників транспортних засобів здійснюється рівними виплатами щокварталу до 15 числа місяця наступного за кварталом.
Якщо протягом звітного року придбаваються нові транспортні засоби, то суми податку за такі транспортні засоби сплачуються за ті квартали, строк оплати яких ще не наступив. Якщо транспортні засоби протягом року знімаються з обліку, то сплачений податок із власників транспортних засобів не відшкодовується.
Джерелом сплати податку із власників транспортних засобів є валові витрати підприємства.
Зараховується в доходи місцевих бюджетів і є джерелом фінансування дорожнього господарства.
Пільги по податку із власників транспортних засобів.
Звільняються від сплати податку із власників транспортних засобів із числа юридичних осіб:
а) автотранспортні підприємства щодо транспортних засобів призначених для перевезення пасажирів, на яких установлені тарифи оплати, незалежно від форм власності;
б) на 50% звільняються сільськогосподарські підприємства за трактори колісні, а також автомобілі й автобуси, призначені для перевезення пасажирів;
в) навчальні заклади, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів;
г) органи прокуратури;
д) установи МВС, СБУ, митні органи у межах ліміту транспортних засобів установленого Кабінетом Міністрів України.
Звільняються від сплати податку із власників транспортних засобів із числа фізичних осіб:
а) на 50% громадяни України у власності яких перебуває транспортні засоби, виготовлені в країнах СНД і поставлені на облік до 1990 року включно;
б) на 100% потерпілі на ЧАЕС, ветерани війни, ветерани праці, інваліди щодо одного
3 або одного мотоцикли обсягом автомобіля з обсягом циліндрів двигуна до 2500см
3 або водний транспорти з довжиною корпуса не більше циліндрів двигуна до 650см
7,5м..
7. Податок на промисел, порядок його розрахунку й сплати в бюджет.
1. Податок на промисел і його роль у системі оподатковування.
Порядок розрахунку й сплати податку на промисел здійснюється згідно Декрету Кабінету Міністрів «Про податок на промисел» №24 від 17.03.93 з усіма змінами й доповненнями.
Податок на промисел - загальнодержавний податок, що уведений з метою поповнення доходів місцевих бюджетів за рахунок оподатковування таких доходів фізичних осіб, які, як правило, не обкладають іншими видами податків. Такі доходи важко проконтролювати органам податкової служби.
Податок на промисел у доходах консолідованого бюджету склав 14300 грн. за 2003 рік, що склало 91,2% плану.
Податок на промисел - це плата, що стягується з фізичних осіб за право здійснення торговельної діяльності. Податок на промисел у доходах бюджету займає незначну питому вагу.
2. Характеристика суб'єктів і об'єктів по податку на промисел.
Платниками податку на промисел є фізичні особи, які здійснюють несистематичну торговельну діяльність (не більше 4 разів у рік). У випадку якщо торговельна діяльність здійснюється більше 4 разів у рік, такі фізичні особи зобов'язані зареєструватися як суб'єкти підприємницької діяльності.
Об'єктом оподатковування є вартість задекларованих товарів. Для розрахунку такої вартості платник податку надає в органи податкової служби декларацію, у якій указується перелік товарів, а також їхня ринкова вартість. Не підлягають декларуванню й не обкладають податком на промисел продаж продукції, вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній дачно-садовій ділянці при наявності підтверджуючих документів, а також продукції тваринного походження; один автомобіль, що перебував у власності фізичних осіб і продається не частіше чим 1 раз у рік.
Для суб'єктів підприємницької діяльності об'єктом оподатковування є чистий доход, що розраховується як різниця між сумою отриманих доходів, зменшеного на суму ПДВ, якщо такий виробник є платником ПДВ і із сумою валових витрат.
Порядок застосування ставок.
Ставки по податку на промисел установлюються залежно від терміну дії патенту. Якщо товари реалізуються протягом трьох днів, то ставка податку на промисел установлюється в розмірі 10% від сумарної вартості задекларованих товарів, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Якщо товари продаються протягом 7 днів, то ставка подвоюється й становить 20% від сумарної вартості задекларованих товарів.
Особливості сплати податку на промисел.
Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю. Мінімальний термін дії патенту - 3 дні, максимальний - 7днів. Вартість торговельного патенту:
SТП
SДТ , де:Сн - ставка податку на промисел;
Sдт - сумарна вартість всіх задекларованих товарів.
Форма торговельного патенту встановлюється державною податковою адміністрацією України. Громадяни, які здійснюють торгівлю товарами зобов'язані пред'являти, на вимогу посадових осіб, торговельний патент.
Сума податку на промисел за невикористаний торговельний патент відшкодуванню з бюджету не підлягає.
Відповідальність за торгівлю без придбання торговельного патенту несуть платники податку. У випадку торгівлі з порушеннями правил (без придбаного патенту, торгівлі не задекларованими товарами, торгівлі з порушеннями терміну дії патенту) органи місцевого самоврядування до таких платників застосовують штраф у розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Податок на промисел зараховується в доходи місцевих бюджетів по місцю придбання патенту в загальний фонд. У проекті податкового Кодексу сплата податку на промисел не передбачається, тому що надходження по ньому є незначними.
8. Плата за використання природних ресурсів.
Платежі за використання природних ресурсів складаються із:
- збору за використання лісових ресурсів;
- збору за спеціальне використання надр при видобутку природних копалин.
- Збору за спеціальне використання водних ресурсів
Збір за використання лісових ресурсів.
Це збір за передачу в користування лісових ресурсів, що встановлюються на відшкодування витрат держави на поновлення лісових угідь.
Платниками збору є будь-які заготівники лісу.
Ставки збору за використання лісових ресурсів диференційовані і встановлюються в залежності від:
- породи деревини;
- якості деревини (ділова чи дров'яна); - сортаменту (велика, дрібна, середня); - лісотаксових поясів. 3. (Наприклад: діловий без кори великий 19,7 грн, І встановлюються за 1 суцільний м
середній 16,8 грн, дрібний 12,6 грн, дров'яний з корою 1,30 грн).
Джерела виплати:
Для юридичних осіб збір за використання лісових ресурсів входить у собівартість продукції, для фізичних осіб – за рахунок власних коштів.
Збір за використання лісових ресурсів зараховується в місцевий бюджет. Збір за використання надр при видобутку корисних копалин.
Це плата за користування надрами при видобутку корисних копалин.
Об'єктом оподатковування є: обсяг фактично добутих корисних копалин.
Нормативи плати за користування надрами для видобутку корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних копалин. Наприклад: газ природний
3.
0,67 за м
За понаднормативні втрати корисних копалин при видобутку, а також за понадлімітні обсяги плата стягується в подвійному розмірі.
Джерелом сплати за видобуток корисних копалин у межах ліміту вартість продукції, понад ліміт винятково чистий прибуток підприємства.
Плата за використання надр загальнодержавного значення розподіляється між бюджетами в такому порядку: 40% у державний бюджет, 60% в обласний бюджет, місцевого значення 100% у бюджет області.
Збір за спеціальне використання водних ресурсів.
Збір за спеціальне використання водних ресурсів стягується відповідно до наступних нормативних документів:
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок стягування збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за використання водами для нестатків гідроенергетики і водяного транспорту» від 16.08.1999 зі змінами і доповненнями. - Інструкція про порядок нарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за використання водами для нестатків гідроенергетики і водяного транспорту» від 30.10.1999.